Постанова 4856 № 560/6230/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6230/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 30 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Сторчака В. Ю. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 05 травня 2021 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 квітня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку (60 років) 01 червня 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На підтвердження стажу роботи та страхового стажу позивач надала: - копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02 лютого 1984 року; - копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1978 року. - копію атестата № НОМЕР_3 від 20 липня 1978 року; Також позивач подала копію паспорта громадянина України та інші документи, які засвідчують її особу. Рішенням №222030007450 від 10 червня 2020 року відповідач відмовив позивачу у призначенні їй пенсії через відсутність необхідного стажу роботи. Зі змісту спірного рішення вбачається, що страховий стаж позивача на момент звернення становить 6 років 6 місяців та 6 днів. Як вбачаться зі змісту повідомлення відповідача від 30 липня 2020 року, до страхового стажу позивачки, який дає право на пенсію за віком, не врахований період її роботи з 01.09.1981 року по 26.07.1994 року у ордені Леніна колгоспі "Росія" Красногвардійського району, Автономної республіки Крим, оскільки записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів не завірені підписом керівника колгоспу, а лише завірені печаткою. Відповідач зазначає також те, що позивач повинна надати документ, який підтверджує правонаступництво юридичної особи, якою проставлений відбиток печатки у трудовій книжці позивачки. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV, Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Відповідно до ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як встановлено з матеріалів справи, а саме згідно запису № 1 та № 2 позивач з 01.09.1981 року прийнята в колгосп "Росія" та виключена із членів колгоспу "Росія" 26.07.1994, згідно протоколу №16 від 10.09.1994 року Таким чином, колегія суддів вважає, що робота позивача з 01.09.1981 року по 26.07.1994 року у колгоспі "Росія" доводиться записами трудової книжки, які не містять виправлень, підчищень або описок, отже належним чином підтверджують трудовий стаж позивачки, набутий нею у цей період. Також. суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на аркушах 18 та 19 трудової книжки містяться записи, внесені протягом 1981-1994 років про трудову участь позивачки у роботі колгоспу в межах визначеного трудового мінімуму, інформація про відпрацьований час в межах обов`язкової трудової участі, відмітки про підстави внесення відомостей: протоколи, книги обліку (Особовий рахунок). Зазначені відомості завірені печаткою та не викликають сумнівів у їх достовірності. Робота позивача у зазначеному колгоспі підтверджується також почесною грамотою, виданою їй 03.11.1989 року, яка хоч і не є первинним документом щодо страхового стажу, однак додатково свідчить про те, що позивачка дійсно працювала у вказаному колгоспі. Частиною 3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Натомість, відповідач не звертався до будь - яких органів, організацій та установ з метою підтвердження або спростування спірного періоду роботи позивачки. З огляду на вищевикладене, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо неможливості зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за можливі неточності у трудовій книжці або відсутність певних відомостей, не може бути перекладена з роботодавця на працівника та призводити до позбавлення останнього права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу для призначення пенсії. Відповідно до п.20 Порядку №637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватись за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, відсутність або наявність таких відомостей у реєстрі не залежить від волі позивачки. Крім того, у неї відсутній доступ до необхідної інформації з причин, що від неї не залежать. Крім того, навіть у разі якщо у трудовій книжці працівника є неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики ( п. 17.1. Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній) Однак, на даний час такий порядок відсутній. Як встановлено судом вище, записи у трудовій книжці позивачки, які підтверджують її страховий стаж за відповідний період, не містять виправлень, описок, підчищень, а тому і не потребують додаткового підтвердження будь - якими іншими документами, чого відповідач не спростував. Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні залишатись ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати свої права. Враховуючи вищенаведені обставини та надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що робота ОСОБА_1 у період з 01.09.1981 року по 26.07.1994 року в ордені Леніна колгоспі "Росія" Красногвардійського району, Автономної республіки Крим належним чином підтверджена первинним документом - записами трудової книжки, тому цей стаж роботи необхідно врахувати позивачці для призначення пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Курко О. П.