Постанова 4854 № 540/3671/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/3671/21 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. за участі секретаря Алексєєвої Н. М. представника ОСОБА_1 адвоката Шокарєвої А. В.; представника ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Коліогла П.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, що діє в інтересах Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Як вбачається з даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», у липні 2021 року адвокат Шокарєва А.В., представляючи інтереси Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.05.2021 № 000445707062 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 29 936,90 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95- ВР (далі Закон №265/95-ВР), що виразилося у проведенні розрахункових операцій без застосування РРО на весь асортимент товарів, а не лише на підакцизну групу товарів. Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат заявила таке. Так, указуючи на наявність процедурних порушень при призначенні фактичної перевірки, представник позивача зазначила, що в порушення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України наказ на проведення фактичної перевірки не містить відтиску печатки контролюючого органу. Далі, як зазначає представник, в преамбулі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 02.04.2021 №363-ж1 «Про проведення фактичних перевірок» визначено, що відповідні перевірки проводяться на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а саме: щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, підакцизних товарів та пального на території Херсонської області. Натомість, відповідно до витягу з наказу, яким затверджено Перелік суб`єктів, які перевіряються шляхом проведення фактичних перевірок визначено, як зауважила адвокат Шокарєва А. В., що метою перевірки є дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, в тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як наголошує адвокат підстава проведення фактичних перевірок, що визначена наказом, змінена його додатком, а відтак є незаконним проведення перевірки за підставами, що не визначені наказом. Окремо адвокат наголошує, що проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, проводиться лише у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи. Проте, за її твердженням, в перелічених вище документах не зазначено про наявність або отримання відповідної інформації. Також адвокат не згодна з виявленими контролюючим органом порушеннями. Так, на її думку, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» від 20.09.2019 №129-ІХ, унормовано, що до 1 січня 2021 року її довіритель, являючись платником єдиного податку другої групи і маючи обсяг доходу протягом календарного року не більше 1000000 гривень не повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій. Представник підкреслила, від діяльності її довірителя не складає виключення для застосування вказаного закону. Окрім того, абзац 4 пункту 61 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, відповідно до статті 2 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих, штрафних санкцій» , викладено в наступній редакції: цифри і слова « 1 квітня 2021 року» замінено цифрами і словами « 1 січня 2022 року»; цифри і слово « 1000000 гривень» замінено словами і цифрами «обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року»; в абзаці чотирнадцятому слова і цифри «обсягу доходів 1 0000000 гривень замінити словами і цифрами «обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Адвокат наголошує, що контролюючий орган не врахував наведені вище зміни про відстрочення застосування РРО, які були внесені в Закон №265/95-ВР та Податковий кодекс України, і дійшли помилкового висновку про обов`язок її довірителя використовувати такий реєстратор при реалізації інших товарів, а саме не підакцизних. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, ухваленого за результатами розгляду справи в порядку загального позовного провадження, в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з таких обставин. По перше, суд першої інстанції за аналізом підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, вважав, що підставою для проведення фактичної перевірки може бути наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Остання підстава, як вважав суд є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання. З урахуванням того, що контролюючим органом дотримані процедурні питання (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень), суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, що існували порушення при призначенні та проведенні фактичної перевірки. Розглядаючи питання наявності в діях ФОП ОСОБА_1 порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, вчинене вперше протягом календарного року, суд першої інстанції встановив, що останній, у 2020 році не застосовував РРО на весь асортимент товару. Суд вважав, якщо на господарському об`єкті фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку одночасно реалізуються як товари, продаж яких має здійснюватися із обов`язковим застосування РРО, так і будь-які інші товари, то належним чином зареєстрований та переведений у фіскальний режим РРО повинен застосовуватись при продажу всіх наявних на господарському об`єкті товарів. Як установив суд, згідно даних Z-звітів та інформації по виданим чекам у 2020 році через РРО проведено 68 081 грн, а дохід підприємця, згідно поданої декларації, склав за 2020 рік 367 450 грн., тобто через РРО не проведено 299 396 грн (367450 - 68081 = 299369 грн.). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, адвокат Шокарєва А.В., діючи в інтересах ФОП ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі адвокат Шокарєва А.В. зазначила про ненадання судом першої інстанції правової оцінки її доводам, що наказом ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 02.04.2021 «Про призначення фактичної перевірки» не визначено як додаток перелік суб`єктів, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок. Далі, адвокат наголошує, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано, що саме витягом із Переліку суб`єктів, яких належало перевірити, встановлена мета фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , адже додаток до наказу не може суперечити самому наказу. Наполягаючи на тому, що податкове повідомлення-рішення про накладення на її довірителя штрафних (фінансових) санкцій є протиправним адвокат зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» від 20.09.2019 №129-ІХ, унормовано, що до 1 січня 2021 року її довіритель, являючись платником єдиного податку другої групи і маючи обсяг доходу протягом календарного року не більше 1 000 000 гривень не повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій. Представник підкреслила, від діяльності її довірителя не складає виключення для застосування вказаного закону. ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу. У суді апеляційної інстанції адвокат Шокарєва А.В. підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити. Представник ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити. Фактичні обставини справи. Основним видом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих мазанинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11). ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи. ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі 02.04.2021 прийняло наказ №363-ж1» Про проведення фактичних перевірок», де зазначило підставу для їх проведення підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України , а саме дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, підакцизних товарів та пального на території Херсонської області. За змістом даного наказу, до проведення перевірок повинні бути залучені працівники Управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі. Також у даному наказі зазначено про затвердження переліку суб`єктів (прізвище, ім`я по батькові фізичної особи платника податків, який перевіряється) та/або об`єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок із зазначенням дати початку та тривалості перевірок. Як випливає з витягу Переліку суб`єктів(прізвище, ім`я по батькові фізичної особи платника податків, який перевіряється) та/або об`єктів (фактична адреса здійснення діяльності), які перевіряються шляхом проведення фактичних перевірок, у відповідності до вимог статті 80 Податкового кодексу України, затвердженого наказом ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 02.04.2021 №363-ж1, метою перевірки є дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, в тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Далі, вказується підстава проведення фактичної перевірки підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та те, що одним із суб`єктів є ФОП ОСОБА_1 , магазин, АДРЕСА_1 . 14.04.2021 ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі відповідно до наведеного вище наказу, направлень на проведення фактичної перевірки від 07.04.2021 №574, 575 провело фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Акт фактичної перевірки 1203/21/22/РРО/ НОМЕР_1 від 14.04.2021, складений за результатами її проведення, містить посилання, що перевірка проведена на підставі наказу від 02.04.2021 №363-ж-1. За висновками проведеної фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 порушив пункт 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, у зв`язку з чим, ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, 19.05.2021 прийняло податкове повідомлення-рішення від 19.05.2021 №00044570706, яким застосувало до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 936,90 грн. Посадовими особами, що здійснювали фактичну перевірку, встановлено, що згідно даних Z-звітів та інформації за наявними чеками у 2020 році через ФОП ОСОБА_1 РРО проведено 68 081 грн, а дохід підприємця, згідно поданої декларації, склав за 2020 рік 367 450 грн., тобто через РРО не проведено 299 396 грн (367450 - 68081 = 299 369 грн). Штрафна санкція в сумі 29 936,90 грн розрахована відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Оцінюючи довід апеляції про наявність, з боку контролюючого органу, порушення норм податкового законодавства при призначення фактичної перевірки, а саме: про суперечність мети - підставі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України ) . Підставами для проведення фактичної перевірки, зокрема, є : підпункт 80.2.2. пункту 80.2 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; підпункт 80.2.5. пункту 80.2 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Як правильно наголошувала адвокат Шокарєва А.В. фактична перевірка її довірителя проводилася не за підставами зазначеними у наказі. Колегія суддів погоджується зі скаржницею, що додаток до наказу, в якому затверджений Перелік суб`єктів, яких належить перевірити, не може містити мету перевірку, яка не співпадає з підставою для проведення перевірки. Є також обґрунтованим довід скаржниці, що для проведення перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій і таке інше, повинна бути в наявності та/або отримана в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків наведеного законодавства. З боку контролюючого органу відсутні заперечення щодо відсутності такої інформації. Суд першої інстанції досліджуючи доводи позивача щодо невизначеності підстав для проведення фактичної перевірки зазначив, що метою перевірки було дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), а підставою - підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, який дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Тобто суд першої інстанції, поважав, що мета перевірки та підстава для її проведення можуть не співпадати. Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду та вважає, що контролюючий орган, призначаючи фактичну перевірку у зв`язку зі здійсненням ним функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, не може зазначати поряд з цим мету контролю «дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, адже, інші питання, а ні ж ті, що пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів, під час проведення такої перевірки не повинні досліджуватися та перевірятися. Ураховуючи наведене, а також правовий висновок Верховного Суду, що викладений в постанові від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, колегія суддів наголошує, що у контролюючого органу відсутні повноваження призначати фактичну перевірку, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та поряд з цим зазначати іншу мету контролю, а саме «дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів". Понад те, варто також відзначити, що у постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, Верховний Суд, проаналізувавши ряд своїх рішень, зокрема, від 08.09.2020 (справа №640/21536/19), від 17.12.2020 (справа №520/12028/18), від 11.06.2019 (справа №1440/2045/18) зауважив про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення. За висновком Верховного Суду в подібних правовідносинах, що викладений в постановах від 12.10.2021 у справах №120/5729/20-а та №120/5229/20-а, при встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Вирішуючи питання, чи є встановлені процедурні порушення безумовним свідченням протиправності податкового повідомлення рішення, колегія суддів виходить із таких міркувань. У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Також у постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення податкової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. В контексті спірних правовідносин, встановлені обставини протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку суду апеляційної інстанції, є достатніми для висновку про його протиправність. За таких умов, як вважає суд апеляційної інстанції, відсутня необхідність перевірки наявності або відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, як підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій, та надання відповіді на такі доводи скаржниці, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський суд з прав людини, зокрема, звернув увагу, що статтю 6 параграф 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового рішення про задоволення позову. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. На думку суду апеляційної інстанції неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції виразилося в неправильному тлумаченні закону. Відповідно до вимог абзацу 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за подачу позову та апеляційної скарги сплатив судовий збір на загальну суму 2270 грн., що підтверджується відповідними квитанціями № 97143 від 20.07.2021 та №17810 від 28.12.2021. Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 2270 грн. належить стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Керуючись статтями: 308, 310, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, що діє в інтересах Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати. Ухвалити у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення нове рішення про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19 травня 2021 року за № 000445707062 про застосування до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій на суму 29 936,90 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95- ВР. Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 19.09.2022.