Постанова Запорізький апеляційний суд № 0808/3710/2012

Дата документу 01.07.2021 Справа № 0808/3710/2012 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 0808/3710/2012 Провадження №22-ц/807/2104/21 Головуючий в 1-й інстанції Жукова О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжі від 12 квітня 2021 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст ухвали складено 13 квітня 2021 року) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання,- В С Т А Н О В И В: 06 квітня 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду із вищезазначеною заявою, в якій просило видати дублікат виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі № 2/331/24/13 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «Компанія Тенька», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Ротмистрбуд» про стягнення заборгованості за кредитним договоромта поновити строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заявник в своїй заяві вказав, що оригінали виконавчих листів були втрачені. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжі від 12 квітня 2021 року, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог заяви у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судове рішення за яким втрачено виконавчий лист не виконано та не втратило своєї законної сили, а тому відмова у видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання є безпідставною. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2013 року на примусове виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2013 року по справі №2/331/24/13, Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ "АГРО-ПРОМИСЛОВИЙ РИНОК ДАЧНИК" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості у розмірі 1 842 632,87 грн та судового збору у розмірі 3219,00 грн., а разом 1 845 851,87 грн. 11.03.2015 року державним виконавцем Комунарського органу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Єременко К.В. винесено постановою, якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV. Також судом встановлено, що у стягувача виконавчий документ відсутній, судове рішення на теперішній час не виконане. Отже, враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що постановою державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов до висновку, що стягувачем надані докази втрати виконавчого листа. З урахуванням пред`явлення виконавчого документа до виконання 10.03.2015 року, строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення з ТОВ "АГРО-ПРОМИСЛОВИЙ РИНОК ДАЧНИК" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості у розмірі 1 842 632,87 грн та судового збору у розмірі 3219,00 грн., а разом 1 845 851,87 грн. закінчився 11.03.2016 року. Із заявою про видачу дублікату виконавчого листа заявник звернувся 06.04.2016 року, тобто з пропуском строку. Враховуючи, що заявник не надав належних доказів на підтвердження наявності об`єктивних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції вважав заяву не обґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII Прикінцеві положення до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Статтею 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Аналіз матеріалів справи свідчить, що судом першої інстанції не досліджено матеріалів виконавчого провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2013 року по справі №2/331/24/13, про стягнення з ТОВ "АГРО-ПРОМИСЛОВИЙ РИНОК ДАЧНИК" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості у розмірі 1 842 632,87 грн та судового збору у розмірі 3219,00 грн., а разом 1 845 851,87 грн., за їх наявності та не встановлено, чи дійсно державним виконавцем надсилалися стягувачу виконавчі листи та постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, і коли саме, чи отримував Банк виконавчі листи та постанову і коли. Окрім цього не встановлено коли на адресу Банку (за його вхідною кореспонденцією чи іншим чином) надійшла копія постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, чи коли (дата) представники Банку були з нею ознайомлені. На підставі вищезазначеного, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання є передчасною, а тому відповідно ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При новому розгляді, суду першої інстанції необхідно встановити, коли Банк дізнався про наявність постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та про факт втрати виконавчих документів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжі від 12 квітня 2021 року у цій справі у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 02 липня 2021 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков