Постанова Харківський апеляційний суд № 641/1606/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 17 червня 2021 року м. Харків справа № 641/1606/20 провадження № 22-ц/818/1974/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря Гришиної А.О., ім`я (найменування) сторін: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року в складі судді Іващенка С.О., у с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 1 461,61 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн. Позов мотивовано тим, що 19 травня 2019 року перебуваючи у алкогольному сп`янінні ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді травми носу, закритого перелому кісток носу зі зміщенням кісткових уламків, гострої закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку з астенічним і лікворно-гіпертезійним симптомами. Під час перебування на амбулаторному лікуванні ним було здійснено витрати на лікування на загальну суму в розмірі 1 461,61 грн. Зазначає, що через протиправні дії відповідача він зазнав моральних страждань, які пережив протягом лікування. Було порушено сталий режим його життя та роботи, завдано психічних переживань, принижено його честь та гідность. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 2 000 000,00 грн. 11 травня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову. Заява мотивована тим, що він ознайомився з позовною заявою ОСОБА_1 , визнає позовні вимоги та зобов`язується відшкодувати завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в розмірі 1 461,61 грн та моральну шкоду в розмірі 1 460,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема показами свідків. Понесені витрати на лікування в розмірі 1 461,61 грн підтверджуються відповідними платіжними дорученнями, тому позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн суд вважав неспіврозмірними заподіяній шкоді та завищеними. Позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд оцінив моральну шкоду в узагальненому вигляді моральних страждань в розмірі 1 460,00 грн. 05 січня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції недооцінив моральні страждання ОСОБА_1 . Сума відшкодування в розмірі 1 460,00 грн є занадто малою в порівнянні з тими стражданнями, яких зазнав позивач. Зазначає, що ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що надав відповідну заяву, однак суд першої інстанції ухвалюючи рішення вказану заяву залишив поза увагою та не стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн. ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаними вимогам в повній мірі не відповідає. Матеріали справи свідчать, що згідно з випискою № 3661 медичної карти стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 30» Харківської міської ради Сергєєв Б.О. надійшов в стаціонар лікарні 20 травня 2019 року із скаргами на утруднене дихання, деформацію зовнішнього носу, головну біль. Встановлено діагноз: травма носу, закритий перелом кісток носу зі зміщенням кісних обломків. Алкотест 0% від 19 травня 2019 року. Гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з астенічним та лікворно-гипертензійним симптомами. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За загальним правилом, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України). За змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Ця ж стаття закріплює, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено законом. Однак, визначення поняття «моральна шкода», способи вирахування ступеня і розміру моральної шкоди не закріплені в національному законодавстві. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України). У пункті 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь - якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Крім критеріїв визначених у статті 23 ЦК України (характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи), при визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, судом зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди. Однак вважає, що стягнута грошова сума в розмірі 1 460,00 грн є замалою в порівнянні з стражданнями, яких зазнав позивач. При визначенні розміру моральної шкоди на підставі поданих позивачем медичних документів та наданих пояснень суд апеляційної інстанції враховує, що внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 пережив психологічний шок, значний фізичний біль та душевні страждання, яких зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенням ритму його життя, на підставі чого судова колегія вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача становить 50 000,00 грн. За правилами пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди ОСОБА_1 не оскаржувалось, тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядалось. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч грн) моральної шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина