Постанова 4851 № 440/17271/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Клочко К.І. 29 липня 2024 р. Справа № 440/17271/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування вимоги, - ВСТАНОВИВ: 20.11.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6901-51/1272-У від 16.06.2023. Позов мотивувала тим, що вона перебуває на обліку у Кременчуцькому об`єднаному УПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 03.06.2004 довічно, що підтверджується довідкою № 1769 від 20.05.2019. Факт перебування позивачки на пенсії підтверджується також пенсійним посвідченням. Зазначає, що нею помилково були подані до фіскальної служби річні звіти щодо суми нарахованого єдиного внеску а загальнообов`язкове державне соціальне страхування Форма № Д5 за 2017 та 2018 роки. Вказує, що між нею та відповідачем не укладався договір про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому помилкова подача звітів з ЄСВ за 2017-2018 роки не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи наведене, вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-6901-51/1272-У від 16.06.2023 має бути визнана судом протиправною та скасованою в повному обсязі. Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску такі платники формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Сплата єдиного внеску, в такому випадку, здійснюється на загальних підставах. Вказує, що податковий борг по ЄСВ, що виник внаслідок самостійного визначення бази нарахування, станом на 30.11.2023 складає 14 010.84 грн є правомірним та підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Судовим рішенням визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-6901-51/1272-У від 16.06.2023. За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073.60 грн. Судове рішення вмотивовано тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-6901-51/1272-У від 16.06.2023 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнята без врахування усіх обставин, які мали значення для її прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Суд зазначив, що подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу. З фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог в повному обсязі. Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що як вбачається з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів, як фізична особа- підприємець з 12.05.1994 на спрощеній системі оподаткування, що сторонами не заперечується (а.с. 9). Позивачка є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідкою Кременчуцького об`єднаного УПФУ Полтавської області № 1769 від 20.05.2019 (а.с. 10-11). 20.01.2018 позивачкою самостійно подано в електронному вигляді Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 4 224.00 грн (а.с. 15-17) 31.01.2019 позивачкою самостійно подано в електронному вигляді Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік у розмірі 9 828.72 грн (а.с. 12-14). 06.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області, у зв`язку з тим, що станом 28.02.2019 у позивачки наявна заборгованість зі сплати ЄСВ, сформовано податкову вимогу № Ф-6901-51/298 на загальну суму 14 010,84 грн (а.с. 18). 22.05.2019 ОСОБА_1 подана скарга на вимогу № Ф-6901-51/298 від 06.03.2019 (а.с. 19-20). 24.06.2019 за результатами розгляду скарги позивачки ДФС України прийнято рішення № 28699/6/99-99-11-05-02-25 яким скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 22.05.2019 задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № Ф-6901-51/298 ГУ ДФС у Полтавській області скасовано, зобов`язано ГУ ДФС у Полтавській області сформувати та направити нову вимогу у відповідності до чинного законодавства (а.с. 21-23). 16.06.2023 ГУ ДПС у Полтавській області, у зв`язку з тим, що станом 31.05.2023 у позивача наявна заборгованість зі сплати ЄСВ, сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6901-51/1272 на загальну суму 14 010.84 грн (а.с. 84). Погоджуючись висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Поряд із цим, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у п.п.4, 5 та 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або за вислугу років, чи мати статус особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Поряд із цим, розділом V Інструкції передбачені умови, порядок та підстави добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь. Разом з тим, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. При цьому, з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що у добровільній участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, повинно передувати подання такою особою заяви та в свою чергу, укладення з нею договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З аналізу викладених норм слідує висновок, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження відповідача відносно того, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки ним добровільно подавалися звіти та самостійно нараховувався єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема за 2017-2018 рік. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про наявність договорів на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування укладених між позивачем та відповідачем. Проте, відповідачем було прийнято звітність від особи, але не враховано той факт, що така особа повинна подавати вказану звітність лише в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, помилково подані позивачем звіти, не є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску, оскільки для такої сплати необхідна наявна обов`язкова згода такого платника. Вказана згода висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством. З огляду на те, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску, тому враховуючи подані останнім звіти про нарахований єдиний соціальний внесок не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, враховуючи те, що позивач є особою, яка отримує пенсію за віком, вона звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI. З урахуванням того, що позивач договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначене також узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а та від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19, від 31.01.2024 у справі № 821/918/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-6901-51/1272-У від 16.06.2023 Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило