Постанова КЦС ВС № 274/2799/15-ц

Постанова Іменем України 16 червня 2021 року м. Київ справа № 274/2799/15-ц провадження № 61-6785св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Ковальський Максим Романович, заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року у складі судді Корбута В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю., ВСТАНОВИВ: Зміст вимог скарги У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавцявиконавчого округу Житомирської області (далі - приватний виконавець) Ковальського М. Р., заінтересована особа - ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 березня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 до нього та ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки нерухомого майна; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну останньому 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 у розмірі 46 578,00 грн; стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну останньому 1/6 частку нежилого приміщення - магазину на АДРЕСА_2 у розмірі 165 883,00 грн; вирішено питання розподілу судових витрат. На виконання вказаного рішення 04 липня 2019 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області видав виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/6 частку магазину у розмірі 165 883,00 грн, який було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю Ковальському М. Р., який відкрив виконавче провадження ВП №59566301. Йому стало відомо, що 26 липня 2019 року приватний виконавець Ковальський М. Р. провів опис його майна та наклав арешт на 5/6 частин нежитлового приміщення - магазину промислових товарів (літ. «А3»), площею 60,30 кв. м на АДРЕСА_2 . Зазначав, що він не був повідомлений про день і час опису арешту майна, виконавець не склав акт про його відсутність під час проведення опису та арешту майна, опис та арешт майна проводився не за місцем знаходження нерухомого майна, у постанові про опис та арешт майна не вказано час та місце її винесення та чи повідомлений він як боржник про опис і арешт майна, не було складено акту опису та арешту майна, йому не надано копії цього акту для ознайомлення, було описано та арештовано 1/6 частину майна іншого власника - ОСОБА_2 . Приватний виконавець Ковальський М. Р. знав про наявність у нього рухомого майна, достатнього для задоволення вимог стягувача, однак не зважаючи на це, наклав арешт на нерухоме майно. Виконавець виставив на реалізацію не лише нерухоме майно, яке йому належить (5/6 частин магазину), а й майно, належне ОСОБА_2 (1/6 частину магазину), умисно занизивши оцінку майна. Крім того, приватний виконавець виставив на реалізацію нерухоме майно, на яке ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2017 року у справі № 274/2799/15 було накладено арешт. У зв`язку з наведеним, уточнивши вимоги, просив: 1) визнати протиправними дії приватного виконавця Ковальського М. Р. щодо: - опису та арешту його майна, виставлення на реалізацію цілого нежитлового приміщення - магазину за адресою: АДРЕСА_2 , - навмисного заниження оцінки вартості нежитлового приміщення - вказаного магазину; - передачі на реалізацію нежитлового приміщення загальною площею 60,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , - опису та арешту майна боржника; 2) скасувати постанову приватного виконавця Ковальського М. Р. від 15 серпня 2019 року щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності на оцінку майна боржника нежитлового приміщення - магазину за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) скасувати висновок про вартість майна від 23 серпня 2019 року - нежитлового приміщення - магазину за адресою: АДРЕСА_2 , як виконавчу дію приватного виконавця Ковальського М. Р.; 4) зобов`язати приватного виконавця Ковальського М. Р. звернути стягнення на майно відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії приватного виконавця Ковальського М. Р. щодо передачі 5/6 часток майна - нежитлового приміщення-магазину промислових товарів загальною площею 60,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , на реалізацію ДП «СЕТАМ», неправомірними. У задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що: - аналіз положень статей 25 і 26 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що посилання заявника на те, що опис та арешт майна за відсутності боржника, є підставою для визнання таких дій приватного виконавця неправомірними, є необґрунтованими; - доводи ОСОБА_1 про те, що постановою від 26 липня 2019 року про опис та арешт майна боржника описано на накладено арешт на 1/6 частку нежитлового приміщення - магазину промислових товарів (літ. «А3») площею 60,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іншому власнику - ОСОБА_2 , є безпідставним та спростовуються змістом постанови, у якій вказано, що описано та накладено арешт саме на 5/6 частин цього нежитлового приміщення, які належать боржнику - ОСОБА_1 ; - твердження у скарзі про те, що опис та арешт майна проводився не за місцем знаходження нерухомого майна всупереч частині першій статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підтверджено будь-якими доказами; - ОСОБА_1 не посилався на те, що в нього були кошти у національній та іноземній, валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, на які відповідно до положень статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» мало бути звернуто стягнення у першу чергу. ОСОБА_1 не довів, що вартість транспортного засобу марки Citroen, модель Jumpy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, є достатньою для здійснення виконання за виконавчим листом про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/6 частку нежилого приміщення - магазину у розмірі 165 883,00 грн з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця; - щодо вимоги про скасування постанови приватного виконавця Ковальського М. Р. від 15 серпня 2019 року щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності на оцінку майна боржника нежитлового приміщення - магазину, то дії виконавця щодо винесення такої постанови узгоджуються з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження); - щодо вимоги про зобов`язання приватного виконавця Ковальського М. Р. звернути стягнення на майно відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», то ця вимога є загальною, що унеможливлює її задоволення, оскільки не зрозуміло, які конкретно дії зі звернення стягнення на майно, у якій послідовності та з яким майном ОСОБА_1 просить зобов`язати вчинити виконавця; - неправомірними є дії приватного виконавця щодо передачі 5/6 частин магазину, належних боржнику, на реалізацію ДП «СЕТАМ», оскільки ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2017 року у даній справі задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 60,3 кв. м, яке розташоване у АДРЕСА_2 , 1/6 частка якого належить ОСОБА_2 , 5/6 часток якого належить ОСОБА_1 . Станом на 23 жовтня 2019 року арешт нерухомого майна скасовано не було. У матеріалах справ відсутні докази, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 24 листопада 2017 року, скасовано. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного виконавця Ковальського М. Р. залишено без задоволення. Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій приватного виконавця щодо передачі нерухомого майна на реалізацію, зазначивши, що не зважаючи на чинне обтяження майна, приватний виконавець Ковальський М. Р., який відповідає за достовірність інформації, не надав до заявки копії документів, що підтверджують наявність такого обтяження майна. Доводи касаційної скарги У квітні 2020 року до Верховного Суду від приватного виконавця Ковальського М. Р. надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій у частині задоволених вимог скарги ОСОБА_1 . У касаційній скарзі приватний виконавець вказує, що суди не врахували, що арешт на майно накладався для захисту інтересів стягувача, а реалізація майна відбулася з метою виконання рішення суду та стягнення з боржника коштів. Тобто в даному випадку було забезпечене реальне та ефективне виконання судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_2 Стягувачем і позивачем у справі № 274/2799/15-ц є ОСОБА_2 та саме він був ініціатором накладення арешту. Приватний виконавець наголошує на тому, що 10 вересня 2019 року він надав заявку на публікацію в ДП «СЕТАМ» 5/6 частин магазину, а тому необґрунтованими є посилання апеляційного суду на те, що він не вчинив указаних дій. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що ухвала та постанова судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині задоволених вимог скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію ДП «СЕТАМ», а тому в іншій частині оскаржені судові рішення касаційному перегляду не підлягають. Зміст відзиву У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - залишити без змін, посилаючись на те, що суди дійшли обґрунтованого висновку про недопустимість передачі майна на реалізацію за наявності ухвали суду про накладення арешту на таке майно, а доводи касаційної скарги означених висновків не спростовують. Рух справи в суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 01 червня 2020 року вказано, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) приватного виконавця (пункт 27 частини першої статті 353 ЦПК України), а тому відповідно до положень пункту 3 частини першої, абзацу 2 частини другої статті 389, абзацу 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказав неправильне застосування норм матеріального права, зокрема частини другої Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» та порушення норм процесуального права, зокрема положення частини восьмої статті 158 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суди встановили, що на виконання рішення у справі № 274/2799/15-ц 04 липня 2019 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за належну ОСОБА_2 1/6 частку нежилого приміщення - магазину за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 165 883,00 грн, який було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю Ковальському М. Р., який відкрив виконавче провадження ВП №59566301. 26 липня 2019 року приватний виконавець Ковальський М. Р. провів опис майна боржника ОСОБА_1 та наклав на це майно арешт, про що виніс постанову від 26 липня 2019 року про опис та арешт майна боржника , а саме: описав на наклав арешт на наступне майно: 5/6 частин нежитлового приміщення - магазину промислових товарів (літ. «А3») площею 60,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 09 вересня 2019 року приватний виконавець Ковальський М. Р. направив до центральної бази даних системи електронних торгів (Системи) заявку на реалізацію зазначеного майна. 01 жовтня 2019 року відбулись електронні торги 5/6 частин нежитлового приміщення - магазину промислових товарів (літ. «А3») площею 60,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , вказане майно було реалізовано. Визнаючи неправомірними дії приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію ДП «СЕТАМ», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що така передача мала місце під час арешту майна, накладеного ухвалою суду від 24 листопада 2017 року, що унеможливлює реалізацію цього майна без попереднього зняття арешту. Колегія суддів не погоджується з цим висновком з таких підстав. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2017 у даній справі № 274/2799/15 за заявою позивача ОСОБА_2 забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 60,3 кв. м, яке розташоване у АДРЕСА_2 , 1/6 частка якого належить ОСОБА_2 , 5/6 часток якого належить ОСОБА_1 . Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 березня 2019 року у даній справі задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки нерухомого майна, і зокрема, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну останньому 1/6 частку нежилого приміщення - магазину на АДРЕСА_2 у розмірі 165 883,00 грн; вирішено питання розподілу судових витрат. Ураховуючи наведені обставини, відсутні підстави вважати, що передачею майна, на яке накладено арешт в інтересах стягувача у даній справі, були порушені права боржника ОСОБА_1 . Арешт майна - 5/6 часток нежитлового приміщення - магазину на АДРЕСА_2 був накладений для захисту інтересів ОСОБА_2 (стягувача), а реалізація цього майна відбулася з метою виконання ухваленого на користь останнього рішення суду про стягнення коштів із ОСОБА_1 . За таких обставин зазначений арешт (обтяження) не можна розцінювати як перешкоду для передачі спірного майна боржника на реалізацію. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі на реалізацію. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З врахуванням наведеного касаційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію - відмовити. У зв`язку з задоволенням касаційної скарги із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Ковальського М. Р. підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 102,00 грн. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича задовольнити. Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі на реалізацію нежитлового приміщення загальною площею 60,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , скасувати. У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі на реалізацію нежитлового приміщення загальною площею 60,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Ковальського Максима Романовича судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 102,00 грн. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у скасованій частині втрачають законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов