Постанова 4824 № 754/7078/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В. № 33/824/403/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №754/7078/24 14 січня 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 29 жовтня 2024 року та 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав тотожні апеляційні скарги в яких просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що у встановлений законом строк не зміг подати апеляційну скаргу у зв`язку з неповідомленням його про дату та час розгляду справи, а також через вчасне неотримання постанови суду. Зазначає, що про існування постанови першої інстанції дізнався з додатку «Дія» лише 17 жовтня 2024 року. Зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, при цьому суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає, щопрацівники поліції не роз`яснили причину зупинки транспортного засобу, при цьому звинуватили в керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Крім того, вказує, що він не відмовлявся від проходження медичного освідування в медичному закладі на стан сп`яніння. У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Соколов Віктор Анатолійович підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 14червня2024 року.Оскаржувана постанова була постановлена за відсутності ОСОБА_1 .. Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, яка датована 18 жовтня 2024 року. Враховуючи викладене, вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року є поважними. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення. У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№857545, ОСОБА_1 , 28 квітня 2024 року о 21 годині 30 хвилин по вул. Рональда Рейгана,11, в м. Києві, керуючи автомобілем «Субару» д.н.з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, не природна блідність шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано боді камерами працівників поліції, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№857545, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - постановою серії ЕНА №2024552 від 28 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП за непред`явлення посвідчення водія відповідної категорії та під час зміни напраямку руху не користувався покажниками поворотів, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 гривень; - відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, які є безперервними. Доводи апелянта про те, що працівники поліції не роз`яснили причину зупинки транспортного засобу, спростовуються дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом857545-1 (відрізок часу 0:09:17), на якому зафіксовано як працівник патрульної поліції роз`яснює причину зупинки, а саме: під час зміни напрямку руху не користувався показниками поворотів. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються сукупністю наявних в матеріалах доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року. Апеляційніскарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: