Постанова 4856 № 560/8891/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8891/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 02 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. 26.04.2021 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2005 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З 10 грудня 1968 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 червня 2005 року. ОСОБА_2 отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України" № 2790-ХІІ від 17 листопада 1992 року. По день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 27 липня 2020 року) перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Розмір пенсії ОСОБА_2 станом на липень 2020 року становив 17055,40 грн. 19 жовтня 2020 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника - чоловіка ОСОБА_2 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27 жовтня 2020 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, про що повідомлено листом Головного управління від 06 грудня 2020 року №2200-0308-8/53342. Мотивуючи своє рішення відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка отримувала пенсію за віком в розмірі 5886,10 грн., за результатами умовного розрахунку розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника становить 5406,00 грн., що є меншим за розмір пенсії за віком позивачки (5886,10 грн.), тому на переконання відповідача, проводити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника недоцільно. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058- IV (далі - Закон №1058-1V). Статтею 8 Закону № 1058-IV, передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ч. З ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення: організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Статтею 36 Закону № 1058-IV, визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів для існування. Члени сім і померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності прийняття спірного рішення, колегія суддів вказує на наступне. З матеріалів справи встановлено, що позивач є особою з III групою інвалідністю (довічно), що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК № 000175 від 01 вересня 2009 року. Також, згідно посвідчення Управління соціального захисту населення Городоцької РДА серія НОМЕР_3 від 22 жовтня 2020 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. За таких обставин, ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27 липня 2020 року. Згідно ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Таким чином, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою годувальника прямо пов`язаний з розміром пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , тому при переведенні пенсії позивачки, відповідач мав би врахувати те, що пенсійна виплата померлого чоловіка ОСОБА_2 становила - 17055,40 грн. Зокрема, відповідач зобов`язаний був врахувати розмір пенсії покійного чоловіка позивачки та здійснити переведення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, враховуючи: 17055,40 грн. (розмір пенсії покійного чоловіка - ОСОБА_2 ); 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника (ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-ІV); 17055,40 грн. * 50% = 8527,70 грн. Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, колегія суддів вважає, що позивач надала всі документи, необхідні для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, викладеної в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27 жовтня 2020 року № 930060177845. Крім того, за приписами частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно з пунктом 1.7 Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Судова колегія звертає увагу, що днем звернення ОСОБА_1 до відповідача про переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є день подання нею заяви від 19 жовтня 2020. Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача від 27 жовтня 2020 року № 930060177845 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.