Постанова 4850 № 200/11754/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року справа №200/11754/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в справі № 200/11754/20-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В., повний текст складено 10 березня 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 листопада 2020 року № Ф-29769-17 на загальну суму 53091,57 грн,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29769-17 від 24 листопада 2020 року в сумі 53091,57 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.10.2012 та перебуває на обліку в Красноармійській об`єднаній ДПІ та є пенсіонером за вислугою років з 2010 року. 24 листопада 2019 року податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-29769-17. Позивач вважає вимогу про сплату боргу протиправною з огляду на те, що він є пенсіонером та відповідно до положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування звільнений від сплати єдиного внеску, у зв`язку із чим звернувся до суду із згаданим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи в сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.10.2012; номер запису: 22710000000006793 (а.с. 12), є платником єдиного внеску з 22 жовтня 2012 року відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_1 (а.с. 11) 24 листопада 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), якою встановлено, що станом на 31 жовтня 2020 року в позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 53091,57 грн, з яких недоїмка 53091,57 грн (а.с. 6). Вказана вимога отримана позивачем 02 грудня 2020 року (а.с. 14). Вважаючи протиправними дії ГУ ДПС в Донецькій області, які слугували підставою винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11.03.2020 № Ф-48786-51, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 (далі - Інструкція № 449). Згідно з пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI та п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. В силу ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Крім цього, приписами ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: - за віком; - по інвалідності; - в разі втрати годувальника; - за вислугу років; б) соціальні пенсії. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, як встановлено ст. 1 Закону України № 1058-ІV, а пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до пенсійного посвідчення позивач є пенсіонером за вислугою років МВС України, відповідно до паспорту на дату розгляду справи судом має 46 повних років, а тому доводи апелянта про звільнення його від сплати єдиного внеску з підстав, визначених частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI є неприйнятними. Вказана норма Закону звільняє від сплати ЄСВ лише пенсіонерів за віком, до яких позивач не належить. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 листопада 2020 року № Ф-29769-17 на загальну суму 53091,57 грн, оскільки позивач не має статусу пенсіонера саме за віком. Розглянувши доводи апелянта, що у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 814/779/17, частина четверта Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, суд зазначає наступне. У спірних правовідносинах, які були предметом розгляду справи № 814/779/17, позивач досяг пенсійного віку, на відміну від апелянта, тобто висновки Верховеного Суду в справі № 814/779/17 не підлягають застосуванню, оскільки обставини справи не є тотожними. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в справі № 200/11754/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в справі № 200/11754/20-а залишити без змін. Повний текст судового рішення складено та підписано 01 липня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів А. В. Гайдар А. А. Блохін І. Д. Компанієць