Постанова Донецький апеляційний суд № 243/3244/21

Єдиний унікальний номер 243/3244/21 Номер провадження 22-ц/804/1420/21 Єдиний унікальний номер 243/3244/21 Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Л.Є. Номер провадження 22-ц/804/1420/21 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 22 червня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В. за участю секретаря Володовського Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №243/3244/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення виконавчого комітету та зобов`язання виключити квартиру з числа службових, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2021 року, встановив: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради про визнання незаконним та скасування п.7 рішення виконкому Слов`янської міської ради від 17 березня 2021 року №294 про відмову у затвердженні клопотання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25 січня 2021 року №1294/55/02-202 щодо виключення з розряду службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 і зобов`язання виконавчого комітету Слов`янської міської ради виключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із числа службових. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2021 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради щодо визнання незаконним та скасування п.7 рішення виконкому Слов`янської міської ради від 17.03.2021 року №294 і зобов`язання виконавчого комітету Слов`янської міської ради виключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із числа службових, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що враховуючи постанову пленуму ВССУ від 01 березня 2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відносини у даній є приватноправовими. Згідно п.3.11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо узагальнення судової практики розгляд справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків від 12 січня 2017 року, справи за позовами про усунення перешкод у здійсненні приватизації житла розглядаються у порядку цивільного судочинства. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року по справі №636/1514/19 зазначено, що громадянин має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Від виконавчого комітету Слов`янської міської ради надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі, ухвалу суду першої інстанції просили залишити без змін. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною 1, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач пред`явив до суду цивільний позов, відповідачем у якому є суб`єкти владних повноважень і спірні правовідносини виникли в результаті діяльності суб`єкта владних повноважень по виконанню владних управлінських функцій, вони стосуються суспільного, публічного інтересу і мають публічного-правовий характер. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Відповідно до частин першої та 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У відповідності до ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України ). При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати п.7 рішення виконкому Слов`янської міської ради від 17 березня 2021 року №294 про відмову у затвердженні клопотання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25 січня 2021 року №1294/55/02-202 щодо виключення з розряду службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 і зобов`язання виконавчого комітету Слов`янської міської ради виключити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із числа службових. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №816/389/15-а зазначила, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Враховуючи наведені вище норми матеріального закону, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Отже, спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки управлінські дії відповідача спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав позивача. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а тому, в порядку статті 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.І. Корчиста Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року. Головуючий О.І. Корчиста