Ухвала КАС ВС № 855/25/20

УХВАЛА 01 липня 2021 року м. Київ справа № 855/25/20 адміністративне провадження № К/9901/22171/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №855/25/20 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, треті особи - Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація та Донецька обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови від 08.08.2020 №161, ВСТАНОВИВ: 17 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. 12.08.2020 позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду позов до Центральної виборчої комісії (надалі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 08.08.2020 № 161 «Про неможливість проведення перших виборів депутатів окремих сільських, селищних, міських рад Донецької і Луганської областей та відповідних сільських, селищних, міських голів від 25.10.2020» від 08.08.2020 №161. 13.08.2020 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду позовну заяву передано до Окружного адміністративного суду м. Києва за підсудністю (т.1 а.с.133). Відповідно до висновків суду даний спір не підлягає розгляду цим судом, оскільки спірна постанова прийнята до початку виборчого процесу, тобто поза межами виборчого процесу, який розпочнеться з 05.09.2020, тому відповідно до статей 20, 26 КАС України даний позов підлягає передачі на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 набрала законної сили і в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2020 у задоволені позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.128). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року було скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії - задоволені. Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії «Про неможливість проведення перших виборів депутатів окремих сільських, селищних, міських рад Донецької і Луганської областей та відповідних сільських, селищних, міських голів від 25.10.2020» від 08.08.2020 №

161. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки позивач є виборцем, а позовна заява була подана до суду в межах строку, встановленого ч.6 статті 273 КАС України (п.3, 4 ч.4 ст.328 КАС України). Також, скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково (п.п. «в», «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України). Разом з тим, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства. При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства. Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Щодо посилання заявника на пункт 4 частини четвертої та пункт «г» частини п`ятої статті 328 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково) як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке. За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України). У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, Суд звертає увагу на те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 позовну заяву передано до Окружного адміністративного суду м. Києва за підсудністю. Відповідно до висновків суду даний спір не підлягає розгляду цим судом, оскільки спірна постанова прийнята до початку виборчого процесу, тобто поза межами виборчого процесу, який розпочнеться з 05.09.2020, тому відповідно до статей 20, 26 КАС України даний позов підлягає передачі на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Отже, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав обставин, які свідчили б про необхідність розгляду її за правилами загального позовного провадження. Крім того, вимогами касаційної скарги є скасування рішення суду апеляційного інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України, а не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України і є наслідком порушення судами норм процесуального права). З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №855/25/20 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, треті особи - Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація та Донецька обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови від 08.08.2020 №161 - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич