Постанова Харківський апеляційний суд № 635/7848/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Харків справа № 635/7848/24 провадження № 22-ц/818/1660/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю секретаря Муренченко С.А., учасники справи: заявники ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , заінтересовані особи ОСОБА_5 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, Управління соціального захисту населення Харківської районної військової адміністрації, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року в складі судді Бондаренка І.Е. в с т а н о в и в: У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, Управління соціального захисту населення Харківської районної військової адміністрації, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме батьківства ОСОБА_7 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розпочали у 2021 році підтримувати дружні стосунки, які переросли у дорослі почуття, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, наслідком чого стало народження ОСОБА_3 дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запис про народження яких здійснено органами реєстрації актів цивільного стану за статтею 135 СК України, тобто, відомості про батька дітей, народжених ОСОБА_3 , проведено у актовому записі про їх народження за вказівкою їх матері. Зазначили, що за життя ОСОБА_7 визнавав себе батьком дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , піклувався та матеріально забезпечував дітей та їх матір ОСОБА_3 . У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, ОСОБА_7 з 24.05.2023 року розпочав служити у лавах Збройних Сил України, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 біля смт. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області. Посилалися на те, що висновок експерта №1270-МГ КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» має інформацію, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , може бути біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народжених ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вірогідність генетичних ознак складає не менше 99,9999%. Метою встановлення факту зазначили оформлення спадщини, отримання пенсії по втраті годувальника, соціального захисту як члена сім`ї загиблого, отримання одноразової грошової допомоги на підставі ПКМУ №168 від 28.02.2022 року після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_6 їх батька ОСОБА_7 . Просили встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт. Білогорівка, Сєвєродонецького району, Луганської області, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; внести зміни до актового запису №198 від 22 жовтня 2021 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а саме: змінити відомості про батька з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України; встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт. Білогорівка, Сєвєродонецького району, Луганської області, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; внести зміни до актового запису №20 від 22 лютого 2023 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме: змінити відомості про батька з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , - задоволено, встановлено факт, що має юридичне значення, родинних відносин між фізичними особами, а саме факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт. Білогорівка, Сєвєродонецького району, Луганської області, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; внесено зміни до актового запису №198 від 22 жовтня 2021 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а саме: змінити відомості про батька з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України; встановлено факт, що має юридичне значення, родинних відносин між фізичними особами, а саме факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт. Білогорівка, Сєвєродонецького району, Луганської області, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; внесено зміни до актового запису №20 від 22 лютого 2023 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме: змінити відомості про батька з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав, вона була позбавлена будь-яких повноважень щодо представництва інтересів дитини, включаючи право на ініціювання та проведення будь-яких досліджень, пов`язаних з особою дитини, без згоди та участі органу опіки та піклування або іншого законного представника. Таким чином, ДНК-експертиза, ініційована та проведена особою, яка не мала на те жодних законних повноважень, є недопустимим доказом. Зазначила, що без допустимого та достовірного доказу батьківства у вигляді ДНК-експертизи, інші надані докази (спільні фото, банківські рахунки) є недостатніми для беззаперечного встановлення факту батьківства, оскільки вони лише свідчать про особисті стосунки між дорослими та можливу матеріальну допомогу, але не підтверджують біологічне походження дітей. Вказала, що заявники підтверджують, що встановлення факту батьківства є не самоціллю, а лише правовим механізмом для подальшого пред`явлення прав на майно померлого (спадщину) та отримання іншої майнової вигоди. Оскільки вона також є спадкоємцем померлого ОСОБА_7 , між нею та заявниками виникає спір про право на спадщину. Встановлення факту батьківства після смерті особи не може відбуватися в порядку окремого провадження, якщо воно пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, зокрема, право на спадкування та правом на отримання соціальних чи майнових виплат, які прямо залежать від цього факту. За наявності інших спадкоємців, чиї права порушуються, справа має розглядатися виключно в порядку позовного провадження. 01.01.2026 за допомогою системи «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , через свого представника подали відзив на апеляційну скаргу, в якому вважали рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначили, що спір про право на спадкування малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 їх батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відсутній, спір про розмір частки відсутній, оскільки право на спадкування малолітніх дітей визначено та охороняється законом та направлено на забезпечення найкращих інтересів дитини. Заінтересована особа (апелянт) ОСОБА_9 не надала до суду доказів щодо наявності спадкової справи після смерті батька малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , наявність спадкового майна після його смерті, тобто, майновий спір по розподілу спадщини відсутній. Спір повинен бути дійсним, а не уявним. Малолітні діти після загибелі їх батька є соціально захищені законом як діти загиблого військовослужбовця, але судом необхідно встановити певну обставину юридичний факт батьківства при відсутності спору про право на спадкування. Якщо у майбутньому можливо виникне матеріальний спір по розподілу спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , який безспірно є батьком малолітніх дітей, то такий спір дійсно розглядатиметься сторонами (спадкоємцями) в позовному провадженні. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис 198, 22.10.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_2 , батьки ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (а.с.19). З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 198 від 22.10.2021 року при державній реєстрації народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного Кодексу України (а.с.17-18). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Мереф`янською міською радою Харківського району, актовий запис 20, 22.02.2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_4 , батьки ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (а.с.27). З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 20 від 22.02.2023 року при державній реєстрації народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного Кодексу України (а.с.28-29). Рішенням виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківської області № 57 від 23.03.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.20-21). Рішенням виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківської області № 58 від 23.03.2023 встановлено опіку над дитино., позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та призначено ОСОБА_1 опікуном над дитиною (а.с.22-23,25). Відповідно до висновку експерта № 1270-МГ від 07.06.2024, складеного КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у обох дітей серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька. Таким чином встановлено, що загиблий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженої громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вірогідність того, що ОСОБА_7 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%. Таким чином встановлено, що загиблий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вірогідність того, що ОСОБА_7 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999% (а.с.30-37). До суду першої інстанції заявницями також надано наступні документи: копія паспорта ОСОБА_7 через застосунок Дія; копія військового квитка серія НОМЕР_3 ОСОБА_7 , копія посвідчення серія НОМЕР_4 ОСОБА_7 , фото, на яких зображені ОСОБА_7 разом з дітьми та ОСОБА_3 , копії платіжних інструкцій про переказ Сафоновим А.В. власних коштів ОСОБА_3 (а.с.40-51). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21). Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , просили зокрема, встановити, що померлий ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Також ними зазначено, що метою встановлення факту є оформлення спадщини, отримання пенсії по втраті годувальника, соціального захисту як члена сім`ї загиблого, отримання одноразової грошової допомоги на підставі ПКМУ №168 від 28.02.2022 року після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_6 їх батька ОСОБА_7 . У справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду вказала про відсутність спору про право між позивачем та Міністерством оборони України на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Між тим, у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлення факту батьківства не пов`язане зі спором про право і відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правильність наведених заявниками фактів і доказів. Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, пов`язаних з метою встановлення такого юридичного факту, а саме оформлення прав на спадкування після смерті особи, відносно якої встановлено факт родинних зв`язків, отримання пенсії по втраті годувальника, соціального захисту як члена сім`ї загиблого, отримання одноразової грошової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем також є ОСОБА_5 , яка є матір`ю померлого. Зі змісту поданої заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що ними вказано мету встановлення відповідного факту, а саме оформлення спадщини, отримання пенсії по втраті годувальника, соціального захисту як члена сім`ї загиблого, отримання одноразової грошової допомоги на підставі ПКМУ №168 від 28.02.2022 року після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_6 їх батька ОСОБА_7 . Таким чином, розгляд даної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впливає на обсяг прав та обов`язків ОСОБА_5 , яка наразі заперечує проти задоволення заяви. Між тим заява про встановлення факту може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що встановлення факту батьківства потрібно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах дітей, для отримання спадкового майна у власність після смерті, особи, відносно якої встановлено факт родинних зв`язків, отримання пенсії по втраті годувальника, соціального захисту як члена сім`ї загиблого, отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим спір повинен вирішуватись у порядку позовного провадження, а не окремого провадження. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах дітей, про встановлення факту батьківства з підстав, передбачених частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315 ЦПК України. Залишення заяви про встановлення факту батьківства без розгляду, у разі спору про право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого, відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 456/5520/24 (провадження № 61-14390св25). Колегія суддів також зазначає, що залишення без розгляду заяви не позбавляє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах дітей, права звернутися до суду відповідної юрисдикції для вирішення спору в порядку позовного провадження. Керуючись ст.ст.294, 315, 367, 368, 377, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 , задовольнити частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, Управління соціального захисту населення Харківської районної військової адміністрації, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме батьківства ОСОБА_7 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина