Постанова 4852 № 160/11786/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11786/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., секретарі судового засідання Рубана А.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Кобзистої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в адміністративній справі №160/11786/20 (головуючий суддя 1-ї інстанції Кальник В.В., повне судове рішення складено 29 березня 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії, - В С ТА Н О В И В : Позивач 25.09.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №2 від 01.07.2020 року Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження ним атестації за результатами проведення співбесіди; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 року за №1014к про звільнення його з посади; - поновити його на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області або посаді прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області рівнозначній тій, з якої його було звільнено; - стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2020 року до дати винесення судового рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу прокурора Дніпропетрвоської області №1014к від 19.08.2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області. Підставою для прийняття наказу №1014к від 19.08.2020 року стало рішення кадрової комісії №12 від 01.07.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Позивач вказує, що ним успішно пройдено два етапи атестації відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації №221 від 03.10.2019 року та допущено до третього етапу у формі співбесіди. Однак за результатами проходження третього етапу атестації кадрова комісія прийняла рішення №2 від 01.07.2020 року та зазначила, що у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності його вимогам професійної компетентності та доброчесності у частині достовірності відомостей, вказаних в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Позивач вважає, що комісія, приймаючи рішення відносно його невідповідності, діяла поза межами наданих такій комісії повноважень, здійснивши суб`єктивну оцінку без обгрунтування прийнятого рішення належними доказами, не зважаючи на надання ним відповідних пояснень та документів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано: - рішення №2 Дванадцятої кадрової комісії від 01.07.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; - наказ прокуратури Дніпропетровської області від 19.08.2020 року за №1014-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Дніпропетровської обласної прокуратури. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 119227,54 грн.. Рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23811,25 грн. допущено до негайного виконання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачі - Дніпропетровська обласна прокуратура, Офіс Генерального прокурора подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги Дніпропетровською обласною прокуратурою зазначено, що норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 року визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню умовноваженими органами та їх посадовими особами. Апелянт зазначає, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем є юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, апелянт вказує про зміни на законодавчому рівні щодо чисельності прокурорів органів прокуратури, та приведення у відповідність до вимог ст.14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури, що здійснюється шляхом проведення атестації. Отже, апелянт вважає наказ №1014к від 19.08.2020 року таким, що винесений у порядку та спосіб, визначені законом, та не має ознак протиправності. В обґрунтування апеляційної скарг Генерального прокурора зазначено, що приписами п.7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113 від 19.09.2019 року передбачено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Також у відзиві зазначено, що на виконання Закону України №113 від 19.09.2019 року (п.9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення») наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Відповідно до вказаного порядку, позивач скористався своїм правом щодо подання заяви про проходження атестації, успішно пройшов два етапи атестації, та його було допущено до третього етапу - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Під час співбесіди кадровою комісією надавалась оцінка професійній етиці та доброчесності, а також професійній компетенції позивача, що є безпосереднім предметом атестації. Кадровою комісією ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, оскільки у комісії були наявні сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності і доброчесності у частині достовірності відомостей, вказаних в деклараціях. Рішення комісією прийнято у зв`язку з недекларуванням нерухомого майна, що належить членам сім`ї позивача у період 2015-2018 роки, декларуванням невірної частки майна, що належить безпосередньо позивачу. Також комісія прийняла відповідне рішення за результатами вивчення виконаного позивачем практичного завдання та його обговорення під час співбесіди, під час якої на поставлені запитання позивач надав дві неправильні відповіді. Також у відзиві наголошено, що встановлення відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності є виключною компетенцією кадрових комісій, а тому з огляду на дискреційний характер таких повноважень, суд не уповноважений здійснювати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності, встановлювати рівень його професійної компетентності. Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів -Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити. Позивач в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури з 20.08.2012 року по 31.08.2020 року. Наказом прокурора Дніпропетровської області №596к від 08.06.2017 року позивача призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області. 25.09.2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-IX, відповідно до якого усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 року №221. З метою реалізації вимог щодо проведення атестації прокурорів та слідчих органів прокуратури наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 року №254 утворено Дванадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур. У встановлений законом строк, позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про намір пройти атестацію, що передбачала проходження трьох етапів. Перший етап - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивач пройшов успішно, отримавши 86 балів із 100 можливих, що підтверджується відомістю про результати тестування. Другий етап - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивач пройшов успішно, отримавши 100 балів, що підтверджується відомістю про результати тестування. У зв`язку з успішним проходженням двох етапів атестації, ОСОБА_1 був допущений до третього етапу - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. 01.07.2020 року у Тренінговому центрі прокурорів України позивачем виконано практичне завдання (завдання №5) для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками. В подальшому, також 01.07.2020 року Дванадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора проведено співбесіду із позивачем. Згідно висновків, викладених у рішенні №2 від 01.07.2020 року Дванадцятої кадрової комісії, ОСОБА_1 визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію, оскільки у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності останнього вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Такі висновки були обґрунтовані: необізнаністю позивача з чинним антикорупційним законодавством і практикою його застосування, у зв`язку з допущенням помилок під час подання декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», що викликало у кадрової комісії сумніви щодо подання достовірних відомостей у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; невірним виконанням практичного завдання, що викликало у кадрової комісії сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності. Наказом прокурора Дніпропетровської області №1014к від 19.08.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 року (а.с.91 т.1). Відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.11.2020 року №535 визнано такими, що втратили чинність, накази Генерального прокурора, у тому числі від 02.06.2020 року №254 «Про створення дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур». Вважаючи прийняті відповідачами рішення та наказ про його звільнення незаконними, позивач оскаржив їх до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наказ про звільнення не містить деталізації підстави такого звільнення, адже п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 передбачає декілька самостійних підстав для звільнення, а тому посилання в наказі на вказані норми, є безпідставним. Відповідачами не надано доказів того, що під час звільнення позивача із займаної посади мали місце або ліквідація, або реорганізація прокуратури Дніпропетровської області, або скорочення кількості прокурорів прокуратури Дніпропетровської області. Також зазначено, що позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до співбесіди. Перед проведенням співбесіди, яка відбулась 01.07.2020 року позивач виконав практичне завдання, а саме вирішив Задачу №5 та надав письмові відповіді на поставлені три питання. Після проведення співбесіди за результатами голосування «за»-3, «проти»-3; вирішили - ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації позивачем. Будь-яких доказів, на підставі яких у комісії виникли обґрунтовані сумніви стосовно невідповідності позивача критерію доброчесності відповідачами не надано. Відтак, суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджено невідповідність позивача критерію доброчесності. Крім того, суд з посиланням на рішення Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 814/886/17 наголосив, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Негативних висновків НАЗК під час розгляду справи до суду не надано. Відсутні і докази звернення з цього приводу відповідача до НАЗК. Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі по тексту - Закон №1697). Згідно із частиною 1 статті 4 вказаного Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, діючій до внесення змін Законом України від 19.09.2019 року №113) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. За приписами п.3 ч.1 ст.11 Закону №1697 до повноважень керівника обласної прокуратури відноситься призначення на посади та звільнення з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку Законом №113, який набрав чинності 25.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв`язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону №1697. Так, відповідно до пп.2 п.21 Закону № 113 у статті 7 Закону №1697 у частині першій: пункт 1 викладено в такій редакції: «1) Офіс Генерального прокурора»; у пункті 2 слово «регіональні» замінити словом «обласні»; у пункті 3 слово «місцеві» замінити словом «окружні»; пункт 4 виключити. Згідно із частиною 1 статті 7 Закону №1697 (у редакції Закону №113) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункти 9, 10, 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113). Таким чином, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом №113 та наведеними вище нормами цього Закону визначено основну її мету та специфіку, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури, про правильно зазначив у постанові і суд першої інстанції. Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 1697 усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. На виконання пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 затверджений Порядок проходження прокурорами атестації (далі по тексту - Порядок №221). Зазначений Наказ оприлюднений на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.10.2019 року. Відповідно до пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява, зазначена у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто. З матеріалів справи встановлено, що позивачем на адресу Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. За результатами тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора згідно відомості про результати естування, ОСОБА_1 набрав 86 балів (прохідний бал - 70 балів) та був допущений до наступного етапу тестування (а.с.102-103 т.2). Згідно відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки позивачем набрано 100 балів ( прохідний бал - 93 бали), у зв`язку із чим позивача було допущено до проходження співбесіди (а.с.124-125 т.2). З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки Таким чином, позивач був допущений до третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. За приписами пункту12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Враховуючи те, що рішення дванадцятої кадрової є згідно із Законом №113 є підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень та має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів прийнято рішення від 01 липня 2020 року №2 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації (а.с.99-102 т.1). Згідно змісту вказаного рішення кадрова комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління наглядц за додержанням законів у кримінальному провадженні та коодинації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 , вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Так у рішенні зазначено, що на підставі дослідження матеріалів атестації, в тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, оскільки практичне завдання було виконано невірно. З приводу правомірності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації (в даному випадку третього етапу - співбесіди), суд враховує наступне. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно). Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів). Згідно із пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221, співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до співбесіди. Перед проведенням співбесіди, яка відбулась 01.07.2020 року, у відповідності до Порядку №221 позивач виконав практичне завдання, а саме вирішив Задачу №5 та надав письмові відповіді на поставлені три питання. Згідно з протоколом засідання Дванадцятої кадрової комісії №1 від 01.07.2020 року поставлена на голосування пропозиція щодо ухвалення рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_1 , враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. За результатами голосування «за» - 3, «проти» - 3; вирішили - ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .. Відповідно до висновків рішення №2 від 01.07.2020 року Дванадцятої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації», підставами для прийняття такого рішення стали: порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині неналежного відображення даних у деклараціях щодо об`єктів нерухомості; невірним вирішенням практичного завдання. Під час співбесіди кадровою комісією надавалася оцінка професійної етики та доброчесності, а також професійної компетенції позивача, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог підпункту 2 пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру». Форма прийняття рішення кадровою комісією - відкрите голосування після обговорення отриманої інформації, визначена мета її діяльності - виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності. Співбесіда є третім та останнім етапом атестації, метою проведення якої є виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, за підсумками якої приймається рішення про успішне або неуспішне проходження прокурорами атестації. За комісією зберігається право на надання відповідної оцінки прокурорам за результатами цього етапу атестації. Таким чином, кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів. Оцінка професійної компетентності прокурора та професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру») - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтованій сумнів щодо доброчесності першого. Визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності). Саме кадрові комісії за приписами Закону України «Про прокуратуру», Порядку надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. В рішенні комісії зазначено, що позивач не відповідає критерію доброчесності, оскільки у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, вказаних у деклараціях позивача: «об`єкти нерухомості декларацій за 2015-2018 роки прокурор не декларував жодної нерухомості у м.Дніпрі ні на праві власності, ні на праві користування у нього або членів його сім`ї. При цьому, з 2019 року ОСОБА_1 вказує інше право користування (проживання) квартирою у м.Дніпрі, що належить його матері ОСОБА_2 , але як і попередньо не декларує жодного житла, у якому проживають та /або зареєстровані члени сім`ї - дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 ; у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015-2019 роки позивач вказує власність на 1,3% квартири у м.Ніжині, Чернігівської області, яке виникло 08.05.2007 року. Водночас надані ним документи засвідчують володіння 1/3 квартири, тобто 33%». Також рішення обгрунтовано невірним виконанням ОСОБА_1 практичного завдання та ненаданням пояснень щодо такого завдання. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується відеозаписом проходження співбесіди ОСОБА_1 , що позивачем надавались пояснення комісії з приводу допущення технічної помилки у декларації в частині зазначення 1,3% замість 1/3 частини (що становить 33%) квартири у м.Ніжині, Чернігівської області. Поряд з цим, з письмових доказів, нявних у матеріалах справи, які надавались на вимогу комісії, встановлено, що право власності на нерухоме майно у м.Ніжин Чернігівської області набуте позивачем та його батьками ще у 2007 році. Також відеозаписом підтверджується, що членами комісії ставились питання стосовно виконаного ОСОБА_1 практичного завдання. Позивачем надано пояснення, що в силу браку часу ним не було в повному обсязі надано відповіді на поставлені питання письмово, при цьому ОСОБА_1 усно під час співбесіди надав вірні відповіді на питання, поставлені у практичному завданні (задача №5). Вказані обставини відповідачами в апеляційних скаргах та під час апеляційного розгляду справи не заперечувались та не спростовані. Суд також звертає увагу, що позивачем з приводу питань до неналежного заповнення декларацій, питань щодо користування ним рухомим та нерухомим майном, яке належить на праві власності його батькам, джерел походження коштів для придбання такого майна, кадровій комісії надавався повний перелік документів, що підтверджують статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (батько позивача), декларації про майновий стан та доходи останнього, також про статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (мати позивача), декларації про майновий стан та доходи останньої, що в повній мірі дають можливість встановити законність походження майна, яким користується ОСОБА_1 .. З приводу відсутності декларування об`єктів нерухомого майна за адресами, які зазначені у п.2.1 декларацій, як місце проживання позивача та його сім`ї, позивач вказав що такі об`єкти не перебували у власності або користуванні у нього особисто або членів його сім`ї, відповідне житло винаймалось неофіційно у сторонніх фізичних осіб. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України «Про запобігання корупції». У відповідності до частин 1 статті 4 та підпункту 8 пункту 8 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції», виключно Національне агентство з питань запобігання корупції наділене на законодавчому рівні повноваженнями з контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №814/886/17 зазначено, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, саме цей компетентний орган вправі стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин. Таких висновків НАЗК під час розгляду справи до суду не надано. Відсутні і докази звернення з цього приводу відповідача до НАЗК. При цьому, будь-яких доказів, на підставі яких у комісії виникли обґрунтовані сумніви стосовно невідповідності позивача критерію доброчесності відповідачами не надано. Відтак, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено невідповідність позивача критерію доброчесності. Корім того, у спірному рішенні також зазначено, що позивач не відповідає вимогам професійної компетентності. Мета практичного завдання оцінити рівень володіння практичними уміннями та навичками. Пункт 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. У Порядку №221 зазначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора (у т. ч. загальних здібностей та навичок). Відтак, професійна компетентність прокурора це сукупність: теоретичних знань та умінь у застосуванні закону, відповідність здійснювати повноваження прокурора, що підтверджено І етапом атестації; загальні здібності та навички, що підтверджено ІІ етапом атестації; оцінка рівня володіння практичними уміннями та навичками. Тому питання невідповідності позивача критерію професійної компетентності не може ґрунтуватись тільки на певних недоліках виконання позивачем практичного завдання, оскільки І та ІІ етап, який також є складовою професійної компетентності прокурора, позивач пройшов успішно. Як зазначалось вище, під час розгляду справи в суді першої інстанції досліджено відеозапис співбесіди, що проводилась Дванадцятою кадровою комісією 01.07.2020 року з ОСОБА_1 , та була третім етапом проходження атестації. За результатами дослідження змісту відеозапису, суд першої інстанції дійшов висновку висновку, що членами відповідної комісії не вживались заходи щодо встановлення справжнього рівня фахової підготовки позивача, лише один із членів комісії поставив питання, що стосувались відповідей на практичні завдання, при цьому під час співбесіди позивач надав вірні відповіді. Зазначені вище обставини відповідачами в апеляційних скаргах та під час апеляційного розгляду справи не заперечувались та не спростовані. Апеляційний суд зазначає, що надання позивачем під час співбесіди вірних відповідей на практичне завдання не відображено у рішенні 12-ї кадрової комісії №2 від 01.07.2020 року, додаткові запитання позивачу не ставились, відтак такі обставини не були врахована під час формулювання висновку про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .. Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що кадровою комісією не було вжито всіх необхідних та достатніх заходів з метою встановлення справжнього рівня компетенції позивача та сформульовано висновки поспішно, без прийняття до уваги всіх обставин, в тому числі не надано оцінку якості виконання позивачем покладених на нього функцій на посаді, на якій він перебував до проходження відповідної атестації, а також факту успішного проходження перших двох етапів атестації, а саме: набрання на першому етапі 86 балів при прохідному - 70, та набрання на другому етапі 100 балів при прохідному - 93, з чим погоджується колегія суддів. Судом також враховано розподіл голосів членів кадрової комісії при прийнятті рішення №2 від 01.07.2020 року про неуспішне проходження атестації позивачем, який відповідно до пункту 12 протоколу №1 від 01.07.2020 року становив «за» - 3 особи, та «проти» - 3 особи. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наявні факти порушення під час подання декларацій, що були визнані позивачем, не можуть бути самостійною підставою для формулювання висновків про недоброчесність прокурора. Отже, з наявних матеріалів справи та встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії щодо позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття. Рішення комісії фактично зводиться до констатації сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку. Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984 року). Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках добору на вакантні посади прокурорів; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, яка приймає участь у процедурі добору; є посилання на норми права, якими керувалася кадрова комісія. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди підлягає задоволенню, а також прийнятого на його підставі наказу прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 року за №1014к про звільнення позивача з посади. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області. Саме на цій посаді та в цьому органі повинно бути поновлено позивача, оскільки для позивача залишився непройденим етап атестації - співбесіда, який він повинен пройти після поновлення на посаді в прокуратурі Дніпропетровської області. Проте, судом першої інстанції вказана обставина залишена поза увагою, а тому судом помилково поновлено позивача на посаді Дніпропетровської обласної прокуратури. Рішення суду першої інстанції в частині порядку та розміру стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу сторонами не оскаржується та не спростовується, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не перевіряється. Посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 року у справі №815/1554/17 апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у наведеній справі особа була звільнена не за результатами проходження атестації. Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції безпідставно в даній справі дався до граматичного аналізу норм Закону №113 та Закону №1697, оскільки норми вказаних Законів чітко передбачають процедуру реформування органів прокуратури, визначають основну її мету та специфіку, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури. При цьому прокурори, які на день набрання чинності Законом №113 займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Колегія суддів зазначає, що мотиви, якими позивач обґрунтовує свою позицію, та з якими погодився суд першої інстанції, стосовно необхідності скасування оскарженого наказу про звільнення з підстав незгоди з положеннями Закону №113 та Порядку №221, які, на його думку, порушують права та гарантії, що визначені Конституцією України. З цього приводу апеляційний суд зазначає, що положення Закону №113 є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому відсутні правові підстави для їх незастосування. Так, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Відповідно до ч.5 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, стосовно протиправності спірного наказу у зв`язку з відсутністю обставин, зазначених у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону №1697, а саме ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або скорочення чисельності прокурорів, є безпідставними, оскільки позивач звільнена у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації, а не у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури або скороченням чисельності прокурорів, що підтверджується безпосереднім посиланням у наказі саме на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, яким чітко визначено, за якою підставою звільняється прокурор у разі неуспішного проходження ним атестації. Відтак, посилання суду першої інстанції на вказані вище підстави скасування оскаржуваного наказу, апеляційний суд вважає безпідставними. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та поновлення позивача на посаді. Проте, судом першої інстанції не дотримано вимог щодо визначення органу, в якому повинно бути проведено поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено та не визначено періоду, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в адміністративній справі №160/11786/20 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в адміністративній справі №160/11786/20 змінити. Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області з 31 серпня 2020 року». Абзац четвертий резолютивної частини рішення після слів «за час вимушеного прогулу» доповнити словами та цифрами «за період з 01.09.2020 року по 17.03.2021 року». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 серпня 2021 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак