Постанова 4814 № 544/1028/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/1028/20 Номер провадження 22-ц/814/758/21Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Абрамова П.С., Бондаревської С.М. за участю секретаря Яковенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному суді в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року, ухвалене суддею Сайко О.О., повний текст рішення складено 15 січня 2021 року, у справі за позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - Пирятинська районна державна адміністрація, Пирятинська міська рада про визнання дій протиправними та скасування рішення про реєстрацію місця проживання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду з вказаним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого вказувало, що 12.12.2011 року між AT «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені Договір факторингу №1 та Договір про відступлення права вимоги, згідно яких до них перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №1133298200015.04.2008 від 15.04.2008 р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 та Договором іпотеки від 15.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І.П. за реєстровим номером 1607, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки відповідно до вказаного договору. Оскільки дії з реєстрації ОСОБА_5 у квартирі, яка є предметом іпотеки, та щодо якої встановлено обтяження, вчинені відповідачами в порушення умов Договору іпотеки від 15.04.2008 р., ст. ст. 9, 10 Закону України «Про іпотеку» та ст. 628 Цивільного Кодексу України, без згоди ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», просили визнати протиправними дії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при поданні заяв на реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 у вказаній квартирі; відновити становище, яке існувало до порушення; скасувати рішення органів реєстрації місця проживання (якими проведено такі реєстраційні дії) щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_5 у вказаному нерухомому майні, що є предметом іпотеки. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання. З цим рішенням не погодився позивач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що реєстрація ОСОБА_5 в іпотечній квартирі відбулася після укладення Договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, всупереч того, що квартира перебуває під обтяженнями. при цьому, жодних договорів про надання в користування цього майна з ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не укладалося. 05.04.2021 р. від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним та обґрунтованим, посилаючись на те, що він був зареєстрований на законних підставах у 2012 році за адресою проживання та реєстрації його сім`ї - дружини ОСОБА_6 , неповнолітньої дочки - ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає безпідставними посилання позивача на ст. 9 ЗУ «Про іпотеку», оскільки нею не встановлено питання реєстрації за місцем проживання. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі не виконують чи неналежним чином виконують зобов`язання за основним договором, та що на іпотечне майно звернуто стягнення. Вважає безпідставними посилання позивача на те, що реєстрація в іпотечному майні без дозволу іпотекодержателя призведе до порушення прав позивача в майбутньому, оскільки захисту підлягають наявні порушені права. При цьому, вказує, що він не є власником приміщення, а лише має право користування ним як член сім`ї власника. Вважає, що зняття з реєстрації за місцем проживання можливе лише в порядку ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на підставі рішення суду та залежить від вирішення питання про право користування житловим приміщенням відповідно до норм ст.ст. 71,72, 116,156 ЖК України або ст.ст. 405, 406 ЦК України. У судове засідання з`явилися представник позивача ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_3 . Інші відповідачі та третя особа не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_8 , відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.04.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11332982000, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в національній валюті у сумі 205 000,00 грн. з відсотковою ставкою 17% річних (а.с.8-11). В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором був укладений Договір іпотеки від 15.04.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І.П. за реєстровим номером 1607, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13). 15.04.2008 р. нотаріусом було накладено заборону на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-23). 12.12.2011 року між AT «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладені Договір факторингу №1 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно яких право вимоги за вищевказаними Кредитним договором та Договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» (а.с.14-19). Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № П 14773 від 11.08.2020 року в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_2 , 1957 р.н. (зареєстрована у 1993 році), ОСОБА_1 1954 р.н. (зареєстрований у 1990 році), ОСОБА_3 , 1984 р.н. (зареєстрований у 2013 році), ОСОБА_6 , 1983 р.н. (зареєстрована у 2004 році), ОСОБА_5 , 1975 р.н. (зареєстрований у 2012 році) (а.с. 7,78). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_5 є чоловіком ОСОБА_6 , яка є співвласником спірного нерухомого майна; зареєстрований у квартирі на правах члена сім`ї співвласника; права власності на нього не має, а наділений правом користування відповідно до ст. 405 ЦК України та зберігає це право протягом часу перебування будинку в іпотеці. ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку. Також місцевий суд послався на те, що позивач, порушуючи питання про скасування реєстрації місця проживання відповідача в іпотечному майні, не вказав, яким чином реєстрація відповідача порушує його майнові права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Частиною 1 ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Відповідно до ч. 2 ст. 10 цього Закону іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором. Право користування об`єктом іпотеки може здійснюватися виключно на згодою іпотекодержателя, тобто без наявності письмової згоди останнього, будь-яка особа позбавлена можливості здійснити реєстрацію свого місця проживання на об`єкті, що є предметом іпотеки. Наведене свідчить, що власник буднику, який знаходиться в іпотеці вправі, відповідно до положень наведеного законодавства, реєструвати в ньому своїх рідних членів сім`ї (зокрема малолітніх та неповнолітніх дітей за згодою батьків), а також інших осіб при відповідній наявності належного дозволу іпотекодержателя такої квартири, обов`язок щодо чого передбачений ст. 9 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом. Згідно зі ст. 8 вказаного Закону, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації (зносу). Абзацом 5 п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", доповненої постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 27 травня 2020 року, визначено, що у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що власник нерухомого майна, що знаходиться в обтяженні та є предметом іпотеки, може використовувати його тільки за цільовим призначенням та розпоряджатися останнім тільки за наявності відповідної згоди іпотекодержателя. Як вказувалося вище, згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № П 14773 від 11.08.2020 року в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_2 , 1957 р.н. (зареєстрована у 1993 році), ОСОБА_1 , 1954 р.н. (зареєстрований у 1990 році), ОСОБА_3 , 1984 р.н. (зареєстрований у 2013 році), ОСОБА_6 , 1983 р.н. (зареєстрована у 2004 році), ОСОБА_5 , 1975 р.н. (зареєстрований у 2012 році) (а.с. 7). В той же час, згідно п. 2.4.6. Договору іпотеки від 15.04.2008 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (з 21.12.2011 р. - після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ), іпотекодавці зобов`язувалися не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя. Даний пункт договору вважається дійсним тільки у випадках, якщо предметом іпотеки за цим договором є житлова нерухомість. Як убачається з матеріалів справи, реєстрація ОСОБА_5 була здійснена 02.06.2012 р., після укладення договору іпотеки та без отримання згоди іпотекодержателів (АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»). Водночас, згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Частиною 1 ст. 33 цього Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Згідно ч.3 ст.33 Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 , позивач не зазначив, яким чином його реєстрація в іпотечному майні порушує права чи інтереси ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Посилання позивача в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі на те, що в разі звернення стягнення на спірне майно, яке є предметом іпотеки, у нього можуть виникнути перешкоди у реалізації предмета іпотеки у зв`язку з неможливістю виселення осіб, які там проживають, - суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки не надано доказів на підтвердження того, що боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не виконують або неналежно виконують зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 11332982000 від 15.04.2008 р. Також відсутні докази про наявність рішення суду або виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, чи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності з положеннями ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом (ч.3 ст.109 ЖК України). Доводи представника позивача в суді першої інстанції та аналогічні твердження апеляційної скарги про те, що факт реєстрації особи у іпотечному майні без дозволу іпотекодержателя є доказом порушення права іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки в майбутньому, - обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду та залишаються без задоволення судом апеляційної інстанції, оскільки судовому захисту підлягають наявні порушені права, а не можливе порушення майнових прав позивача у майбутньому. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що реєстрація ОСОБА_5 в квартирі, яка перебуває в іпотеці, не порушує прав позивача в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, так як ОСОБА_5 не є власником чи співвласником приміщення, що перебуває в іпотеці, а лише має право користування спірним жилим приміщенням як член сім`ї власника. Реєстрація ОСОБА_5 у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, жодним чином не збільшує ризиків, пов`язаних із реалізацією предмета іпотеки. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення (припинення) права власності або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (стаття 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм статей 71, 72, 116, 156 ЖК України або статей 405, 406 ЦК України. Обставини, на які посилається позивач, не є передбаченими законом підставами для визнання відповідача ОСОБА_10 таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Також відсутні підстави для визнання його таким, що безпідставно набув право користування спірним житлом. За вказаних обставин місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовупро визнання дій відповідачів протиправними та скасування рішення про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 . Рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2021 р. при розгляді справи № 161/7351/19. Наведені в апеляційній скарзі твердження не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» залишити без задоволення. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 28.05.2021 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді П.С.Абрамов С.М.Бондаревська