Постанова 4812 № 487/5804/16-ц

10.06.21 22-ц/812/1146/21 Провадження №22-ц/812/1146/21 ПОСТАНОВА Іменем України 10 червня 2021 року м. Миколаїв справа № 487/5804/16-ц Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаря Сергія Сергійовича, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 21 травня 2021 року під головуванням судді Лагоди А.А., дата складання повного тексту судового рішення не зазначена, В С Т А Н О В И В: 29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. В обґрунтування скарги зазначив, що постановою державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 березня 2021 року відновлено виконавче провадження №60924645. В березні 2020 року він особисто передав виконавчий лист до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса). Станом на 29 березня 2021 року виконавчий лист він не отримував, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2017 року боржником не виконано. Посилаючись на те, що за змістом постанова державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Кухаря С.С. про відновлення виконавчого провадження №60924645 від 29 березня 2021 року аналогічна постанові від 08 жовтня 2020 року та станом на 29 березня 2021 року його скарга на дії та бездіяльність не розглянута судом, просив визнати дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. у виконавчому провадженні №60924645 неправомірними, постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. від 29 березня 2021 року визнати нікчемною та скасувати, скаргу долучити до провадження 4-с/487/96/20. У відзиві на скаргу державний виконавець Кухарь С.С. просив відмовити в її задоволенні. Вказував, що оскаржувана ОСОБА_1 постанова від 29 березня 2021 року в межах виконавчого провадження №60924645 не виносилась та в матеріалах виконавчого провадження не міститься. Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, задовільнити відвід судді Заводського районного суду м. Миколаєва Лагоди А.А., справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначав, що строки розгляду скарги не відповідають вимогам ч. 1 ст. 450 ЦПК України та суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. не є головуючим суддею у справі № 487/5804/16-ц. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене. Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2017 року у справі № 487/5804/16-ц зобов`язано публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , до загальної системи газопостачання. На виконання зазначеного рішення 13 липня 2017 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 487/5804/16-ц. 21 грудня 2019 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесі) Кухарем С.С. відкрито виконавче провадження №60924645 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 03 березня 2020 року виконавче провадження було завершено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2020 року постанову про закінчення виконавчого провадження від 03 березня 2020 року визнано незаконною та скасовано. 08 жовтня 2020 року у відповідності до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження було відновлено. 18 листопада 2020 року виконавче провадження було закрито на підставі п.13 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2021 року постанова державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 18 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження визнана незаконною, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 26 березня 2021 року у відповідності до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження було відновлено. Як пояснив ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, саме вказану постанову державного виконавця від 26 березня 2021 року про відновлення виконавчого провадження він просив у скарзі визнати нікчемною та скасувати, проте помилково зазначив дату її винесення як 29 березня 2021 року. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За приписами ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. За такого, враховуючи, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2021 року постанова державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 18 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження визнана незаконною, то дії державного виконавця з прийняття 26 березня 2021 року постанови про відновлення виконавчого провадження є законними. Відновлення виконавчого провадження не порушує прав ОСОБА_1 який є стягувачем у даному виконавчому провадженні, оскільки такі дії навпаки направлені на захист його прав. З огляду на викладене при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах наданих йому повноважень і права заявника не були порушені. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те що суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. не є головуючим суддею у справі № 487/5804/16-ц. Так, з пояснень ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції вбачається, що, на його думку, головуючим повинен бути суддя, який був головуючим при ухваленні судового рішення у справі № 487/5804/16-ц, яким зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , до загальної системи газопостачання. Проте, за приписами частини 1 статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині 2 статті 14 ЦПК України, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Те, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця була розподілена головуючому судді Лагоді А.А. (після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Заводського районного суду м. Миколаєва в зв`язку із задоволенням самовідводу судді Кузьменка В.В.) підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.04.2021 року. Частиною 1 ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу, а тому не заслуговують на увагу і посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції неправильно зазначив, що ним «постановлена» оскаржувана ухвала. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції його скаргу було розглянуто поза межами строку, визначеного ч. 1 ст. 450 ЦПК України. Проте, таке порушення процесуальної норми не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення (ч. 2 ст. 376 ЦПК України), до того ж матеріали справи свідчать що це було викликано об`єктивними обставинами. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на приписи ст. 40, 374 ЦПК України вирішення питання про задоволення викладеного в апеляційній скарзі прохання апелянта про відвід судді Лагоди А.А. виходить за межі повноважень апеляційного суду. Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 375, 381, 382 ЦПК України,суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий В.В. Коломієць Судді: О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року