Постанова 4855 № 580/3889/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3889/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії виданою ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 №2 відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії виданою ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 №2 відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 з 03 червня 2019 року; - стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 30.05.2019 (вх. від 03.06.2019 б/н) про перерахунок та виплату йому пенсії з інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки від 29.01.2015 №2 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження, відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Листом від 11.06.2019 №53564/02-23 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило, що на виконання постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 у справі №708/1187/13-а ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з інвалідності, виходячи із заробітної плати в зоні відчуження 1181,16 крб. за період з 29.08.1986 до 30.09.1986. Тому змінювати зміст рішення та здійснювати виплату пенсії, відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, відсутні підстави. Позивач оскаржив вказану відмову до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 580/2295/19, яке набрало законної сили 12.05.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з інвалідності відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі його заяви від 30.05.2019. Зобов`язатно Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2019 щодо перерахунку пенсії з інвалідності відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з усіма доданими до неї документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. 05.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2020. Листом від 18.06.2020 № 2188-2385/Я-03/8-2300 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило, що на виконання рішення суду розглянуто заяву від 30.05.2019 з доданими до неї матеріалами та встановлено, що за матеріалами пенсійної справи позивач пропрацював в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 році, довідку про заробітну плату за періоди роботи у зоні відчуження не надав, тому прийнято рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії згідно з підпунктом 3 пункту 3 Порядку № 1210. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та виплаті позивачу пенсії з інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії виданою ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 №2 відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 є протиправними. Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Правовими положеннями ч.1 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796-XII)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Частиною 3 ст. 54 Закону №796-XII визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Статтею 57 вказаного Закону визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Кабінет Міністрів України постановою №1210 затвердив Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Порядок №1210). На підставі пункту 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (пункт 2 Порядку № 1210). Згідно з пп.3 п.3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Підпунктом 4 п.3 Порядку №1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати. Призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження. Відповідно до ст.15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами). Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 17 квітня 2018 року № 376/2559/17. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 року №2 про заробітну плату ОСОБА_1 в зоні відчуження вказано про її видачу на підставі відомостей про нарахування заробітної плати за вересень 1986 року. Дійсність відомостей, затверджених в довідці, підтверджується копіями відомостей, долученими до матеріалів судової справи. Листом №1-241 від 03.07.2014 року ПАТ «ЧЕРКАСИАВТОТРАНС» за підписом генерального директора Соломенного В.П. підтверджено відрядження позивача для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.08.1986 року до 29.09.1986 року, та перебування його там до 01.10.1986 року (а.с.25). Крім того, постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 року в справі №708/1187/13-а, що набрала законної сили 08.07.2014 року, у зв`язку з визнанням підтвердженими фактів участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визнано протиправною відмову у перерахунку та виплаті позивачу пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і зобов`язано здійснити такі дії з 20.03.2013 року, з урахуванням виплачених сум (а.с.27-31). Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, позивач у спірних правовідносинах мав законні сподівання на врахування для обчислення розміру його пенсії, згідно з підп.3 п.3 Порядку №1210, відомостей із довідки від 29.01.2015 року № 2 про заробітну плату, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Посилання апелянта, що на виконання вищевказаної постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 року в справі №708/1187/13-а позивачу вже проведено перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати в зоні відчуження 1181,16 крб., не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки додана позивачем довідка, якою обґрунтовуються підстави для перерахунку пенсії, видана пізніше дати набрання законної сили вказаним рішенням суду, а отже, не могла бути врахована судом під час розгляду справи. При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Зважаючи на те, що судом встановлена протиправність дій відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії з інвалідності відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку № 1210, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 №2, з 03.06.2019, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача. Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна А.Ю. Кучма