Постанова 4852 № 160/10639/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10639/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №160/10639/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: 04 вересня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.09.2020 року, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії №13 від 15.07.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №1008к від 19.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 31.08.2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області або на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури Дніпропетровської області з 01.09.2020 року; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2020 до дня фактичного поновлення його на посаді; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньої заробітної плати, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення прийнятті на підставі Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року, які суттєво погіршують становище позивача та обмежують в реалізації його законних прав та інтересів в частині трудових прав, гарантій незалежності прокурора, носять дискримінацій характер. Зміст заяви про надання згоди на переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру та про намір пройти атестацію є таким, що грубо порушує вимоги чинного законодавства, вимагає від заявника відмовитись від права на оскарження атестації та її результатів. У наказі прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 року №1008к не вказано чітку підставу звільнення: реорганізація органу прокуратури, ліквідація органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. У наказі наявне тільки посилання на п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією України, без дотримання рівності перед законом, та запобігання всім формам дискримінації, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 р. у справі № 160/10639/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено. Судом встановлено, що позивач тривалий час працював в органах прокуратури. У зв`язку з реформуванням прокуратури та відповідними змінами в законодавстві позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора обласної прокуратури та про намір пройти атестацію. Разом з тим, позивач не прибув до проходження практичного завдання та співбесіди. що слугувало для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації та звільнення з органів прокуратури. Дослідивши обставини по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях відповідачів відсутнє порушення вимог законодавства, а є лише виконання вимог чинних нормативних актів та інструкцій. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 р. у справі № 160/10639/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що процедура реформування органів прокуратури, включаючи процедуру атестації, є такою що не узгоджується з чинним законодавством, а також незаконно обмежує право позивача на працю. У судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін визначені правові позиції підтримано, надано пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 28.08.2013 року. 19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - «Закон № 113-ІХ»), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, офісів обласних прокуратур. На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221). Позивач у жовтні 2019 року на підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього просив допуск до проходження атестації, що підтверджено позивачем в позовній заяві. Наказом Генерального прокурора №249 від 02.06.2020 року створено Сьому кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур і затверджено її склад. На офіційному сайті Генерального прокурора 25.06.2020 оприлюднено графік проведення співбесіди з мето виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики і доброчесності. Відповідно до сформованого графіку співбесід, позивач повинен був бути присутній на співбесіді 07.08.2020 року. Разом з тим, до проходження співбесіди ОСОБА_1 не прибув. Позивачем 13.07.2020 року подано заяву до офісу Генерального прокурора, голові Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, прокурора відділу 05/2 прокуратури Дніпропетровської області про визнання причин неявки поважними та надання можливості прийняти участь у співбесіді прокурорів регіональних прокуратур з кадровою комісії №7 в іншу дату. В якості поважності неявки, позивачем зазначено, що ним придбано квиток на потяг 037 Дніпро-Київ, інше транспорте сполучення до міста Києва на той час було відсутнє, проте 07.07.2020 року позивач запізнився на потяг. В подальшому стан здоров`я позивача суттєво погіршився, він відчував колючий біль в області грудної клітки. Протягом всього дня 08.08.2020 року позивач відчував періодичний біль та запаморочення, у зв`язку з чим не зміг бути присутнім у місті Києві у визначений графіком час. Рішенням Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 15.07.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 вважається таким, що не успішно пройшов атестацію, у зв`язку з тим, що останній не з`явився 08.07.2020 року на виконання практичного завдання та проведення співбесіди, що зафіксовано у протоколі засідання Комісії від 08.07.2020 року та упродовж трьох робочих днів не надав документальне підтвердження інформації про поважні причини неявки. Наказом прокурора Дніпропетровської області №1008к від 19.08.2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 року, із зазначенням в якості підстави рішення кадрової комісії №

7. Не погодившись з прийнятими наказами позивач звернувся до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів зазначає: Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі по тексту - Закон №1697). Згідно із частиною 1 статті 4 вказаного Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, діючій до внесення змін Законом України від 19.09.2019 року №113-IX) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. За приписами пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №1697 до повноважень керівника обласної прокуратури відноситься призначення на посади та звільнення з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Законом №113, який набрав чинності 25.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв`язку з чим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону №1697. Так, відповідно до пп. 2 пункту 21 Закону №113 у статті 7 Закону №1697 у частині першій: пункт 1 викладено в такій редакції: «1) Офіс Генерального прокурора»; у пункті 2 слово «регіональні» замінити словом «обласні»; у пункті 3 слово «місцеві» замінити словом «окружні»; пункт 4 виключити. Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1697 (в редакції Закону №113) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункти 9, 10, 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113). Таким чином, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом №113 та наведеними вище нормами цього Закону визначено основну її мету та специфіку, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури. Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №1697 усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. На виконання пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 затверджений Порядок проходження прокурорами атестації (далі по тексту - Порядок №221). Зазначений Наказ оприлюднений на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.10.2019 року. Відповідно до пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява, зазначена у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто. Пунктом дев`ятим розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур. Відповідно до п. 6 вказаного Порядку атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Як передбачено п.7 - п.9 розділу І Порядку повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Відповідно до пункту 11 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації. Судом встановлено, що у визначену дату 08.07.2020 позивач до проведення співбесіди не з`явився. З матеріалів справи вбачається, що позивачем 13.07.2020 року подано заяву до офісу Генерального прокурора, голові Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, прокурора відділу 05/2 прокуратури Дніпропетровської області про визнання причин неявки поважними та надання можливості прийняти участь у співбесіді прокурорів регіональних прокуратур з кадровою комісії №7 в іншу дату. В якості поважності неявки, позивачем зазначено, що ним придбано квиток на потяг 037 Дніпро-Київ, інше транспорте сполучення до міста Києва на той час було відсутнє, проте 07.07.2020 року позивач запізнився на потяг. В подальшому стан здоров`я позивача суттєво погіршився, він відчував колючий біль в області грудної клітки. Протягом всього дня 08.08.2020 року позивач відчував періодичний біль та запаморочення, у зв`язку з чим не зміг бути присутнім у місті Києві у визначений графіком час. Проте, відповідач дійшов висновку, що запізнення на потяг не є поважною підставою неявки на співбесіду та виконання практичного завдання, зазначено, що твердження позивача про погіршення стану здоров`я не підтверджуються жодними належними доказами, такими як докази звернення до лікаря, лікарняний листок, лікарський огляд та інше. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 до третього етапу атестування, Комісією прийнято рішення вважати позивача таким, що не успішно пройшов атестацію. Пунктом 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019, передбачено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (п.13 Порядку №233). Виходячи з наведених правових норм, враховуючи, що рішення кадрової комісії в контексті положень Закону №113-IX є безальтернативною підставою для прийняття обласним прокурором наказу про звільнення прокурора з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, а відтак має відповідати вимогам ч.2 ст.2 КАС України. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується. Колегія суддів зазначає, що вимоги вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації передбачають наведення у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення, а усі доречні доводи та аргументи прокурора, щодо якого прийнято таке рішення, мають бути почуті та оцінені комісією. В спірному випадку рішення Сьомої кадрової комісії №13 від 15.07.2020 не відповідає встановленим п.12 Порядку №233 вимогам, оскільки в цьому рішенні кадрової комісії, відсутні аргументи комісії та підстави, з яких вона виходила під час ухвалення рішення, крім зазначення факту нез`явлення позивача до третього етапу атестації. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що не можна ототожнювати поняття «неуспішне проходження атестації» з фактом нез`явлення на проведення співбесіди, особливо враховуючи успішне проходження позивачем попередніх двох етапів атестування. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішенні кадрової комісії не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення на займаній посаді, суд вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом, наказом прокурора Дніпропетровської області №1008к від 19.08.2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 року, із зазначенням в якості підстави рішення кадрової комісії №

7. Враховуючи, що рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 15.07.2020 є протиправним, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування означеного наказу прокурора Дніпропетровської області №1008к від 19.08.2020 також підлягають задоволенню, як похідні. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити щодо посилання в оскаржуваному наказі на п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Таким чином, законодавець встановив дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Підпунктом 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; Отже, посилання в оскаржуваному наказі як на підставу для звільнення на п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII, який міститься у нормі п.п.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; - ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Так, матеріали справи не містять доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач займав посаду, на час прийняття наказу про звільнення. Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач в будь-якому випадку не міг бути звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, де він був працевлаштованим. Щодо поновлення позивача на посаді. Згідно ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Отже враховуючи, що наказ про звільнення позивача із займаної посади підлягає скасуванню, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено. Відповідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, встановленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995. Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995. У даному Порядку не міститься застережень щодо неможливості застосування його положень для обчислення розміру грошового забезпечення, а також слід зазначити, що заробітна плата і грошове забезпечення є формами оплати праці працівників (співробітників), загальні засади формування і обчислення яких є ідентичними. Згідно Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому, згідно п.5 цього Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної та розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 цього Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 вказаного Порядку). Згідно наявної в матеріалах справи довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-1202вих-20 від 04.09.2020, розмір заробітку позивача середньоденна заробітна плата, розрахована із кількості відпрацьованих днів за два місяці (30 дні), становить 1027,30 грн. Оскільки днем звільнення позивача є 01.09.2020, справа вирішена по суті 17.06.2021, тому період часу вимушеного прогулу позивача становить 200 робочих днів (з 01.09.2020 по 17.06.2021). Виходячи з наведеного, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 205 460 грн. (1027,30 грн. х 200 днів). Відповідно до частини 7 статті 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно пунктів 2-3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2) та поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню. Водночас, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 по справі №2340/3023/18 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин по справі та наданням їм помилкової оцінки, що призвело до невірного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, та ц відповідності до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 р. у справі № 160/10639/20 - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 р. у справі № 160/10639/20 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії №13 від 15.07.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №1008к від 19.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 31.08.2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області з 01.09.2020 року. Стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2020 по 17.06.2021 в сумі 205 460 грн., що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко