Постанова 4856 № 560/5716/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5716/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 27 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.08.2020 №968250813761 про відмову у переведенні позивача на інший вид пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби період служби у лавах Радянської Армії з 06.05.1973 по 23.05.1975 та період роботи на посаді інструктора відділу пропаганди і агітації райкому з 02.11.1983 по 23.10.1990; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу з 19.08.2020 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16.12.1993 №3723-ХІІ з врахуванням довідок від 17.07.2020 №574-Ф та №575-Ф. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позов задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.08.2020 №968250813761 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди з 06.05.1973 по 23.05.1975 і з 02.11.1983 по 23.10.1990 та перевести ОСОБА_1 з 19.08.2020 на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу". У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 14.05.2008 призначено пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ. Позивач 19.08.2020 звернувся до відповідача з заявою щодо переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про заробітну плату від 17.07.2020 №574-Ф та від 17.07.2020 №575-Ф. Ці довідки були надані пенсійному органу разом з заявою. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.08.2020 №968250813761 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності за Законом №3723-ХІІ на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII відповідно до поданої заяви від 19.08.2020, оскільки була призначена пенсія по інвалідності згідно Закону №3723-ХІІ. Листом №2200-0301-8/37810 від 25.08.2020 відповідач повідомив позивача про вказане рішення. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач досяг пенсійного віку встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", має страховий стаж понад 30 років, в тому числі понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Спірні правовідносини стосуються переведення позивача з одного виду пенсії, по інвалідності, на інший вид - пенсію за віком, хоч і в межах одного і того ж закону. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до пп.1 п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року стажу державної служби, визначеного п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Виходячи з наведеного, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17. Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. З огляду на те, що, відповідно до викладених норм, вибір пенсії є виключним правом пенсіонера, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач має право на переведення на обраний ним вид пенсії, а тому відмова відповідача у такому переведенні є протиправною. Як встановлено з матеріалів справи, відповідач визначив, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, станом на 01.05.2016 складає 12 років 3 місяці 13 днів. При цьому, відповідач не зарахував до стажу державної служби позивача період служби у лавах Радянської Армії з 06.05.1973 по 23.05.1975 та період роботи на посаді інструктора відділу пропаганди і агітації райкому з 02.11.1983 по 23.10.1990. В частині періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до стажу державної служби, колегія суддів зазначає, що статтею 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, а саме - у частині другій зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Надалі була затверджена з 25.03.2016 постанова № 229 Кабінету Міністрів України та новий Порядок обчислення стажу державної служби, проте положення Порядку №283 були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби, тому мають враховуватися у даних спірних правовідносинах. При цьому, Порядок № 229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №

283. Згідно пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено Міністерства і відомства УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), Місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи. Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049). Відповідно до пункту 3 Положення до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах. Відповідно до статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій. Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних та комсомольських організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18, від 15 січня 2020 року у справі № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16), від 07 березня 2018 у справі №240/381/17 та від 07 лютого 2019 у справі №742/1718/17. Як вбачається з трудової книжки позивача, Постановою бюро Віньковецького Райкому КП України Хмельницької області від 15.11.1983, прот. №Б-47/8 він був затверджений інструктором відділу пропаганди і агітації райкому Компартії України. Тому ця посада вважається відповідальною (прийняття здійснювалось колегіальним органом - бюро). Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування періодів роботи позивача з 02.11.1983 по 23.10.1990 на посаді інструктора відділу пропаганди і агітації райкому Компартії України до стажу державної служби. Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Крім того, згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 N 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. В розумінні ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до статей 29, 61 Конституції Української РСР від 20.04.1978 року з метою захисту соціалістичних завоювань, мирної праці радянського народу, суверенітету і територіальної цілісності держави створено Збройні Сили СРСР і встановлено загальний військовий обов`язок. З 1991 року з набуттям незалежності України та прийняттям відповідного українського законодавства, відповідні правові інститути були реформовані в елементи забезпечення суверенітету незалежної України Збройні Сили України та загальний військовий обов`язок громадян України (згідно зі змінами до Конституції України Законом № 2480-12 від 19.06.1992 та у подальшому ст.ст. 17,65 Конституції України від 28.06.1996). Як вбачається з військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 06.05.1973 по 23.05.1975 проходив службу в Збройних Силах Отже, проходження позивачем військової служби у лавах Збройних Сил СРСР є за своєю природою видом суспільної діяльності (державною службою особливого характеру на користь держави, правонаступництво за якою проголосила Україна) та тягне аналогічні правові наслідки. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що період перебування позивача на військовій службі з 06.05.1973 по 23.05.1975 року, підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 735/939/17 від 15 грудня 2020 року. Враховуючи, що у позивача наявний трудовий стаж на державній службі станом на 01.05.2016, що в загальному складає понад 20 років, та враховуючи, що станом на 01.05.2016 позивач не працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.07.2020 №574-Ф та від 17.07.2020 №575-Ф. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 348/2370/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі № 348/2369/16-а, від 22 травня 2020 року у справі №263/9612/16-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.