Постанова 4855 № 580/2295/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2295/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бабич А.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Горяіновій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) в якому просив: - визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 року №2, відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 року №2, відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 з 03 червня 2019 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року значений позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до посвідчення від 18.04.2019 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Згідно з довідкою МСЕК від 26.04.2011 року серії КИО-1 №364733 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.13). 30.05.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою (вх. від 03.06.2019 б/н) про перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням довідки від 29.01.2015 року №2 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження, відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (а.с.32-34). Листом №53564/02-23 від 11.06.2019 року ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило позивача, що на виконання постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 року в справі №708/1187/13-а ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з інвалідності, виходячи із заробітної плати в зоні відчуження 1181,16 крб., за період з 29.08.1986 до 30.09.1986, а тому змінювати зміст рішення та здійснювати виплату пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 підстав немає (а.с.35). Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує необхідність зобов`язати відповідача, у встановленому чинним законодавством порядку, повторно розглянути заяву позивача від 30.05.2019 року про перерахунок пенсії з доданими до неї документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Правовими положеннями ч.1 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796-XII)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Частиною 3 ст. 54 Закону №796-XII визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Статтею 57 вказаного Закону визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Кабінет Міністрів України постановою №1210 затвердив Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Порядок №1210). На підставі пункту 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (пункт 2 Порядку № 1210). Згідно з пп.3 п.3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Підпунктом 4 п.3 Порядку №1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати. Призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження. Відповідно до ст.15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами). Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 17 квітня 2018 року № 376/2559/17. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки ПАТ Чигиринське АТП 17139 від 29.01.2015 року №2 про заробітну плату ОСОБА_1 в зоні відчуження вказано про її видачу на підставі відомостей про нарахування заробітної плати за вересень 1986 року (а.с.26). Дійсність відомостей, затверджених в довідці, підтверджується копіями відомостей, долученими до матеріалів судової справи. Листом №1-241 від 03.07.2014 року ПАТ «ЧЕРКАСИАВТОТРАНС» за підписом генерального директора Соломенного В.П. підтверджено відрядження позивача для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.08.1986 року до 29.09.1986 року, та перебування його там до 01.10.1986 року (а.с.25). Крім того, постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 року в справі №708/1187/13-а, що набрала законної сили 08.07.2014 року, у зв`язку з визнанням підтвердженими фактів участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визнано протиправною відмову у перерахунку та виплаті позивачу пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і зобов`язано здійснити такі дії з 20.03.2013 року, з урахуванням виплачених сум (а.с.27-31). Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, позивач у спірних правовідносинах мав законні сподівання на врахування для обчислення розміру його пенсії, згідно з підп.3 п.3 Порядку №1210, відомостей із довідки від 29.01.2015 року № 2 про заробітну плату, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження. Посилання апелянта, що на виконання вищевказаної постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.10.2013 року в справі №708/1187/13-а позивачу вже проведено перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати в зоні відчуження 1181,16 крб., не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки додана позивачем довідка, якою обґрунтовуються підстави для перерахунку пенсії, видана пізніше дати набрання законної сили вказаним рішенням суду, а отже, не могла бути врахована судом під час розгляду справи. Крім того, як зазначив Верховний Суд в постанові від 23.12.2019 року під час перегляду даної справи та скасовуючи ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, розгляд заяви позивача від 30.05.2019 (вх. від 03.06.2019 б/н) про перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням довідки від 29.01.2015 року №2 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ Чигиринське АТП 17139, є самостійною підставою позову, що не є ідентичною розглядуваній у вказаній вище справі місцевого загального суду (Чигиринського районного суду Черкаської області). Згідно з підп.4.3. п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Отже, рішенням відповідача, як суб`єкта владних повноважень, є акт розпорядчого характеру. Однак прийняття такого рішення за заявою позивача від 30.05.2019 відповідачем суду не доведено. У свою чергу, лист відповідача від 11.06.2019 року №53564/02-23, підписаний керівником його структурного підрозділу, щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача не має зобов`язального характеру, не містить владного припису, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні норм адміністративного судочинства. Отже, у спірних правовідносинах відповідач допустив бездіяльність щодо перерахунку пенсії позивача, не прийнявши жодного рішення за наслідками розгляду заяви останнього від 30.05.2019 року. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача у встановленому чинним законодавством порядку повторно розглянути заяву позивача від 30.05.2019 про перерахунок пенсії з доданими до неї документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Отже, даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 18.05.2020 року