Постанова 4818 № 643/21829/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» червня 2020 року м. Харків справа № 643/21829/19-ц провадження № 22ц/818/3086/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцина В.Б., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року в складі судді Короткого І.П. в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 2017 року приблизно о 15-00 годині ОСОБА_2 з невідомих для неї причин спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді садна на голові, синця на голові, тулубі, лівій руці. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2162-с/17 від 23 червня 2017 року за ступенем тяжкості синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Зазначила, що, отримавши тілесні ушкодження, вона змушена була звертатися до лікарні і проходити курс терапії для загоєння травм, а також вона зазнала крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із задоволенням своєї нагальної біологічної потреби харчуватися, пересуватися, готовити їжу, оскільки це здійснювати було неможливо, у зв`язку з чим вона постійно відчувала сильний біль як в голові, так і по всьому тілу. Вказала, що їй завдано моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки вона зазнала фізичного болю, порушено нормальний спосіб життя, вона була змушена докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров`я. Свої моральні страждання оцінює в розмірі 100 000,00 грн. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року у справі № 643/8378/17 провадження № 1-кп/643/1901/19 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України. Зазначила, що відповідач продовжує свої протиправні дії, направлені на неї та відносно нього проводиться досудове слідство. Інформацію внесено до ЄДРП № 12019220470005337 від 01 жовтня 2019 року. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду, отриману в результаті протиправних дій в сумі 100 000,00 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ані ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року, ані рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року не встановлено його вини у вчиненні кримінального правопорушення; що жодного обґрунтування та доказів спричинення ним моральної та майнової шкоди позивачка до суду не надала; що пояснення позивачки ґрунтуються на неправдивих свідченнях, неприязних стосунках та з мотивів помсти; що за його заявою від 03 липня 2017 року щодо позивачки відкрито кримінальне провадження № 12017220470004410 від 12 липня 2017 року за частиною 1 статті 384 КК України за фактом завідомо неправдивого показання. 21 травня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала рішення законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що застосування насильства до неї, як до жінки, старшої за віком від відповідача, додатково породжує у неї відчуття беззахисності та несправедливості. 02 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій він фактично виклав доводи апеляційної скарги. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду змінити. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що у зв`язку з протиправними діями відповідача позивачці заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Проте, вважає її розмір завищеним, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року по справі № 643/8378/17 за матеріалами кримінального провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 , звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України. Вказаним судовим рішенням встановлено, що з обвинувального акту вбачається, що 26 квітня 2017 року приблизно о 15-00 годині ОСОБА_2 перебував разом із своїм рідним братом ОСОБА_3 та його цивільною дружиною ОСОБА_4 біля п`ятого під`їзду за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час у ОСОБА_2 в ході виниклого конфлікту зі знайомою йому ОСОБА_4 на ґрунті особистих раніше сформованих тривалих неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на нанесення їй тілесних ушкоджень. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 наніс один удар кулаком правої руки по голові в область лівого вуха, один удар кулаком правої руки в область тулубу, один удар кулаком правої руки в область грудної клітини та один удар кулаком правої руки в область лівого плеча ОСОБА_4 . В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна на голові, синця на голові, тулубі, лівій руці. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2162-с/17 від 23 червня 2017 року за ступенем тяжкості синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цією ознакою відповідно до пунктів 2.3.2 «б», 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Своїми протиправними умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження (а.с.6). Як вбачається з висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 132-с/17 п/п, складеного 03 травня 2017 року КЗОЗ Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи на підставі даних огляду за заявою ОСОБА_4 можна зробити висновок, що у останній мають місце наступні тілесні ушкодження: садна на голові, синці на голові, тулубі, лівій руці. Ці ушкодження утворилися від впливу тупих твердих предметів, і могли бути отримані в строк вказаний засвідчуваною. За ступенем тяжкості синці і садна викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цією ознакою відповідно до пунктів 2.3.2 «б», 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.7). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України. Так, частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується. Стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та всебічно встановлених обставин правильно зазначив, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилася у відчутті нею фізичного болю при заподіянні легких тілесних ушкоджень, необхідності відновлювати попередній стан здоров`я, що свідчить про наявність підстав, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України. При цьому врахував, що ухвала суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження на даний час набула законної сили, а звільнення обвинуваченого за його ж клопотанням у зв`язку з закінченням строку давності не є звільненням з реабілітуючих підстав, тому наявні підстави для цивільно правової відповідальності ОСОБА_2 . Проте, як вже було зазначено вище, судова колегія не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку з спричиненням позивачці легких тілесних ушкоджень вона зазнала моральних та фізичних страждань. З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачці моральних страждань та їх негативних наслідків, які виразилися в спричиненні їй легких тілесних ушкоджень, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, судова колегія вважає, що розмір стягнення моральної шкоди слід зменшити з 50 000,00 грн до 20 000,00 грн. Доводи ОСОБА_2 щодо того, що при розгляді справи суд першої інстанції порушив порядок її розгляду є безпідставними, оскільки справа є малозначною, тому застосуванню підлягає стаття 274 ЦПК України. Посилання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд справи, чим позбавив його права на судовий захист, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать про те, що кореспонденція направлялася судом на адресу фактичного проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , яка вказана як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі. Однак, кореспонденція поверталася до суду першої інстанції без вручення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Проте, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 реалізував своє право на судовий захист. Так, отримавши відзив на апеляційну скаргу, він не був позбавлений можливості давати пояснення по суті спору, висловлювати свої доводи, міркування та заперечення проти доводів і міркувань позивачки, які він виразив в своїй відповіді на відзив. Зазначені доводи апеляційної скарги на правильне встановлення судом першої інстанції обставин справи не вплинули, тому рішення суду підлягає зміні тільки в частині розміру стягнутої моральної шкоди, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди. Розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди зменшити з 50 000,00 грн до 20 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 05 червня 2020 року.