Постанова 4818 № 643/8725/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 31 січня 2020 року м.Харків справа № 643/8725/17 провадження № 22-ц/818/128/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Бурлака І.В., Кругової С.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року, постановлене під головуванням судді Майстренко О.М., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 29 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, призначений на 12 листопада 2018 року, що позбавило його права на захист своїх інтересів. Крім того відсутні підстави для стягнення з нього моральної шкоди, оскільки належних доказів спричинення саме ним позивачці будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 суду не надано. ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, просила залишити без змін рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги та ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений відповідач не з`явився у судове засідання. Разом з тим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., яку ОСОБА_1 зазнала у зв`язку зі сваркою з відповідачем. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Згідно ст. 211, 223 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням учасників справи. Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди (а.с.18). Судовий розгляд у справі призначений на 21 грудня 2017 року. У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, 21 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 22 лютого 2018 року (а.с.24). Згідно розписки, відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи на 22 лютого 2018 року (а.с.25). Проте 22 лютого 2018 року розгляд справи за вказаним позовом відкладено на 22 березня 2018 року, оскільки суддя знаходився у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню (а.с.28). 22 березня 2018 року судове засідання відкладено на 16 травня 2018 року у зв`язку із перебуванням судді у відпустці (а.с.32). Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2018 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 27 липня 2018 року (а.с.36). 27 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 14 вересня 2018 року через відрядження судді (а.с.39). Судові повістки про призначення справи до розгляду на 16 травня 2018 року, на 27 липня 2018 року, на 14 вересня 2018 року - не були вручені відповідачу та повернулися до суд з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.42-47). 14 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 12 листопада 2018 року (а.с.48). При цьому відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 12 листопада 2018 року, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення йому судових повісток. Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за його відсутності. У зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено, що до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 06 листопада 2014 року о 21.00 год. по вул. Гвардійців Широнінців, 18-Д, ОСОБА_2 спричинив їй тілесні ушкодження. Постановою старшого слідчого СВ Московського ВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції Руженською Ю.О. від 19.05.2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201422047005967 від 09.11 2014 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.7). При цьому з вказаної постанови слідчого вбачається, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 2232-с/15 від 17.08.2015 року, з урахування слідчого експерименту з потерпілою - Карпенко Т.А. від 01.07.2015 року, у ОСОБА_1 мали місце садна на шиї, синець на лівій нозі. Зазначені пошкодження утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя - ковзання і могли бути отримані в строк в межах 3-5 діб до огляду. За ступенем тяжкості садна та синець викликали незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що 06.11.2014 року близько 20-00 год. вона приїхала на територію гаражного кооперативу до свого гаражного боксу № 32 та помітила, що проїзд до гаражу був заставлений іншим автомобілем. Звернулась до відповідача, який був сторожем гаражного кооперативу, з вимогою надати їй проїзд до її гаражного боксу. Однак відповідач грубо відповів їй, вів себе агресивно, накинувся на неї та вдарив головою об дах автомобіля та вдарив по нозі дверми автомобіля. Поведінку відповідача було зупинено стороннім чоловіком, який зробив йому зауваження. Протиправні дії ОСОБА_2 призвели до погіршення її психічного та емоційного стану. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Матеріали справи свідчать про те, що вина ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 листопада ІНФОРМАЦІЯ_2 року по вул. АДРЕСА_1 Широнінців, 18-Д, - не доведена. Натомість постановою старшого слідчого СВ Московського ВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції Руженською Ю.О. від 19.05.2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201422047005967 від 09.11 2014 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.7). При цьому зазначено, що висновок судово-медичної експертизи, який проведений у вказаному кримінальному провадженні, спростовує пояснення ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 бив її головою об автомобіль, ставить під сумнів механізм та час утворення саден на шиї. Також під час досудового розслідування було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , який був очевидцем сварки між сторонами, яка відбулася 06.11.2014 року. Свідок пояснив, що між охоронцем гаражного кооперативу «Союз-2» та жінкою на ім`я ОСОБА_4 , яка залишає свій автомобіль на території вказаного гаражного кооперативу, виник словесний конфлікт, в ході якого вони відносно один одного висловлювалися нецензурною лайкою. Свідок зазначив, що ОСОБА_4 своїм автомобілем перегородила йому шлях, тому він зупинив автомобіль, вийшов з нього та сварку. Проте пояснив, що в його присутності удари один одному сторони не наносили. Розійнявши їх, конфлікт на цьому було вичерпано. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту завдання тілесних ушкоджень позивачці 06 листопада 2014 року саме відповідачем. Доказів протиправних діянь з боку ОСОБА_2 стосовно позивачки, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, - колегією суддів не встановлено. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Оскільки при розгляді справи судом не було встановлено протиправності діяння відповідача, наявності шкоди від такого діяння та причинного зв`язку між протиправним діянням та шкодою, то колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи викладене заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року підлягає скасуванню та у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди слід відмовити. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.В. Бурлака С.С. Кругова