Постанова 4824 № 754/3661/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/2333/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/3661/21 14 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Ратнікової В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- в с т а н о в и в: 28 лютого 2021 року поліцейським СРПП відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП у Київській області, капралом поліції Савченко Миколою було складено протокол серія ДПР18 № 180542 про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 . Вказаним протоколом встановлено, що 28 лютого 2021 року, о 12 годині 24 хвилини, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SkodaOctavia A7», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Польовій в м. Богуслав Київської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу Драгер та в закладі охорони здоров`я відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року накладено на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, (10200,00 грн.) з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір- 0,2 розміру прожиткового мінімуму доходів громадян. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, судом неповно з`ясовано обставин справи. Зазначає, що судова повістка про виклик до суду першої інстанції на його адресу не надходила, а тому він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та був позбавлений права на захист своїх прав та інтересів в суді. Звертає увагу, що на відеозаписі події не зафіксовано, що за кермом автомобіля перебував саме він - ОСОБА_1 . Вказує на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він відмовився від підписання протоколу в присутності двох свідків, однак протокол було складено 28.02.2021 року о 14:00, хоча дорожньо-транспортна пригода сталась 28.02.2021 року о 12:24. Відповідно протокол складався не у його присутності. Також звертає увагу, що до матеріалів справи не було приєднано пояснення свідків та не було їх допитано. Зазначає, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» відповідно до якого ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції, внаслідок чого адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, віднесені до кримінальних правопорушень. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення захисників ОСОБА_1 адвокатів Бабійчук Олександри Сергіївни та адвоката Лобуренка Сергія Васильовича, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду від 22 березня 2021 року, суд виходить із наступного. Відповідно до вимог ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначив, що 01 квітня 2021 року безпосередньо до Київського апеляційного суду ним було подано апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду від 22 березня 2021 року. Проте у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано не через суд першої інстанції її було повернуто. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята 22 березня 2021 року, копію повного тексту постанови ОСОБА_1 отримав 30 березня 2021 року. 07 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , проте у зв`язку тим, що апеляційну скаргу було подано не через суд першої інстанції, 14.04.2021 року її було повернуто апелянту. Цього ж дня ОСОБА_1 було повторно подано апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду від 22 березня 2021 року через суд першої інстанції. З огляду на зазначені обставини та вимоги закону, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними та поновити ОСОБА_1 вказаний строк. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в частині відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735. Згідно з п.п.8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Визнаючи ОСОБА_1 винним скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції посилався на те, що його вина підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №029526 від 21.12.2020, долученими до нього поясненнями свідків, відеозаписом обставин події на ДВД диску. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 180542, складеного поліцейським СРПП ВПБ2, Обухівського районного управління поліції капралом поліції Савченко Миколою, 28 лютого 2021 року, о 12 годині 24 хвилини, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Польовій в м. Богуслав Київської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу Драгер та в закладі охорони здоров`я відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або пі впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Доводи апеляційної скарги відносно того, що до матеріалів справи не було приєднано пояснення свідків та не було їх допитано спростовуються наявними в матеріалах справи поясненнями свідків з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився у присутності свідка ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 продувати на технічний прилад «Drager» та проходити в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків зафіксовано також на відеозапису обставин події на ДВД диску, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису обставин події 28 лютого 2021 року з нагрудного відео реєстратора поліцейського СРПП відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області Савченка Миколи на ДВД диску, який був наданий на запит апеляційного суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судова повістка про виклик до суду першої інстанції на його адресу не надходила, а тому він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та був позбавлений права на захист своїх прав та інтересів в суді не є у даному випадку підставою для скасування правильного по суті судового рішення у даній справі, так як на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 10.03.2021 року судом першої інстанції було направлено судову повістку. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисникам було надано можливість надати суду свої міркування, доводи та заперечення та забезпечено право на захист його інтересів та на доступ до суду. Проте доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ОСОБА_1 та його захисниками суду не надано. Не грунтуються на встановлених дійсних обставинах справи та наданих доказах і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на відеозаписі події не зафіксовано, що за кермом автомобіля перебував саме він - ОСОБА_1 , так як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Польовій в м. Богуслав Київської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушеннясерія ДПР18 № 180542, який був складений в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 в протоколі не зазначив, що за кермом автомобіля «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_1 був не він, не вказав особу, яка, на його думку, керувала вказаним транспортним засобом. З переглянутих в судовому засіданні апеляційного суду відеозаписів події, яка відбулася 28.02.2021 року за участю ОСОБА_1 вбачається, що на місці події перебуває автомобіль «SkodaOctaviaA7», д.н.з. НОМЕР_1 , поліцейський автомобіль в якому знаходиться ОСОБА_1 , який надає пояснення поліцейському. Присутня на місці події жінка, особа якої не встановлена через відсутність у неї документів, пояснила, що вона власник автомобіля, проте доказів на підтвердження вказаної обставини не надала. Будь-яких пояснень з приводу обставин події працівникам поліції також не надавала. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 17 травня 2021 року було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказів копій письмових пояснень свідка ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 . Оригіналів вказаних письмових пояснень, з посвідченим нотаріусом підпису осіб на вказаних поясненнях суду не надано, а тому суд відмовив в їх долученні до матеріалів справи. Присутність вказаних осіб на місці події зафіксовано не було, клопотання про виклик їх в судове засідання та допит в якості свідків захисником ОСОБА_1 не заявлялось. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він відмовився від підписання протоколу в присутності двох свідків, однак протокол було складено 28.02.2021 року о 14:00, хоча дорожньо-транспортна пригода сталась 28.02.2021 року о 12:24, відповідно протокол складався не у його присутності, суд відхиляє, так як відповідно до вимог ч.2 ст.254 протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. З огляду на зазначене, протокол ДПР18 № 180542 про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 був складений уповноваженою особою у встановлений законом строк. Доказів того, що при складанні протоколу 28.02.2021 рок, о 14-00 годині, ОСОБА_1 був відсутній, останній та його захисники суду не надали. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме: у зв`язку із скасуванням з 01 липня 2020 року для водіїв адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху (за ч. 1 ст. 130 КУпАП), згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне. Так, згідно з п.6 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 17 червня 2020 року, передбачено низку змін, якими, зокрема, виключено ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та повернуто колишню редакцію ст. 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність. Таким чином, аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки зібрані у справі докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1ст.130 КУпАП. Апеляційний суд визнає вказані докази, які були дослідженні під час апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 28.02.2021 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Відповідно дост.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1ст.130 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Інші доводи висновків суду не спростовують. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд- п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: В.М.Ратнікова