Постанова 4814 № 2-66/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-66/11 Номер провадження 22-ц/814/1123/21Головуючий у 1-й інстанції Зємцов В.В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І. секретар: Зеленська О.І. за участю представника заявника адвоката Гонтаря В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2009 року по справі за заявою Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерцій-ного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : 19 листопада 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інновацій-ного банку «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за-боргованості за кредитним договором. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інновацій-ного банку «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11054913000 від 12 жовтня 2006 року, яка станом на 09 листопада 2009 року становить 364 372 грн. 57 коп. 25 листопада 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій, посилаючись на великий розмір заборгованості відповідача та можливість в будь-який момент виїхати за межі України, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 право виїзду за межі України до моменту виконання зобов`язань у повному обсязі по договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11054913000 від 12 жовтня 2006 року. Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2009 року заяву АКІБ «УкрСиббанк» задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 право виїзду за межі України до закінчення розгляду справи та виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Не погодившись з даною ухвалою районного суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви АКІБ «УкрСиббанк» про забезпечення позову відмовити. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною з підстав відсутності в Цивільному процесуальному кодексі України правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України, в редакції, чинній на час вирішення даного питання, застосувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв`язку з порушенням у суді цивільної справи. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 свій відзив подало Акціонерне товариство «УкрСиббанк», в якому, спростовуючи доводи апелянта, просило у задоволенні апеляційної скарги, яку вважає необґрунтованою, відмовити. При цьому зазначало, що ТОВ «Кейт-Колект» є правонаступником АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором №11054913000 від 12 жовтня 2006 року відповідно до Договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року. Оскаржувана ухвала стосується прав стягувача ТОВ «Кей-Колект» за чинним виконавчим провадженням. Вказаною ухвалою судом визначено строк її дії до повного виконання зобов`язань боржника, покладених на нього судовим рішенням. Боржник не надає доказів повного виконання рішення суду. ОСОБА_1 надав відповідь на відзив АТ «УкрСиббанк», у якій зазначав, що законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Окрім того, зазначав, що всі його боргові питання перед ТОВ «Кей-Колект» вирішено, що підтверджується належним доказом. В свою чергу ТОВ «Кей-Колект» надіслало на адресу апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства. При цьому повідомляло, що підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просило задовольнити її у повному обсязі. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. За нормами п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційно-го інноваційного банку «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11054913000 від 12 жовтня 2006 року, яка станом на 09 листопада 2009 року становить 364 372 грн. 57 коп. Представник позивача у поданій до суду заяві про забезпечення позовних вимог, просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 право виїзду за межі України до моменту виконання ним зобов`язань у повному обсязі по договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11054913000 від 12 жовтня 2006 року. Задовольняючи заяву АКІБ «УкрСиббанк» про забезпечення позову та тимчасово обмежуючи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, районний суд виходив із наявних невиконаних боржником кредитних зобов`язань та положень ст. ст. 151, 152 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. За нормами ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 151 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення районним судом оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений статтею 152 ЦПК України. Так, частиною 1 ст. 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, перелік яких не є вичерпним, зокрема позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам (ч. ч. 2, 3 ст. 152 цього Кодексу). Отже, серед видів такого забезпечення положеннями ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, а також інших обмежень, застосованих судом на виконання заяви представника позивача про забезпечення позову. Таким чином, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України, за-стосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, заборону компетентним органам щодо видачі паспорта/проїзного документа, вжиття заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, суд не може застосовувати зазначені способи забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов`язань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом. Вирішуючи клопотання представника позивача про застосування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції на вказані положення закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про можливість задоволення заяви позивача про забезпечення позову та встановлення відповідачу ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором. У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97 визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Статтею 12 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регламентується нормами Закону України «Про порядок виїзду з України, в`їзду в Україну громадян України». Статтею 377-1 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення районним судом оскаржуваної ухвали, регламентовано вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень, тоді як в даному випадку суд застосував таке обмеження як захід забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, що не відповідає закону. Враховуючи закріплений в зазначених вище актах міжнародного та цивільного законодавства принцип свободи пересування особи, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та, беручи до уваги, що цивільним процесуальним законодавством України не передбачена можливість застосовувати такі способи забезпечення позову як обмеження відповідача у праві виїзду за межі України, заява АКІБ «УкрСиббанк» про застосування вказаного заходу забезпечення позову не ґрунтується на положеннях закону та не може бути задоволена. З огляду на викладене, ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2009 року постановлена з порушенням норм проце-суального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про забезпечення позову щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до закінчення розгляду справи та виконання зобов`язань покладеного на нього судовим рішенням. Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4ч. 1 ст. 376, ст. ст. 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2009 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення. У задоволенні заяви Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до закінчення розгляду справи та виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Абрамов П.С. Пилипчук Л.І.