Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18803/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 р.Справа № 520/18803/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 04.03.21 року по справі № 520/18803/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" до Головного управління ДПС у Харківській області треті особи Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальність "Брент+" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Брент+") 23.12.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі по тексту третя особа, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.09.2020 №0002863201 на суму 160 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ, направлення осіб, які здійснили перевірку, та службові посвідчення цих осіб до початку проведення перевірки йому не вручались та не пред`являлись, що на думку позивача, є порушенням положень статті 81 Податкового кодексу України. Фактично допуск посадових осіб ГУ ДПС у Чернігівській області до проведення фактичної перевірки не відбувся. Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0002863201 є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність "Брент+" до Головного управління ДПС в Харківській області , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління ДПС у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.09.2020 №0002863201 на суму 160 000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ГУ ДПС вважає зазначене рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та постановления нового рішення. Зазначає, що фактична перевірка позивача проводилась фахівцями ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 29.07.2020 № 1006 та направлень на перевірку від 29.07.2020 № № 1221, 1220. До початку перевірки посадовій особі позивача - керуючій ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) було пред`явлено для ознайомлення направлення на проведення фактичної перевірки від 29.07.2020 № 1221, № 1220, службові посвідчення, вручено копію наказу від 29.07.2020 № 1006, про що свідчить підпис керуючої ОСОБА_1 у направленнях на перевірку про отримання вказаних документів 29.07.2020 о 12 годині 01 хвилини. Вказані копії направлень на перевірку були надані до суду в якості додатку до відзиву на адміністративний позов. Отже, посадові особи контролюючого органу приступили до фактичної перевірки, забезпечивши виконання вимог діючого законодавства. ГУ ДПС вважає, що відповідачем до суду був наданий належний, достовірний та достатній доказ - копії направлень на перевірку з розпискою уповноваженої особи позивача про ознайомлення як з направленнями, так і про отримання копії наказу на перевірку. На підставі вказаного доказу суд мав змогу встановити дійсні обставини справи, що мають значення для прийняття законного та об`єктивного рішення по справі, а саме: невідповідність тверджень позивача доказам, які є в наявності у матеріалах справи. Посилається на те, що у якості третьої особи у цій справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ГУ ДПС у Чернігівській області. Саме ГУ ДПС у Чернігівській області повинно було надати до суду виданий ними наказ від 29.07.2020 № 1006 на проведення фактичної перевірки, або суд з власної ініціативи мав право витребувати цей доказ, без якого, як зазначено у рішенні суду, не було можливості надати оцінку підставам його прийняття. В порушення зазначених норм закону, судом першої інстанції при винесені рішення були взяті до уваги лише ті доводи, які були надані позивачем, тоді як пояснення та докази, надані ГУ ДПС, зовсім не найшли своє відображення у рішенні суду. Також, судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданому відповідачем доказу - копіям направлень на перевірку та не витребувано у сторін необхідних, на його думку, доказів для повного та всебічного розгляду справи. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню. З огляду на наведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовної заяви ТОВ «Брент +» відмовити. До апеляційної скарги додає копію наказу на проведення перевірки від 29.07.2020 № 1006; направлення на перевірку від 09.07.2020 №№ 1220, 1221. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи . Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Чернігівській області проведена фактична перевірка паливного складу, що належить ТОВ «Брент+», розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівській район, село Красне, вулиця Дружби, будинок 51 за результатами якої складений акт від 29.07.2020 №134/32/41423131. Перевіркою встановлено факти відсутності реєстрації 4 рівнемірів-лічильників і витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників рівнемірів-лічильників рівня пального у введених в експлуатацію 4 резервуарів розташованих на акцизному складі. За розглядом матеріалів перевірки, ГУ ДПС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0002863201, згідно з яким до ТОВ «Брент+» застосована штрафна санкція на суму 160 000 грн. (20000 грн. х 8) - за кожний незареєстрований в Єдиному державні реєстрі витратомір-лічильник та рівнемір-лічильник рівня пального на введених експлуатацію резервуарах. Позивач вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення, яке винесене за результатами проведеної перевірки, протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Підпунктом 20.1.19 пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Положення статті 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Абзацами 1 - 4 підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Разом з цим, абзацом 5 підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 підпункту 81.1 статті 81 ПК України). Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: - непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); - оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Такої ж правової позиції дотримано Верховним Судом у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 04.09.2020 у справі № 821/1274/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18. Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України). Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №520/8648/18. Крім вказаного, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 зазначено, що судова палата в цій справі відступає від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо. Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення. Судом першої інстанції встановлено, що в акті від 29.07.2020 №134/32/41423131 зазначено, що відповідно до наказу від 29.07.2020 №1006 та направлень від 29.07.2020 №1220, 1221, виданих посадовим особам ГУ ДПС у Чернігівській області, проведена фактична перевірка паливного складу, що належить ТОВ «Брент+», розташованого адресою: Чернігівська область, Чернігівській район, село Красне, вулиця Дружби, будинок

51. Позивач у позовній заяві наголошує, що наказ, направлення осіб, які здійснили перевірку та службові посвідчення цих осіб до початку проведення перевірки йому не вручались та не пред`являлись, однак відповідач стверджує протилежне. Відповідачем до відзиву на позовну заяву надані направлення на перевірку від 29.07.2020 №1220, 1221, видані посадовим особам ГУ ДПС у Чернігівській області, однак наказу від 29.07.2020 №1006 не надано. З направлень судом встановлено, що підставою для винесення наказу від 29.07.2020 №1006 на проведення перевірки визначено підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України. У свою чергу, підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, крім перевірки на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, до суду першої інстанції не було надано наказ від 29.07.2020 №1006, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості надати оцінку підставам для його прийняття. До апеляційної скарги відповідачем додано копію наказу від 29.07.2020 №1006. Згідно ч. 6 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. При цьому, колегія суддів зазначає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 4 ст. 308 КАС України). Справа судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, та додаткові докази по справі не витребував. Колегія суддів з урахуванням положень ч. 4 ст. 9 та ст.77 КАС України, для повного з`ясування усіх обставин справи, вважає за необхідне прийняти надану відповідачем копію наказу від 29.07.2020 №1006. Як вже було зазначено вище, відповідно до абзацу 1 - 4 підпункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Як вбачається з наказу від 29.07.2020 №1006 керуючись вимогами п.п. 191.1.4, п.191.1, ст.191; п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.8. п.п. 20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.12, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20; п.п. 75.1.3, п. 75.1 ст.75, п. 80.1, п.п.80.2.5 п.80.2, п.80.6, п.80.8 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (зі змінами та доповненнями). Наказано провести фактичну перевірку ТОВ "БРЕНТ+" (код ЄДРПОУ 41423131) паливний склад, Чернігівський район, с. Красне, вул. Дружби, 51 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як встановлено судом, за результатами спірної перевірки відповідачем встановлені порушення ст. 230 ПК України, якою врегульована діяльність акцизних складів, а саме : встановлено не обладнання та\або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі чотирьох витратомірів-лічильників та чотирьох рівнемірі лічильників рівня пального витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального. У відповідності до п. 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПКУ встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Проте, на підставі наказу від 29.07.2020 №1006 у відповідача не виникло право проведення перевірки дотримання вимог ПК України, зокрема положень ст. 230 ПК України, щодо діяльності акцизних складів, оскільки наказ на перевірку містить іншу мету такої перевірки, а саме : здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). При цьому, ці підстави зазначені в направленнях на перевірку від 29.07.2020р. № 1220 та №1221. В направленнях на перевірку зазначено, що мета перевірки: контроль з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює виробництво та обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального згідно вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" із змінами та доповненнями, Податкового кодексу України, прийнятого законом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв. Проте, як вже було зазначено вище, в наказі на перевірку від 29.07.2020 №1006 підставою проведення перевірки не був контроль з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює виробництво та обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального згідно вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", крім питань пов`язаних з наявністю ліцензій, патентів, свідоцтв. Колегія суддів зазначає, що проведення перевірки одночасно з різних питань вимагає підтвердження виникнення такого права за кожним з них. Водночас, відсутність права на проведення перевірки хоча б з одного питання виключає правомірність проведення перевірки з цих питань. Посилання представника відповідача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на те, що згідно наказу від 29.07.2020 №1006 у відповідача виникло право проведення перевірки дотримання вимог ПК України, зокрема щодо діяльності акцизних складів, оскільки в наказі зазначено : " у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів" колегія суддів вважає помилковими. Дійсно в наказі від 29.07.2020 №1006 зазначено про те, що перевірка проводиться у тому числі щодо виробництва та обіг підакцизних товарів, проте колегія суддів зазначає, що це стосується виключно обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв. Розширене тлумачення змісту наказу від 29.07.2020 №1006 є неможливим. Тому складений на виконання наказу Акт перевірки вважається таким, що відомості, які у ньому містяться, одержані із порушенням встановленого законом порядку. Таким чином відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, який складений не у спосіб, передбачений ПК України - за відсутності права на проведення перевірки з питання дотримання Податкового кодексу. Це обумовлює висновок суду про протиправність прийнятого на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для їх скасування. Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0002863201 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З урахуванням вищенаведеного доводи апелянта щодо правомірності проведення перевірки та прийняття на підставі нього податкового повідомлення-рішення від 08.09.2020 №0002863201 є помилковими. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. З урахуванням того, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження та те, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 520/18803/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 29.06.2021 року