Постанова 4813 № 522/20762/19

Номер провадження: 22-ц/813/2085/21 Номер справи місцевого суду: 522/20762/19 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Феленко В.В., розглянувши у м. Одесі справу за апеляційною скаргою директора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, в якому просять суд: -визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15.04.2019 року про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради по формуванню та внесенню даних про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстру територіальної громади, а також по формуванню інформації про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру; - зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити дії по формуванню та внесенню даних про скасування зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади, а також здійснити дії по формуванню інформації про скасування зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру. Позов обґрунтовано тим, що позивачам на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 . Позивачі були зареєстровані та постійно мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . 17 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11316082000, у забезпечення виконання якого було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) зареєстрованого в реєстрі за №

112. Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ`Кей-Колект» укладено Договір факторингу від 13.02.2012 №2 та Договір відступлення прав вимоги за договором від 13.02.2012 року за якими відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором відповідно на користь ТОВ «Кей-Колект». 05.04.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - ОСОБА_5 здійснила державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на предмет іпотеки: нерухоме майно, квартиру, загальною площею (кв.м): 63,8, житловою площею (кв.м): 38.9, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В червні позивачам стало відомо про те, що 15 квітня 2019 року Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради їх було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяв ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ». Вказані дії та рішення позивачі вважають незаконним та таким, що є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим змушені звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (а.с.1-12). 06 липня 2020 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Поліщук І.О.) позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей -Колект» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо формування та внесення даних про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 191-198). 05 серпня 2020 року директор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Абрамова Є.Г. подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року. Апелянт вважає, що вказане рішення прийнято в результаті невірного застосування норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного та необґрунтованого вирішення справи, з наступних підстав: суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у попередній редакції, що на момент вчинення реєстраційних дій -2019 рік втратила чинність Також звертає увагу на хибність висновку суду першої інстанції щодо протиправності зняття з реєстрації місця проживання позивачів без рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, оскільки на підставі отриманої Інформації з Державного реєстру прав у адміністраторів Департаменту є можливість встановити послідовність переходу права власності між усіма власниками житла, що дозволяє встановити факт втрати права користування цим житловим приміщенням попередніми власниками, так зважаючи на державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на предмет іпотеки: нерухоме майно, квартиру, загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 38.9 кв.м; у Департаменту були всі підстави для зняття з реєстрації місця проживання попередніх власників такого житла. Судом першої інстанції не враховано, що зняття з реєстрації проживання колишніх власників є реалізацією новим власником свого права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Окрім того, апелянт зазначив про недоречність посилань суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №820/6316/15, підкреслюючи, що у зразковій справі єдиним документом що надався на підтвердження припинення права власності було свідоцтво про право власності, про недостатність якого і зазначив Верховний Суд, жодних висновків щодо витягу з Реєстру вищенаведена постанова не містить. Апелянт також зазначає, що реєстрація права власності є лише фактом, що підтверджує місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на права особи, а тим паче не має відношення до втручання у права на житло з боку Департаменту, як зазначено у оскаржуваному рішенні суду. На підставі викладеного апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову (а.с. 201-212). З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.02.2021 року розгляд справи було призначено на 06.05.2021 року, який було відкладено на 22.07.2021 року. 06.05.2021 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення судового засідання в справі на найближчий час. Так, ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2021 року розгляд справи було призначено на 27.05.2021 року. В судовому засіданні 27.05.2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та представник ОСОБА_6 просили задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників провадження, які з`явились, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заяв від законних представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зняття останніх з місця проживання не надходило, а новим власником квартири ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» до заяви не було надано судового рішення, яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлено права власності на житлове приміщення, права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи та не надано доказів припинення підстав на право користування квартирою членів сім`ї власника житла, то зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є незаконним. А той факт, що наразі ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» є власником квартири не є належним доказом припинення підстав на право користування квартирою, адже сам факт переходу права власності від однієї особи до іншої не може бути єдиною та достатньою підставою для підтвердження наявності припинення підстав на право користування. Зняття з реєстрації місця проживання позивачів без рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є протиправним. Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської не приймається будь-яких рішень пов`язаних як з реєстрацією місця проживання, так і скасуванням реєстрації місця проживання, Департаментом надаються послуги. Тому суд дійшов висновку, що з цих підстав позовні вимоги в частині визнання незаконними рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , задоволенню не підлягають. Враховуючи наведене, суд прийняв рішення про визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо формування та внесення даних про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язав Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, позовні вимоги позивача з приводу зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити дії по формуванню та внесенню даних про скасування зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади, а також здійснити дії по формуванню інформації про скасування зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру, суд залишив без задоволення з огляду на те, що зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою і як спосіб захисту порушених прав є можливим у випадку наявності протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень (тобто не вчинення дії або не виконання обов`язку, який покладено на суб`єкта владних повноважень). Спеціальні правові норми, які регулюють діяльність Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, є нормами прямої дії. Вони чітко визначають однією з підстав проведення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб відповідне судове рішення, яке є чинним та не оскарженим на момент звернення до органу реєстрації. Тобто таке рішення суду, яке набрало законної сили відповідно до вимог законодавства України. У зв`язку з цим, рішення суду, яке набрало законної сили та подане до Департаменту реєстрації як підстава проведення реєстраційної дії, є обов`язковим до виконання, тому не потребує додаткового зобов`язання щодо відповідного суб`єкта реєстраційних дій. Тому суд вирішив частково задовольнити позовні вимоги. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, однак, частково задовольняючи апеляційну скаргу та доповнюючи мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду, вважає за потрібне зазначити наступне. Фактичні обставини справи та оцінка апеляційного суду Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції 17 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11316082000 (а.с. 13-20). У забезпечення виконання умов Договору про надання споживчого кредиту 17 березня 2008 року було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) зареєстрованого в реєстрі за № 1121 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. Відповідно до Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м. Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 03.03.2008 року за р.№ 8-21788, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі № 676пр, на стор. № 180, номер запису 770, в Єдиному реєстрі за реєстраційним № 22457712, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18090708, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості 14 березня 2008 року (а.с. 22-26). В квартирі АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання 6-х осіб: позивачів ОСОБА_4 (1979 р.н.), ОСОБА_3 (1954 р.н.), ОСОБА_2 (1955 р.н.), а також ОСОБА_8 (1972 р.н.), ОСОБА_9 (1976 р.н.) та малолітньої дитини ОСОБА_10 (2018 р.н.), що підтверджується Довідкою про місце проживання від 11.04.2019 року за № 510 (а.с. 28). Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу від 13.02.2012 року № 2 та Договір відступлення прав вимоги за договором від 13.02.2012 року, що не оспорювалось сторонами в процесі розгляду справи. 05.04.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації, Одеська обл. - ОСОБА_5 здійснила державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на предмет іпотеки: нерухоме майно, квартиру, загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38.9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 162716139. 15.04.2019 року до Департаменту надання адміністративних послуг звернувся ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» про зняття позивачів з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 15.04.2019 року на підставі зазначеної заяви Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради було знято ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання. Як вбачається з Довідок від 15.04.2019 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради підставою для прийняття рішення уповноваженою особою щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , є припинення у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підстав на право користування вказаним житловим приміщенням (а.с. 29,30,31,32,33,34). 26 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою стосовно неправомірних дій працівників щодо зняття її з реєстрації та просила провести відповідну перевірку за результатами якої скасувати зняття з реєстрації місця проживання заявника. У відповідь на дану заяву отримано лист за № 594/01-02-19 від 15 липня 2019 року згідно якого Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради вважає свої дії такими, що були здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства України (а.с. 40-42, 35). 07.10.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направлено заяви до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо протиправних дій стосовно зняття їх з реєстрації місця проживання, проханням провести відповідну перевірку та усунути грубі порушення чинного законодавства України шляхом скасування зняття з реєстрації місця проживання. У відповідь на зазначені звернення було отримано листи за № 1056/01-02-19 від 22.10.2019 року та № 1050/01-02-19 від 22.10.2019 року згідно яких Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради також вважає свої дії такими, що були здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства України (а.с. 40-45, 46-47). Отже, в підсумку вбачається, що відповідач ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням, в порядку позасудового врегулювання спору звернув стягнення не предмет іпотеки квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацією права власності на квартиру за ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ». На підставі вказаного відповідач звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою щодо припинення реєстрації позивачів в спірній квартирі, в результаті чого позивачі були зняті з реєстрації. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право власності або користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Так, відповідно до ст. 7 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. За положеннями ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на міграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев`ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників. Отже, за змістом вказаних норм закон передбачає особливий порядок виселення осіб з житла (а отже й зняття з реєстрації), яке вони передали в іпотеку. Зокрема, необхідна відповідна правова підстава для виселення особи, а саме рішення суду, якщо виселення не відбувається добровільно. При цьому громадянам надається інше постійне жиле приміщення, якщо іпотечне майно не було придбано за рахунок кредиту. Такий встановлений законом порядок є гарантією дотримання прав і свобод особи, зокрема, забезпеченням її житлом. Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Лише в разі виконання вказаних норм звернення до суду з відповідним позовом, буде дотриманий передбачений законом порядок виселення громадян з житлового приміщення та відповідне рішення суду про виселення з житлового приміщення буде підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання. Апеляційний суд приймає до уваги посилання апелянта щодо того, що суд першої інстанції в своєму рішенні помилково послався на положення ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у попередній редакції, яка на момент вчинення реєстраційних дій -2019 рік втратила чинність. Разом з тим, одночасно суд звертає увагу на те, що вказані обставини не вплинули на вирішення справи по суті спору, а суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи та дійшов правильних висновків по справі. Більш того, п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, на який посилався суд першої інстанції, відповідає діючій редакції. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував судову практику, пославшись в своєму рішенні на постанову КЦС ВС від 21.02.2018 року в справі № 820/6316/15, відхиляються апеляційним судом, оскільки за обставинами даної справи принциповим питанням є саме підстава, за якою попередні власники втратили право користування житловим приміщенням, а не підтвердження статусу дійсного власника для зняття осіб з реєстрації Свідоцтво про право власності чи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, положення діючого національного законодавства, роз`яснення та висновки судів вищої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, однак в цілому не спростували висновки суду першої щодо вирішення справи по суті, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та доповнює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Абрамової Євгенії Георгіївни задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року змінити в частині мотивування (доповнити). В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький Повний текст цієї постанови складено 14 червня 2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк 27.05.2021 року м. Одеса