Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8891/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8891/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. у справі №160/8891/20 за позовом:ОСОБА_1 до: про:1.Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора

2. Дніпропетровської обласної прокуратури

3. Офісу Генерального прокурора визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 03.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі Комісія) , Офісу Генерального прокурора, третя особа Прокуратура Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення /а.с. 1-6 том 1/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020р. вищезазначений адміністративний позов залишено без руху та ОСОБА_1 надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви /а.с. 41 том 1/. Позивачем на виконання вищезазначеної ухвали суду 06.08.2020р. надано уточнений позов /а.с. 45-50 том 1/, у якому, серед іншого позивачем, уточнено процесуальне положення учасників справи, та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, треті особи - Офіс Генерального прокурора, Прокуратура Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, відкрито провадження у справі №160/8891/20 за цим позовом і справу призначено до судового розгляду / а.с. 62-63 том 1/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2020р. у справі № 160/8891/20 до участі у розгляді справи у якості співвідповідача залучено Офіс Генерального прокурора, та у якості відповідача - Дніпропетровську обласну прокуратуру /а.с. 9-10 том 2/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові з урахуванням уточнень до нього /а.с. 183-185 том 1/, на те, що він працює начальником другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області, та у жовтні 2019р. ним було подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. Рішенням Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, з урахуванням складання іспиту у вигляді анонімного тестування, його було допущено до третього етапу атестації співбесіди, та 03.07.2020р. кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження ним атестації, копія якого ним не була отримана на момент звернення до суду. Він вважає, що це рішення кадрової комісії є необґрунтованим та безпідставним, порушує його права та охоронювані законом інтереси. З огляду на питання, які були поставлені позивачу в рамках проведеної кадровою комісією співбесіди, у відповідача виникли сумніви щодо відповідності позивача критеріям доброчесності в частині невідповідності витрат і набутого родичами позивача майна під час його роботи в прокуратурі, але такі сумніви ґрунтуються на припущеннях членів, оскільки під час співбесіди ним на усі питання було надано повні та обґрунтовані відповіді щодо вартості майна та джерела походження коштів. При цьому необхідно враховувати, що у чинному на момент проведення співбесіди законодавстві відсутнє визначення поняття «доброчесність» яке надано для цілей атестації, і він вважає, що встановлення рівня професійної компетентності прокурора та професійної етики і доброчесності є різними критеріями, а повноваження щодо здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК, яка має відбуватися у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції». Тому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 03.07.2020 р. про неуспішне проходження начальником другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди на перевірку доброчесності, та з метою відновлення його порушених прав та охоронюваних законом інтересів зобов`язати прокуратуру Дніпропетровської області перевести його в Дніпропетровську обласну прокуратуру на посаду, рівнозначній посаді начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. у справі №160/8891/20 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення № 6 Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 03.07.2020р. про неуспішне проходження начальником другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди на перевірку доброчесності, в іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 90-99 том 2/. Відповідач Офіс Генерального прокурора, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а.с. 103-117 том 2/ та 18.01.2021р. матеріали цієї апеляційної скарги та матеріали справи №160/8891/20 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду /а.с. 102 том 2/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021р. у справі №160/8891/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. у справі №160/8891/20 /а.с. 128 том 2/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 14 годин 30 хвилин 23.02.2021р. / а.с. 129 том 2/, про що судом апеляційної інстанції було належним чином повідомлено учасників справи / а.с. 130-133 том 2/. Офіс Генерального прокурора, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 103-117 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 26.11.2020р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі. Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 139-140 том 2/ , заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з`ясовано усі обставини справи, які мали суттєве значення для її вирішення та прийнято рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 26.11.2020р. залишити без змін. Відповідач - Дніпропетровська обласна прокуратура, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу /а.с. 157-170 том 2/ підтримала доводи викладені у апеляційній скарзі та просила апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити. У судовому засіданні 23.02.2021р. за клопотанням представника відповідачів Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури, розгляд цієї справи відкладено на 13-00 годин 09.03.2021р. / а.с. 153 том 2/, про що судом повідомлено учасників справи /а.с. 154-156 том 2/. У судовому засіданні 09.03.2021р. через не явку представників відповідачів Офісу Генерального прокурора та Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, у розгляді цієї справи оголошено перерву до 13-00 годин 30.03.2021р. /а.с. 177-178 том 1/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 179-182,187 том 2/ Представник відповідачів Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 26.11.2020р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві позивача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 26.11.2020р. у цій справі залишити без змін. У судове засідання 30.03.2021р. представник відповідача - Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, не з`явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду справи повідомлявся / а.с. 181,187 том 2/. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача - Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора. Заслухавши у судовому засіданні представників відповідачів - Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивач у справі - ОСОБА_1 , який займав посаду начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області, 08.10.2019 р. на підставі п. 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію / а.с. 196 том 1/. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019р. № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), метою якого є реформування органів прокуратури, серед іншого, передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, офісів обласних прокуратур. Так відповідно до вимог вищезазначеного Закону наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019р., затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221), яким серед іншого визначено що атестація прокурорів регіональних прокуратур здійснюється відповідними кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, Офіс Генерального прокурора розпочав свою роботу з 02.01.2020р. та наказом Генерального прокурора № 248 від 02.06.2020р., з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, утворено шосту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад. Позивач у справі успішно пройшов перші два етапи атестації: - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; - іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, та його було допущено до наступного етапу атестації проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності Відповідно до рішення шостої кадрової комісії № 6 від 03.07.2020р. про неуспішне проходження прокурором атестації, за результатами співбесіди з ОСОБА_1 та дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи ОСОБА_1 та отриманих від нього письмових та усних відповідей, Комісія дійшла обґрунтованих сумнівів щодо відповідності дій і поведінки ОСОБА_1 передбаченим законодавством вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності прокурора у зв`язку з чим Комісією вирішено, що начальник другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 не пройшов атестацію /а.с. 160-162 том 1/, і саме це рішення є предметом оскарження у цій адміністративній справі. З наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення Комісії / а.с. 160-162 том 1/ вбачається, що за результатами співбесіди та дослідження матеріалів атестації у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності дій і поведінки ОСОБА_1 передбаченим законодавством вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності прокурора, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 1, 3, 22-24, 37-39 Закону України «Про запобігання корупції», нормам Стандартів професійної відповідальності та викладу основних обов`язків і прав прокурорів, ухвалених Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017р. Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс професійної етики прокурорів), зазначене ОСОБА_1 в електронних деклараціях за 2015-2019 роки майно, кошти та його витрати, отримані послуги не відповідають доходам декларанта та його родини. Крім цього встановлено, що за відсутності достатніх офіційних доходів батько прокурора ОСОБА_2 у 2018 році придбав у власність автомобіль марки Toyota Land Craiser 2014 р.в., а мати прокурора ОСОБА_3 аналогічним чином у 2019 році придбала у власність автомобіль марки Mercedes-Benz Е-200 2010 р.в., цими елітними автомобілями з престижними номерами користувався і сам ОСОБА_1 , зокрема Toyota Land Craiser, що також підтверджено його поясненнями. При цьому також має місце випадок суттєвого заниження вартості купівлі вищезазначених автомобілів, зокрема автомобілю марки Mercedes-Benz, який оцінено лише у 10 тис. гривень. Також встановлено факти вчинення у 2018 році батьком прокурора - ОСОБА_2 сумнівних правочинів по відчуженню автомобілю («Форд Куга», 2010 р.в.) з ознаками фіктивності, оскільки проданий автомобіль фактично не вибув з користування родини та яким ОСОБА_1 після продажу почав з 2019 року тривалий час безоплатно користуватися за домовленістю зі ОСОБА_4 , створюючи корупційні ризики, передумови для залежності та впливу на нього, як прокурора, інших осіб за надані безоплатні послуги та переваги. Таким чином, користування ОСОБА_1 щонайменше двома автомобілями загальною вартістю понад 700 тис. грн., численні його закордонні подорожі у 2019 році, накопичення значних готівкових грошових коштів, у тому числі за рахунок подарунків від батьків, які не мають достатнього підтвердженого офіційного доходу, а також придбання дороговартісних автомобілів за заниженими цінами членами його родини свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо доброчесності ОСОБА_1 та невідповідності його дій вимогам професійної етики та доброчесності. Також Комісією зазначено, що значні кредитні зобов`язання ОСОБА_1 у 2019 році на суму понад 230 тис. грн. (розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту): 179473 грн., а також сплачені відсотки за кредитом на суму 59919 гривень), які перевищують половину його річного заробітку та їх систематичне погашення, свідчать про значне перевищення його витрат над доходами та їх невідповідності способу життя, чим створено додаткові корупційні ризики у діяльності прокурора. Вищенаведене, а також те, що ОСОБА_1 продемонстрував поверхове та неповне знання вимог антикорупційного законодавства щодо встановлених законодавством обмежень, вартість дозволених для отримання подарунків, а також щодо законності отримання безоплатних послуг, стало підставою для висновку Комісії щодо наявності об`єктивних підстав вважати, що окремі дії та поведінка прокурора ОСОБА_1 порушують вимоги та обмеження, передбачені антикорупційним та іншим законодавством, що регламентує засади професійної етики і поведінки прокурора, та такими діями прокурора створюються численні додаткові корупційні ризики у службовій діяльності, підривається авторитет, незалежність та викликається недовіра у суспільства до професії прокурора, спосіб життя, статки якого не відповідають його доходам і доходам родини, що в цілому викликає об`єктивний сумнів у його доброчесності, що фактично і стало підставою для рішення Комісії про не проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Законом № 113-IX статтю 51 Закону України «Про прокуратуру» доповнено частиною 5 згідно із якою на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Положеннями п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, який набрав чинності з 25.09.2019 р., встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу ІІ Закону № 113-IX) і порядок проходження прокурорами атестації затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ Закону № 113-IX). Пунктом 10 цього ж розділу Закону №113-ІХ визначено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 10 розділу ІІ Закону № 113-IX). Відповідно до вимог вищенаведених норм чинного законодавства позивачем у цій справі було подано заяву від 08.10.2019р. /а.с. 196 том 1/ Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур (пункт 10 розділу ІІ Закону № 113-IX), та відповідно до п. 13 розділу ІІ Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності; і для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання ( при цьому також зазначено, що атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором і перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Положеннями пункту 17 розділу ІІ Закону № 113-IX передбачено що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, та кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. У разі успішного проходження атестації, відповідно до положень п. 18 розділу ІІ Закону №113-ІХ, прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, при цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру» Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Також необхідно зазначити, що сукупний аналіз положень Порядку №221 дає можливість зробити висновок про те, що атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію, порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Пунктом 6 розділу І Порядку №221 визначено, що атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Згідно положень пунктів 8-9 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Під час розгляду цієї справи судом відповідачами в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано суду будь-яких належних письмових доказів щодо витребування кадровою комісією для проведення співбесіди із прокурором ОСОБА_1 будь-яких відомостей від Ради прокурорів України, секретаріата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Національного агентства з питань запобігання корупції інформації про позивача щодо: відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, інших даних щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції. З наданої суду копії рішення кадрової комісії №6 від 03.07.2020р. про неуспішне проходження позивачем у справі атестації, яке є предметом оскарження у цій справі / а.с. 160-162 том 1/, вбачається, що це рішення не містить жодного посилання на докази за наявності яких кадровою комісією зроблено висновки щодо невідповідності доходів та витрат позивача та членів його родини, не зазначено що саме викликало у кадрової комісії сумніви у доброчесності прокурора, що фактично свідчить про відсутність зазначення у цьому рішенні мотивів та підстав для його прийняття. Але враховуючи , що відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» , колегія суддів вважає що таке рішення кадрової комісії повинно бути мотивованим та у ньому повинні бути наведені обставини, які вплинули на його прийняття, із зазначенням аналізу доказів на підставі яких кадровою комісією зроблено висновки щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності, і саме дотримання цих вимог буде гарантувати дотримання принципів обґрунтованості та юридичної визначеності рішення, яке приймається за результатами атестації прокурора. При цьому колегія суддів враховує, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, при цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині стосовно позивача призводить до втрати легітимності процедури проведення атестації відносно нього та, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень. Отже з урахуванням вищенаведеного виходячи з положень п. 12 Порядку № 233, колегія суддів акцентує увагу на тому, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття та які підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених вище положень законодавства України, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування рішення кадрової комісії №6 від 03.07.2020р. про неуспішне проходження ним атестації підлягають задоволенню, а у задоволенні решти вимог позивачу обґрунтовано відмовлено. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 26.11.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. у справі №280/3021/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Повний текст виготовлено та підписано 09.04.2021р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя В.Є. Чередниченко суддя О.М. Панченко