Постанова Миколаївський апеляційний суд № 476/58/21

07.03.23 22-ц/812/226/23 Справа № 476/58/21 Головуючий у 1-й інстанції Чернякова Н. В. Провадження № 22ц/812/226/23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 7 березня 2023 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Чернякової Я. А. в смт Єланець Миколаївської області об 15год 40 хв. зі складанням його повного тексту 26 грудня 2022, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , вимоги за якою зменшив у червні 2021 року, подавши заяву, у якій просив про стягнення 21 719 грн 37 коп. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що позичальником ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, 8 грудня 2008 року підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка «Універсальна «30 днів пільгового періоду». У подальшому, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту, а тому банк має право вимагати повернення простроченого тіла кредиту. У відзиві на позовну заяву відповідач через свого представника заперечував проти задоволення позову та вважав його необґрунтованим. Вказував, що підстави для повернення боргу відсутні, оскільки за проведеним ним розрахунком, навпаки, наявна переплата за кредитом на суму 42 495 грн 03 коп., що перевищує суму заборгованості зазначену у позові. Крім цього банком не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, якими є первісні документи наявність заборгованості у відповідача. Також зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позичальнику доведено умови надання банківських послуг, згідно витяг з тарифів та витяг з умов та правил надання банківських послуг під час підписання заяви-анкети про приєднання що Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Заперечував щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотав про витребування від позивача виписки з банківського рахунку, та оригіналу укладеного кредитного договору. Клопотав про долучення до матеріалів справи складеного ним розрахунку, пенсійного посвідчення та довідки про його доходи. У відповіді на відзив представник позивача, спростовуючи доводи відзиву відповідача, вказував, що зміст кредитного договору у даному випадку було зафіксовано у двох документах: анкеті - заяві та довідці про умови кредитування, в яких з відповідачем безпосередньо узгоджено основні умови кредитного договору. Зміст анкети - заяви та довідки про умови кредитування, підписані безпосередньо відповідачем, мають детальний опис умов надання банківської послуги. Банківська виписка з карткового рахунку відповідача свідчить про активне користування коштами та внесення коштів на погашення заборгованості та підтвердження укладення договору належними та допустимими доказами. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач через свого представника заперечив доводи позивача, зазначив, що ним не надано суду нових доказів на підтвердження своїх доводів. У травні 2021 року позивачем надано суду оригінали заяви відповідача та довідки про умови кредитування. Також, у листопаді 2021 року позивачем надано пояснення з приводу укладеного кредитного договору, повторно наголошено щодо наявності у справі належних та допустимих доказів на його укладення та активного користування платіжною карткою, заперечено щодо можливості застосування висновків, до яких дійшов Верховний Суд України під час розгляду справи №6-16цс15, оскільки відповідача по справі ознайомлено з умовами та правилами надання банківських послуг. Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021 року клопотання представника відповідача задоволено, ухвалено про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» оригіналу виписки з банківського рахунку, оригіналу укладеного кредитного договору, та долучення до матеріалів справи розрахунку по кредитному договору, довідку про доходи ОСОБА_1 та копію пенсійного посвідчення. Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 31 серпня 2021 року визнано обов`язковою явку представника позивача в судове засідання для дачі особистих пояснень. Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 14 червня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено по справі судово-економічну експертизу. Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2022 року провадження по справі поновлено через неможливість проведення експертизи у справі. Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки сторони не узгодили тарифи та умови надання банківських послуг, натомість наявна переплата коштів, що були внесені банку на повернення отриманих, яка більша за розміром ніж нарахована заборгованість за простроченим тілом кредиту. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, та спростовується підписаними відповідачем заявою та довідкою про умови кредитування. При тому підписання відповідачем анкети та довідки про умови кредитування свідчать про його згоду з укладенням договору надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування, які запропоновані банком. Вказував, що відповідач активував картку та активно користувався нею, також вносив кошти на погашення заборгованості, що підтверджується банківською випискою з карткового рахунку, та свідчить про обізнаність відповідача про укладення ним кредитного договору. Наголошував, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою факт узгодження платежів за кредитом, обов`язок по сплаті яких вплинув на розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту. Посилався на відповідну судову практику. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, від імені якого діє представник ОСОБА_2 , здебільшого з раніше наведених у відзивах та запереченнях аргументів вважав позов необґрунтованим належними та допустимими доказами, та безпідставним, а також таким, що не підлягає задоволенню. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 31 січня та 6 березня 2023 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 8 грудня 2008 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до надання АТ «ПриватБанк» банківських послуг, а саме оформлення кредиту з використанням платіжної картки Універсальна 55 днів пільгового періоду із зазначенням бажаного кредитного ліміту 1 000 грн та встановлення кредитного ліміту на рівні 400 грн, зі сплатою 3 процентів в місяць базової процентної ставки по кредитному ліміту з розрахунку 360 днів на рік, та погашення заборгованості шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 7 процентів від суми заборгованості, але не менше 50 грн до 25 числа місяця наступного за звітним. Оригінали заяви та довідки, які підписані позичальником, надані банком до суду (т. 1 а.с.18-19, 134-135). Відповідно до довідки наданої банком слідує, що кредитні кошти позичальнику надані у відповідності до встановленого банком розміру кредитного ліміту, який протягом використання ОСОБА_1 банківських платіжних карток постійно змінювався. Так, станом на 8 грудня 2008 року кредитний ліміт для позичальника встановлено в розмірі 400 грн, з подальшим збільшенням ліміту, в тому числі: 5 серпня 2009 року до 2600 грн, 10 липня 2010 року до 4 600 грн, 11 лютого 2011 року до 5 400 грн, 24 листопада 2012 року до 7 000 грн, 11 серпня 2013 року до 8 400 грн 11 липня 2016 року до 12 000 грн, 26 жовтня 2016 року до 17 000 грн, 12 травня 2017 року до 22 000 грн, 13 жовтня 2017 року до 25 000 грн, який зведено до 0,00 грн 3 липня 2020 року. Кінцевий термін повернення цих коштів відповідає строку дії платіжних карток, які надані позичальнику для користування кредитними коштами, починаючи з 8 грудня 2008 року і з закінченням у жовтні 2021 року (т. 1 а.с.16-17). Відтак, договір, укладений між сторонами складається з заяви позичальника, довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду, Умов і Правил надання банком послуг, які узгоджені з позичальником ОСОБА_1 шляхом підписання заяви, та яка є скороченим варіантом «Умов та Правил надання банківських послуг», зокрема щодо такої суттєвої умови кредитування, яка впливає на розрахунок заборгованості за тілом кредиту, як щомісячний розмір процентів за користування кредитом (3% щомісяця) (т. 1 а.с.19). Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. За встановлених колегією суддів обставин, слідує, що позичальник ОСОБА_1 ознайомився та узгодив саме ті умови та правила кредитування, до яких він приєднався шляхом підписання 8 грудня 2008 року заяви та довідки про умови кредитування (т. 1 а.с.18-19). Внаслідок чого доводи представника відповідача про неузгодження банком з позичальником умов кредитування та підстави для застосування судом першої інстанції правової позиції ВП ВС, викладеної ним у постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, є недоречними. Крім того до матеріалів справи банком надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, зі змінами внесеними згідно наказу №906 С-169 від 23 серпня 2006 року (а.с.20-25, 26-30), які є належними доказами в тій частині, що узгоджена з позичальником, і може бути застосована до правовідносин, які склалися між сторонами. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, у зв`язку з нарахуванням та сплатою позичальником процентів, а тому рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми в обумовлений ними строк, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. За Умовами та Правилами користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. З наявних в матеріалах справи розрахунків кредитної заборгованості простроченого тіла кредиту вбачається, що один із них зроблено з відрахуванням коштів на погашення процентів за користуванні кредитом, як за узгодженою процентною ставкою (3% щомісяця або 36% річних), так і з урахуванням пільгових періодів, коли її було зменшено за ініціативою банку, та за підвищеною без узгодження з відповідачем процентною ставкою. Так, в період з 1 січня 2013 року по 20 серпня 2014 року у цьому розрахунку визначена процентна ставка 30 річних, з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 вже 34,8% річних, та з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року - 43, 2 % річних ( т. 1. а. с. 151-161). В подальшому, з 1 червня 2015 року по 30 червня 2019 року банком під час розрахунку заборгованості застосовано процентну ставку в розмірі 3,6 % щомісяця, та потім, з 1 липня 2019 року по 29 лютого 2020 року до процентної ставки в розмірі 3,6 % щомісяця додатково застосовано процентну ставку при порушенні умов кредитування в розмірі 7,2%, та 86,4 % річних (7,2% на місяць) на прострочений кредит, які з 1 березня 2020 року були зменшені до 3,6% та 43,2 (3,6% на місяць) відповідно, та з 1 серпня 2020 року по 27 травня 2021 року заборгованість розрахована із застосуванням процентної ставки в розмірі 3,5% за користування кредитом, та про порушенні умов кредитування та 42% ( 3,5% на місяць) на прострочений кредит, які не узгоджені з позичальником, а тому не можуть застосовуватись для здійснення розрахунку, та як наслідок для розрахунку заборгованості за тілом кредиту (т. 1. а. с. 151-161). З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором на уточнення позовних вимог з урахуванням постійно застосованої процентної ставки 36% річних (3% на місяць) вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає 22 832 грн без урахування погашень здійснених відповідачем після 14 січня 2021 року на суму 1 595 грн та без урахування періодів, під час яких за ініціативою банку проценти нараховувались за зниженою ставкою, що менше на 905 грн 84 коп.. Тому при розрахунку заборгованості банком помилково не враховані погашення кредиту, здійснені позичальником, та застосування ним же пільгового періоду для нарахування та сплати процентів, внаслідок чого розрахована банком заборгованість за тілом кредиту повинна бути зменшена на суми 1 595 грн та 905 грн 84 коп. відповідно. За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність у позичальника розрахованої банком заборгованості за тілом кредиту, яка за погоджених умов договору, складає 20 331 грн 16 коп. та не може бути простроченою з огляду на те, що строк дії платіжної картки не сплинув на дату розрахунку заборгованості. Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом у виді тіла кредиту підлягають задоволенню частково, виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи. За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідності до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, та ухвалити нове про часткове задоволення позову банка та стягнення з позичальника на його користь заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 331 грн 16 коп.. Крім того, слід вирішити питання про судові витрати, виходячи із положень статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» з відповідача на користь банку слід стягнути 2 124 грн 91 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, та 3 187 грн 37 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, а всього 5 312 грн 28 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року скасувати та постановити нове. Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 20 331 грн 16 коп. заборгованості за тілом кредиту та 5 312 грн 28 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова