Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/24815/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2023 рокуСправа № 380/24815/21 пров. № А/857/16144/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022 року (суддя Чаплик І.Д., м.Львів, повний текст складено 9 вересня 2022 року), - ВСТАНОВИВ : У грудні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0037424001 (далі ППР). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі вказує, що фактична перевірка контролюючим органом здійснена на виконання його функцій щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481/95-ВР). Зазначає, що згідно баз даних АІС «Податковий Блок» встановлено факт реалізації у магазині позивача алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Вказане порушення ФОП не усунуто. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення процедури при призначенні та проведенні перевірки є достатньою підставою вважати, що прийняте за її результатами податкове ППР є протиправним та підлягає скасуванню Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУДФС) в період з 22.06.2018 по 27.06.2018 проведено фактичну перевірку ФОП з метою посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, за наслідками якої складено акт (довідку) від 26.06.2018 №13/551/4000/2170615689 (далі Акт) (а.с.145-146). Вказана перевірка проведена на підставі наказу ГУДФС «Про проведення фактичних перевірок» від 22.06.2018 №3903 (далі - Наказ), згідно з яким такий виданий на підставі підпунктів 80.2.1, 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК), статті 16 Закону № 481/95-ВР (а.с.97). У Акті зафіксовано порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 №957 (далі Постанова №957), а саме, зазначено: згідно баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що 22.09.2017 реалізовано горілку «Горілочка Пшенична» одну пляшку 0,5 л. 40% по ціні 76 грн. Пляшка при мінімальній роздрібній ціні 79,55 грн. 11.07.2018 на підставі Акта ГУДФС прийнято ППР про застосування щодо ФОП штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 10000 гривень за порушення пункту 2 Постанови №957 (а.с.7). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 75.1 статті 75 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). За змістом підпунктів 80.2.1, 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. При цьому, стаття 80 ПК передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а. У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2021 року у справі № 826/17123/18. Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. З матеріалів справи видно, що перевірка позивачу призначена на підставі підпункту 80.2.1, 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК. При цьому, згідно позиції скаржника для проведення фактичної перевірки зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. Тобто фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. З такими доводами, апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне. Так, необхідною умовою для проведення фактичної перевірки, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, по-друге, що інформація, на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Саме така позиція Верховного Суду викладена у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020, 19 листопада 2020 року у справі №160/7971/19, 8 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, 8 квітня 2021 року у справі № 640/21528/19. У цьому випадку, посилання лише на виконання функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв не є достатнім. З врахуванням цього, наявність повноважень контролюючого органу на здійснення функцій у певних сферах, перелічених у підпунктах 80.2.1, 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК повинно одночасно співпадати з наявністю інформації про можливі порушення з боку платника податків у відповідній сфері. Лише у такому разі, контролюючий орган вправі призначити фактичну перевірку платника податків. Інший підхід, при якому лише саме виконання функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, є безумовною підставою призначення фактичною перевірки, суперечить загальній логіці статті 80 ПК відповідно до якої право контролюючого право на призначення перевірки обмежено наявністю певних, визначених Кодексом підстав. Відтак, на час призначення фактичної перевірки ФОП та судового розгляду цієї справи відповідач не надав інформації про підстави проведення такої фактичної перевірки, а саме ним не доведено, що за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення ФОП законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, від державних органів або органів місцевого самоврядування до контролюючого органу надходила інформація про можливі порушення платником податків законодавства, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав для призначення фактичної перевірки, обґрунтованість позовних вимог та необхідності задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний