Постанова 4818 № 2-668/2010

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» листопада 2020 року м. Харків справа № 2-668/2010 провадження № 22ц/818/5319/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 вересня 2020 року в складі судді Єрмоленко В.Б. в с т а н о в и в: Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харова від 06 жовтня 2009 року обмежено тимчасово, до розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором - 1 в сумі 23 313,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 177 771,11 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором - 2 в сумі 12 485,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 95 202,55 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Клопотання мотивовано тим, що на даний час відпала потреба у забезпеченні позову, тому необхідно скасувати його заходи на підставі частин 1, 7 статті 158 ЦПК України. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та задовольнити його клопотання. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що переконливих посилань на докази наявності у нього умислу на ухилення від виконання грошових зобов`язань, посилань на те, що він дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, посилань на докази щодо відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення суду матеріали справи не містять. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надійшло. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що заявником не доведено, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року обмежено тимчасово, до розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року, в якому ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року виправлено описку, позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором -1 в сумі 23 313,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 177 771,11 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором -2 в сумі 12 485,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 травня 2009 року становить 95 202,55 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн. 14 вересня 2011 року представниця стягувача отримала шість виконавчих листа (а.с.10). Як вбачається з акту № 3 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, складеного Жовтневим районним судом м. Харкова 09 листопада 2018 року, цивільну справу № 2-668/2010 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, знищено шляхом спалення (а.с.40-42). Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову. Пунктом 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Аналогічне положення містилося в частинах 1, 2 статті 152 ЦПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Як вбачається з пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України. У пункті 10 Постанови зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2009 року обмежено тимчасово, до розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. За результатами розгляду позову у справі № 2668/2010 ухвалено заочне рішення суду від 09 квітня 2010 року. Вказане судове рішення не оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку, тобто, воно є остаточним та набрало законної сили. Зі змісту судового рішення вбачається, що позов, який забезпечувався шляхом тимчасового обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, задоволено. Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Проте, доказів того, що судове рішення виконано добровільно або у примусовому порядку, заявником не надано. Також, відповідно до вимог процесуального закону клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути вмотивованим. Разом з тим, у клопотанні ОСОБА_1 не зазначені мотиви, які можуть бути підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у розумінні пункту10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане. За таких обставин, підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, оскільки заявник не навів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане, про що правильно зазначив суд першої інстанції в своєму судовому рішенні. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що переконливих посилань на докази наявності у нього умислу на ухилення від виконання грошових зобов`язань, посилань на те, що він дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, посилань на докази щодо відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення суду матеріали справи не містять, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи свідчать про те, що з відповідачів на користь банку стягнуто солідарно заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 35 798,88 доларів США, що еквівалентно станом на 14 травня 2009 року 272 973,66 грн, однак матеріали справи не містять і ОСОБА_1 не надано доказів того, що в добровільному або примусовому порядку відповідачами погашено борг. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.