Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/2810/20

29.06.21 22-ц/812/1188/21 Справа № 484/2810/20 Головуючий у 1-й інстанції Паньков Д. А. Провадження № 22ц/812/1188/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 червня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Ямкової О. О., суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана від його імені адвокаткою Цехотською Тетяною Володимировною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Панькова Д. А. в місті Первомайську Миколаївської області о 9 годині 00 хвилин зі складанням його повного тексту 13 квітня 2021 року, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 80 819 грн 69 коп. заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що позичальником ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, 22 квітня 2014 року підписано анкету-заяву про надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відкрито рахунок та надана платіжна картка. Однак позичальник у встановлені строки не погашає суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення простроченої кредитної заборгованості, відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також пені. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 80 819 грн 69 коп. та 2 102 грн судових витрат. У грудні 2020 року відповідач, від імені якого діє адвокатка Цехотська Т. В., звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення. У відзиві на заяву про перегляд заочного рішення позивач вважав доводи заяви необґрунтованими, саму заяву такою що не підлягає задоволенню, а ухвалене рішення законним та обґрунтованим. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2021 року заочне рішення скасоване. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вважав позов таким, що не підлягає задоволенню, а доводи позивача необґрунтованими, посилаючись на те, що він не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та не підписував їх. Вказував, що роздруківка умов та правил з сайту позивача не може бути належним та допустимим доказом по справі. У відповіді на відзив позивач АТ КБ «Приватбанк» заперечував проти відзиву відповідача, наполягав на правомірності позовних вимог, узгодженні між сторонами усіх істотних умов договору, наявності належних доказів на підтвердження вказаних обставин, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 квітня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 57 953 грн 05 коп. та 1 528 грн 15 коп. сплаченого судового збору. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що усі умови кредитування були узгоджені сторонами у письмовій формі, оскільки вони не підписані та не визнаються відповідачем, тому наявні підстави для стягнення лише суми непогашеного тіла кредиту. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатка Цехотська Т. В., посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, є незаконним та необґрунтованим внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині, якою було задоволено вимоги банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволення позову. На думку відповідача висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних обставин справи, а також спростовується наданими банком випискою з карткового рахунку, яка є первинним документом, та з якої вбачається, що сума здійснених ним погашень та автоматичних списань з іншого його рахунку значно перебільшує розмір виниклої заборгованості, а тому заборгованість відсутня. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 14 та 24 червня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2014 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до надання ПАТ КБ «ПриватБанк» банківських послуг, без зазначення виду платіжної картки та бажаної банківської послуги, з отриманням для використання кредитного ліміту коштів, та без зазначення бажаного розміру кредитного ліміту, який відповідно до довідки наданої банком станом на 22 квітня 2014 року було встановлений на рівні 5 000 грн, станом на 9 листопада 2016 року збільшено до 5 300 грн та до 7 000 грн, на 10 грудня 2016 року до 15 000 грн ,та відповідно зменшено до 10 000 грн та 9 500 грн, 31 січня 2017 року збільшено до 15 000 грн, 14 лютого 2017 року до 25 000 грн та зменшено до 20 000 грн, 31 травня 2017 року збільшено до 35 000 грн та зменшено до 30 000 грн та зведенням його до 0,00 грн 18 липня 2018 року, з кінцевим терміном повернення цих коштів, що відповідає строку дії трьох платіжних карток, які були надані позичальнику для користування кредитними коштами, починаючи з 22 квітня 2014 року і до жовтня 2021 року (а.с.15, 16, 17). Відтак, за наведених обставин, договір, укладений між сторонами повинен був складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, але не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, неустойки тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.19-47, 105-110). Таким чином відповідачем надана лише згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті. Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Між тим банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.19-47, 105-110), які повинні бути невід`ємною складовою договору приєднання, але вони позичальником не підписані та відсутні дані про його ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви, а саме відсутній підпис позичальника на тих умовах та правилах, які існували на час пропозиції щодо кредитування. Незважаючи на такі обставини, банком станом на 2 червня 2020 року, розрахована заборгованість відповідача на загальну суму, яка на його думку склала 80 819 грн. 69 коп., з яких 57 953грн 05 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3 968 грн 07 коп. по відсотками нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 18 898 грн 57 коп. нарахована пеня. З розрахунку (а.с.9-14) вбачається, що заборгованість розрахована із урахуванням процентів за користування кредитом у щомісячному розмірі 2,5 %, з 1 вересня 2014 року у розмірі 2,9% та з 1 квітня 2015 року у розмірі 3,6%, та 7,2% на місяць на прострочений кредит з 1 лютого 2020 року, незважаючи на те, що строк дії картки не сплив як на час пред`явлення позову так і на час перегляду оскаржуваного рішення, а такою пені та комісії, незважаючи на те, що у заяві позичальника від 22 квітня 2014 року відсоткова ставка не зазначена, а застосування пені, комісії та штрафів не передбачено. За такого судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав для розрахунку та стягнення заборгованості за простроченими процентами згідно статті 625 ЦК України, а також пені, та з огляду на межі доводів апеляційної скарги, поданої відповідачем, рішення в цієї частині не є предметом апеляційного перегляду. При цьому, в порядку перегляду рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегії суддів звертає увагу на хибність розрахунку банком такої заборгованості, та безпідставне вирахування простроченого тіла кредиту з наведених вище підстав, а саме за рахунок включення при його нарахуванні процентів, пені та комісій. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у відповідності до наданої банком виписки з карткового рахунку за усіма виданими позичальнику платіжними картками, вбачається, що відповідачем використано 42 017 грн 66 коп. кредитних коштів, на погашення яких внесено 85 845 грн 89 коп.. Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти повернуті АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку, підстав для їх додаткового стягнення з відповідача на користь банку немає. Однак місцевим судом зазначені обставини не враховані. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення простроченого тіла кредиту слід скасувати у відповідності до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат за статтею 141 ЦПК України у суді першої інстанції не має. За розгляд справи у суді апеляційної інстанції з банка на користь відповідача слід стягнуті сплачений ним судовий збір в розмірі 1 791 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені адвокаткою Цехотською Т. В., задовольнити. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення простроченого тіла кредиту- залишити без задоволення. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 791 грн. В іншій частині залишити рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова