Постанова 4813 № 521/20927/18

Номер провадження: 22-ц/813/3087/21 Номер справи місцевого суду: 521/20927/18 Головуючий у першій інстанції Мазун І. А. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Стадніченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Мазун І.А., повний текст виготовлено 06 грудня 2019 року, по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської області про усунення перешкод в праві розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою,- в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської області про усунення перешкод в праві розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою. У обґрунтування свого позову зазначило, що 18 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту у розмірі 50 000 дол. США з відсотковою ставкою 13,5 % річних, строком до 18 липня 2017 року. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором від 18 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності на підставі договору дарування від 22 червня 1995 року квартиру. 11 червня 2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені договори, згідно яких право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору про надання споживчого кредиту, 26 вересня 2017 року позивачем на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі подана заява до державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень.26 вересня 2017 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Івановим І.В. винесено рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ». Таким чином, право власності ОСОБА_4 припинено зверненням стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем. Відповідно до положень іпотечного договору ОСОБА_4 , як іпотекодавець, зобов`язалась не надавати дозвіл на реєстрацію в предметі іпотеки фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя, однак в квартирі зареєстровані особи, які не мають жодного відношення до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та до вищезазначеного нерухомого майна, таким чином ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» позбавлене можливості розпоряджатися своїм майном у повному обсязі. Тому, на підставі вищевикладеного позивач просив суд усунути перешкоди в праві розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» задоволений. Визнано ОСОБА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати. Встановлений порядок виконання рішення суду, яке після набрання ним законної сили, є підставою для зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 . Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, виселення яких проводиться на підставі судового рішення про їх виселення. Однак вимог про виселення відповідачів з квартири позивачем не заявлялось. Також, зазначила, що зняття з реєстрації та виселення відповідачів з спірної квартири не можливе без надання іншого постійного жилого приміщення, відповідно до ст. 109 ЖК УРСР. Відзиву до суду надано не було. В судове засідання призначене на 08 грудня 2021 року сторони не з`явилися про розгляд справи були сповіщені належним чином (а.с. 22-28 т.2). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (20 грудня 2021 року). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду у повному обсязі зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18.07.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту №11184372000, за яким остання отримала у строкове користування грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США з відсотковою ставкою 13,5 % річних, які зобов`язалась повернути до 18.07.2017 року. Виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І.В., реєстровий №2854, за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності на підставі договору дарування від 22.06.1995 року квартиру АДРЕСА_1 . 11.06.2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені договір факторингу №4 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений Саєнко Е.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, 11.06.2012 року за реєстровим №2459-2460, згідно яких право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Зазначений договір факторингу у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору про надання споживчого кредиту №11184372000, 26.09.2017 року іпотекодержателем було звернено стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.35,36,37 Закону України «Про іпотеку». 26.09.2017 року позивачем на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі, до державного реєстратора подана заява про реєстрацію прав та їх обтяжень. 26.09.2017 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Івановим І.В. винесено рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» індексний номер: 37338526, номер запису про право власності: 22591837. Задовольняючи позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про усунення перешкод в праві розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, суд першої інстанції виходив із того, що право власності ОСОБА_4 припинено зверненням стягнення на предмет іпотеки у відповідності до п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України, а тому разом з ним припинені й всі правомочності, встановлені в ч.1 ст.317 ЦК України. Також суд виходив з того, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не надавав згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у нерухомому майні, у зв`язку з тим, що у спірній квартирі зареєстровані особи, які не мають жодного відношення до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», а також до вищезазначеного нерухомого майна, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» позбавлене можливості розпоряджатися свої майном у повному обсязі, в т.ч. позбавлене можливості відчужити належне йому майно. Однак, з такими висновками суду, колегія суддів не погоджується, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначені норми матеріального права визначають право власника житлового приміщення вимагати усунення порушень свого права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним, однак лише у спосіб, прямо визначений законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР). Вирішення питання про виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст.109 ЖК УРСР (постанови ВСУ від 22.06.2016 року у справі № 6-197 цс16, від 21.10.2015 року у справі № 6-1484цс15. Такий правовий висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року у справі №643/18788/15-ц. У цій постанові, зокрема зазначено, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню вказані норми. Обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.109 ЖК УРСР та ст.40 Закону України «Про іпотеку», є передбачуваними. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. У рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський Суд вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року в справі 2004/1979/12 зазначила, що втручання держави у право на мирне володіння майном є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а втручання у право на повагу до житла - порушенням ст. 8 Конвенції, якщо таке втручання не здійснене «згідно із законом», не переслідує легітимну мету чи не є «необхідним у демократичному суспільстві» (встановлення цієї необхідності передбачає, зокрема, встановлення пропорційності втручання переслідуваній легітимній меті). Порушення відповідних статей Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. Здійснюючи стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотеко держателя 26.09.2017 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» був обізнаний, що у спірній квартирі з 21.03.2012 року зареєстровані ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 (а.с. 9 т. 1), а отже мав усвідомлювати, що права власника квартири АДРЕСА_1 обмежуються у зв`язку із наявністю прав осіб, які мають право користування вказаною квартирою та міг передбачити характер та вагу обтяжень його майбутньої нерухомості та не здійснив достатньо належної обачності при реєстрації права власності. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що 29.05.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37338526, винесене 26.09.2017 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Івановим І.В. (номер запису про право власності: 22591837). Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року рішення Малиновського районного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова І.В., ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на нерухоме майно залишено в силі. Згідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (кредитодавець) зазначив, що він набув право власності на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення та заявив про наявність перешкод у користуванні своєю власністю, оскільки в спірній квартирі зареєстровані відповідачі. Проте, як вбачається з постанови Верховного Суду від 24 червня 2020 року рішення про реєстрацію та запис про право власності на спірну квартиру за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» визнано не законним, тобто ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не є Іпотекодержателем та власником спірної квартири, так як законним власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Отже, виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути визнані такими, що втратили право користування спірною квартирою, оскільки не втрачали права користування нею, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки, суд при задоволені позовних вимог допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення скасуванню з відмовою в задоволені позовних вимог, з ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2643 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року скасувати. В задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської області про усунення перешкод в праві розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2643 гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра