Постанова 4804 № 234/8839/21

Єдиний унікальний номер 234/8839/21 Номер провадження 22-ц/804/2522/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Корчистої О.І., Мірути О.А., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження, постановлену судом у складі головуючого судді Ткачової С.М. в місті Краматорську Донецької області, у справі номер 234/8839/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання, В С Т А Н О В И В: В липні 2021 року до Краматорського міського суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту спільного проживання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час фактичного проживання спільно з ОСОБА_3 ними було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.09.2007 року, зареєстровано в реєстрі під №1-8934 нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори. 12 квітня 2013 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02.08.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2007 року і по день реєстрації шлюбу. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання відмовлено. Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, є невмотивованим та незаконним. Заявниця не зверталась до суду першої інстанції з іншими вимогами, крім як про встановлення факту спільного проживання. Будь-яких інших вимог, які б пов`язувались із подальшим вирішенням спору про право, ОСОБА_1 не пред`явлено, що свідчить про відсутність спору про право. В ухвалі суду не зазначено в чому саме вбачається спір про право. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Кайдашов В.С. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 56). Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України. На адресу реєстрації ОСОБА_3 направлено судову повістку про дату, час і місце розгляду справи. Проте конверт з повісткою повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до ч. 1 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Отже, заінтересована особа ОСОБА_3 повідомлена про розгляд справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 з травня 2007 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.09.2007 року. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що із поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України). Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з вирішенням спору про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права. Спір є суперечністю, конфліктом, протиборством сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження вирішення спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюють таке право. Справи щодо права власності на майно розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на майнові права й обов`язки інших осіб. Судом встановлено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 фактично просила встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу під час придбання останнім нерухомого майна житлового будинку. Встановлення такого факту може вплинути на майнові права й обов`язки інших осіб, зокрема, власника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_3 . Таким чином, факт, який просить встановити заявниця, не може бути встановлений в порядку окремого провадження, оскільки спір про право на майно підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Частиною четвертою статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Відтак, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що існує спір про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який не може бути вирішено у порядку окремого провадження в межах цивільного судочинства, є обґрунтованим. Відмова у відкритті провадження не позбавляє заявницю права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження на загальних підставах. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 19 жовтня 2021 року. Суддя: