Постанова Харківський апеляційний суд № 638/15797/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 року м. Харків справа № 638/15797/25 провадження № 22-ц/818/1158/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Смелянець К.І., у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Коломійцева Андрія Юрійовича на ухвалу Шевченківського районного суду м.Харкова від 20 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Смирнова В.А., - в с т а н о в и в: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 20 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Коломійцев Андрій Юрійович, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що необхідність встановлення факту її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 для права на призначення пенсійних виплат, що саме по собі не свідчить про наявність спору про право. Отже, висновок судів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає, з огляду на таке. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з поданої заяви про встановлення факту, вбачається наявність спору про право, оскільки встановлення такого факту має на меті призначення пенсійних виплат. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як на підставу позовних вимог заявниця посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 23.04.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 27.05.2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника, передбаченої ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішенням від 29.05.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повідомлено її про відсутність підстав для задоволення зави у зв`язку з тим, що серед документів, які надані для призначення пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 року № 10-1) відсутній документ, який підтверджує перебування непрацездатних членів сім`ї на утримання померлого годувальника, передбачений п. 13 цього розділу, а саме: відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Просить суд встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18). Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Метою звернення ОСОБА_1 є встановлення факту перебування її на утриманні померлого чоловіка, необхідних для оформлення пенсії в разі втрати годувальника. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права й обов`язки інших осіб і спору між ними, розглядаються судами за правилами позовного провадження. Встановлення факту перебування особи на утриманні має юридичне значення для одержання спадщини, призначення пенсії у разі втрати годувальника, або відшкодування шкоди, якщо надана допомога була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування тощо. Згідно ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону . До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до частини першої, другої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; один з батьків, або чоловік (дружина), незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. При цьому визначальним є вимога закону, за яким право на таку пенсію мають саме непрацездатні особи, непрацездатність яких існувала станом на час смерті годувальника. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19. Посилання суду першої інстанції, що у даній справі вбачається спір про право, є безпідставними, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 23.04.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 27.05.2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника, передбаченої ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішенням від 29.05.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повідомлено її про відсутність підстав для задоволення зави у зв`язку з тим, що серед документів, які надані для призначення пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 року № 10-1) відсутній документ, який підтверджує перебування непрацездатних членів сім`ї на утримання померлого годувальника, передбачений п. 13 цього розділу, а саме: відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Просить суд встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 . Під час розгляду справи, суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто би оспорював право заявника на призначення пенсії дружині після померлого чоловіка, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Так, суд першої інстанції не встановив і в оскаржуваному судовому рішенні не зазначив, чи виник між сторонами спір, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі встановлення факту, про який просить заявник. Необхідність встановлення факту перебування на утриманні для отримання пенсії в разі втрати годувальника, саме по собі не свідчить про наявність спору. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним. До відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право. Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23 (провадження № 61-15775св23). За таких обставин висновки суду про наявність спору про право не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд ,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коломійцева Андрія Юрійовича задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Харкова від 20 серпня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова