Постанова 4818 № 2-668/2010

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м.Харків Справа №2-668/2010 Провадження №22-ц/818/2248/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря Кучер Ю.Ю., Учасники справи: Позивач: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», Відповідач 1: ОСОБА_1 , Представник Відповідача 1: Адвокат Індутний-Шматько Станіслав Миколайович, Відповідач 2: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 січня 2021 року, постановлену суддею Єрмоленко В.Б., - у цивільній справі за клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2009 року обмежено тимчасово, до розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу (а.с.1). Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 квітня 2010 року позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором - 1 в сумі 23313,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 177771,11 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором - 2 в сумі 12485,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 95202,55 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн (а.с.3-9). У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.23-24). Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено (а.с.43-45). Постановою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, ухвала Жовтневого районного суду м.Харкова від 21 вересня 2020 року залишена без змін (а.с.93-100). У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №2-668/2010, в якому просив скасувати заходи забезпечення позову у цивільній справі №2-668/2010, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2009 року. В обґрунтування клопотання, посилаючись на процесуальні норми, які регулюють питання щодо скасування заходів забезпечення позову, зазначив, що кредитні договори споживчого кредиту від 07 червня 2007 року, від 19 листопада 2007 року забезпечені договорами іпотеки відповідно серії ВЕР № 84051 і серії ВКВ №207416, за якими передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки договори іпотеки укладені між тими самими сторонами на той же самий предмет, погашення заборгованості за одним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є одночасно погашенням заборгованості за іншим договором про надання споживчого кредиту. У зв`язку з виконанням рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 липня 2019 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором №111662553000 від 07 червня 2007 року та реалізацією майна - квартири АДРЕСА_1 , та повного погашення заборгованості по кредитним договорам №1 та №2, тому вжиті заходи забезпечення позову підлягають скасуванню. Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 29 березня 2011 року встановлено ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, до виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк Демарк» боргу у сумі 3363,54 грн та на користь ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» боргу у розмірі 13 425,63 грн. ОСОБА_1 стверджує, що одночасне існування двох ухвал є порушенням основного Закону, яким гарантовано, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (а.с.105-107). Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 січня 2021 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №2-668/2010 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями ст.ст.149, 158 ЦПК України та тим, що до теперішнього часу рішення суду не виконано, а також співмірністю заявлених позовних вимог з вимогами забезпечення позову. Судом вказано, що при зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог. Один і той же вид забезпечення позову або виконання судового рішення у різних провадженнях не є юридичною відповідальністю, яка настає за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором (а.с.150-153). Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі,звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, скасувати захід забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи. В обґрунтування скарги посилається на те, що судом не застосовані положення законодавства, чинного на момент прийняття ухвали, тобто на 06 жовтня 2009 року, а саме редакція ЦПК України, чинна на 06 жовтня 2009 року не містить положень про обмеження права виїзду за межі України і, що обмеження права виїзду за межі України діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Вказує, що виконання ухвали суду закінчилось із прийняттям заочного рішення суду від 09 квітня 2010 року. Зазначає, що Жовтневим районним судом м.Харкова винесено дві ухвали про обмеження його у праві виїзду за межі України, які набрали законної сили, а саме ухвала від 06 жовтня 2009 року у справі №2-668/2010 та ухвала від 29 березня 2011 року у справі №6-29/2011, що є порушенням ст. 61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того вказує, що суд першої інстанції не врахував, що переконливих посилань на докази наявності у нього умислу на ухилення від виконання грошових зобов`язань, посилань на те, що він дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягають доведенню, а саме факт ухилення боржника від виконання зобов`язання. Матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду та відсутні підстави для обмеження його в праві виїзду за межі України. Позивачем Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», відповідачем ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подавався. В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та завчасно. В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї ОСОБА_1 просив розглянути апеляційну скаргу без його участі та задовольнити у повному обсязі. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована співмірністю заявлених позовних вимог з вимогами забезпечення позову, а також тим, що до теперішнього часу рішення суду не виконано. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2009 року обмежено тимчасово, до розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу (а.с.1). Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 квітня 2010 року позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором - 1 в сумі 23313,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 177771,11 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором - 2 в сумі 12485,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 95202,55 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн (а.с.3-9). 14 вересня 2011 року представник стягувача отримав шість виконавчих листів (а.с.10). Як вбачається з акту №3 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, складеного Жовтневим районним судом м.Харкова 09 листопада 2018 року, цивільну справу №2-668/2010 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, знищено шляхом спалення (а.с.40-42). Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову. Пунктом 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Аналогічне положення містилося в частинах 1, 2 статті 152 ЦПК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК Українипередбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України. У пункті 10 Постанови зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2009 року обмежено тимчасово, до розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. За результатами розгляду позову у справі №2668/2010 ухвалено заочне рішення суду від 09 квітня 2010 року. Вказане судове рішення не оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку, тобто, воно є остаточним та набрало законної сили. Зі змісту судового рішення вбачається, що позов, який забезпечувався шляхом тимчасового обмеження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, задоволено. Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Проте, доказів того, що судове рішення виконано добровільно або у примусовому порядку, заявником не надано. Також, відповідно до вимог процесуального закону клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути вмотивованим. Разом з тим, у клопотанні ОСОБА_1 не зазначені мотиви, які можуть бути підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у розумінні пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане. За таких обставин, підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, оскільки заявник не навів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане, про що правильно зазначив суд першої інстанції в своєму судовому рішенні. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що переконливих посилань на докази наявності у нього умислу на ухилення від виконання грошових зобов`язань, посилань на те, що він дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, посилань на докази щодо відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення суду матеріали справи не містять, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи свідчать про те, що з відповідачів на користь банку стягнуто солідарно заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 35798,88 доларів США, що еквівалентно станом на 14 травня 2009 року 272973,66грн, однак матеріали справи не містять і ОСОБА_1 не надано доказів того, що в добровільному або примусовому порядку відповідачами погашено борг. Що ж стосується доводів апеляційної скарги, що редакція ЦПК України, чинна на 06 жовтня 2009 року, не містила положень про обмеження права виїзду за межі України, то колегія суддів їх не приймає, оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, а не з апеляційною скаргою. При вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд не вирішує питання про законність застосування заходів забезпечення позову, а вирішує питання чи відпала необхідність вжитих заходів. Доводи апеляційної скарги про подвійнеодночасне застосування заходів забезпечення позову у вигляді обмеження права виїзду за межі України по двом різним цивільним справам не мають правового значення, оскільки предметом розгляду в даній справі є ухвала Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 січня 2021 року, а не ухвала від 29 березня 2011 року в справі №6-29/2011. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С.Кругова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук повний текст постанови складено 27 квітня 2021 року