Постанова 4818 № 644/9687/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2025 року м. Харків справа № 644/9687/24 провадження №22-ц/818/4617/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року, постановленого під головуванням судді Ізмайлова І.К.,- в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн., спричиненою злочином. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 134,55 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що висновок суду про стягнення моральної шкоди є необгрунтованим. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок скоєння злочину потерпілому спричинені моральні страждання, беручи до уваги глибину моральних страждань, характер психологічної травми, яку він отримав у зв`язку із нанесенням йому тілесних ушкоджень, ступінь та тривалість його моральних страждань і переживань, суд визначив моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 08.03.2024 року вирок суду набрав законної сили. Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 засуджено за спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 тижнів. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до обставин встановлених вироком суду 28.10.2023 року близько 20 год. 15 хв., в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи навпроти кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , нанесла останньому три удари правою ногою в область паху, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-1536/2023 від 01.11.2023 року, є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 тижнів. Зазначив, що йому спричинено моральну шкоду, яка виявилась у спричиненні фізичного болю та стражданнях у зв`язку з спричиненням тілесних ушкоджень, а також стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою особи, яка спричинила тілесні ушкодження. На підставі чого у відшкодування моральної шкоди просив стягнути 50000,00 грн. За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до вимог ч. 6ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Матеріали справи свідчать про те, що доведеним є факт вини відповідачки у вчиненні кримінального проступку, під час якого були спричинені легкі тілесні ушкодження позивачу, що підтверджується вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2023 року та не заперечується сторонами у справі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що завдання моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (нанесення позивачу тілесних ушкоджень, тобто ушкодження здоров`я), були доведені під час розгляду справи позивачем і не спростовані відповідачем. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що внаслідок протиправних дій відповідачки ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, що пов`язані з розладом звичного ритму та порядку життя, необхідністю проходження медичних обстежень, стресом, негативними емоціями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, а тому на підставі ст.1167 ЦК України обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок по відшкодуванню завданої моральної шкоди. Колегія суддів враховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; у порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків та інших істотних обставин. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Отже, беручи до уваги обставини справи, встановлені під час перегляду справи, ступінь нанесених позивачу ушкоджень, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, співмірності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатнім для компенсації ОСОБА_1 негативних наслідків морального характеру є відшкодування у розмірі 5000,00 грн. Підстав для зменшення розміру моральної шкоди або відмови у її стягненні не вбачається. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова