Постанова 4812 № 487/5353/16-ц

16.12.21 22-ц/812/1968/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 487/5353/16-ц Провадження № 22-ц/812/1968/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого - Темнікової В.І., суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за участі представника заявника ОСОБА_1 , представника стягувача ОСОБА_3, представника відділу примусового виконання рішень- Максімової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року в частині відмови у поновленні строку на оскарження постанови головного державного виконавця від 24 лютого 2021 року про прийняття виконавчого провадження № 55539269 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), постановлену під головуванням судді Карташевої Т.А. в приміщенні того ж суду, за скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Головченко Олександр Андрійович на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - В С Т А Н О В И В : 28 травня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Головченко О.А., звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить суд: визнати неправомірною дію: -Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо звернення з поданням від 28.01.2021 року; - по винесенню 08.02.2021 року постанови Заводським відділом ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та скасувати її; -визнати неправомірною дію Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по винесенню постанови від 03.02.2021 року та скасувати її; визнати неправомірною постанову від 24.02.2021 року відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинену головним державним виконавцем Кусовим Юрієм Сергійовичем щодо винесення постанови про прийняття виконавчого провадження №55539269 від 24.02.2021 року та скасувати її; а також зобов`язати відділ примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити заходів до головного державного виконавця Кусова Юрія Сергійовича щодо усунення ним порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати головного державного виконавця Кусова Юрія Сергійовича повернути до Заводського відділу ДВС міста Миколаєва матеріали зведеного виконавчого провадження №55539269. Окрім того, просив суд визнати поважною причину пропуску строку оскарження подання від 28.01.2021 року, постанови від 03.02.2021 року та постанови про прийняття виконавчого провадження №55539269 від 24.02.2021 року та поновити строк її оскарження. В обґрунтування скарги зазначає, що 28.01.2021 року Заводський відділ ДВС у місті Миколаєві звернувся із поданням №7755/107-36/9 про передачу матеріалів виконавчого провадження до заступника Начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області, де вказав, що внаслідок надмірного навантаження в діяльності державних виконавців, відсутності у відділі транспортного засобу фактично створились обставини, що ускладнюють виконання рішення: не проводяться з установленою періодичністю перевірка майнового стану боржника, не вирішуються питання щодо звернення стягнення на майно/кошти боржника, не вживаються інші дієві заходи відповідно до повноважень державного виконавця, що в результаті не сприяє примусовому виконанню рішення. При цьому, вказується на ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», розділ V Інструкції з організації примусового виконання рішень. 03.02.2021 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийняло постанову №11.04-01/111 про передачу матеріалів виконавчого провадження на підставі подання Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві за №7755/107- 36/9 від 29.01.2021р., - строком до 10.02.2021р. з посиланням на ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», та пункти 6, 7 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень. 08.02.2021р. Заводським відділом ДВС у місті Миколаєві винесено постанову про передачу виконавчого провадження. 24 лютого 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусовим Юрієм Сергійовичем при примусовому виконанні виконавчого листа №2/487/2607/2016 року виданого 23.12.2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за договором про іпотечний кредит №48 від 27.03.2008 року в сумі 76966,32 євро, що складається з наступного: суми заборгованості за кредитним договором - 60673,63 євро, суми заборгованості за процентами - 13214,54євро, комісії - 1616,08євро, пені - 2466,13євро (за курсом НБУ 70762,99грн.), 26278,12грн., що складає 3% річних від суми простроченого зобов`язання та судових витрат у сумі 33430,06 грн, - на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про прийняття виконавчого провадження для подальшого виконання. Дане подання та постанови скаржник вважає винесеною протиправно, безпідставно, в порушення діючих норм Закону України «Про виконавче провадження» як норми безпосереднього регулювання даного питання. Крім того вказує, що тільки після подачі до суду скарги на постанову від 24.02.2021р., у відповідь на адвокатський запит 18.05.2021 року було отримано копію подання від 28.01.2021р. та постанови від 03.02.2021р., адже до цього часу вони боржнику вручені не були. Частина 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та підпункт а ч. 1 ст.449 ЦПК України визначають, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Оскільки орган ДВС раніше не сповіщав боржника про своє прийняте рішення ніж 18.05.2021 року, то можливо зробити висновок, що строк оскарження розпочинається саме з 18.05.2021р. Ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку органу ДВС дану спірну постанову направляти рекомендованою поштовою кореспонденцією (за умови відсутності фінансування з боку стягувача); спірна постанова надсилається простою поштовою кореспонденцією на адресу, вказану у виконавчому листі; спірна постанова не є постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому на неї не розповсюджується правило повідомлення з часу направлення органом ДВС. Документи, які мають бути направлені боржнику, мають бути направлені не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Боржник не має жодного обов`язку вважати, передбачати, що виконання рішення суду є ускладненим, що його подальше виконання може бути передано іншому виконавцю або іншому органу ДВС. Направлення із запізненням спірної постанови, відсутність доказів про своєчасне направлення спірної постанови органом ДВС (державним виконавцем - не залежать від боржника, який не чинить жодних ускладнень та перешкод у виконанні рішення суду, а відтак такий строк пропущено з поважних причин та просить поновити строк оскарження. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо оскарження подання від 28.01.2021 року та постанови від 03.02.2021 року. В поновленні строку на оскарження постанови від 24.02.2021 року про прийняття виконавчого провадження №55539269 відмовлено. Скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Головченко Олександр Андрійович на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині оскарження постанови від 24.02.2021 року про прийняття виконавчого провадження №55539269 повернуто заявнику. В іншій частині скарга була призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.07.2021 року о 15.00 год. Не погодившись із вказаною ухвалою суду в частині відмови у поновленні строку на оскарження постанови головного державного виконавця від 24 лютого 2021 року про прийняття виконавчого провадження № 55539269, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року у вказаній частині, поновити строк оскарження постанови від 24.02.2021 та направити справу для подальшого розгляду. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини скарги, а відтак в частині відмови в поновленні строку оскарження ухвала підлягає скасуванню. Посилається, що в скарзі від 28.05.2021р. скаржник вказував, що тільки 18.05.21р. дізнався про наявність подання від 28.01.2021р. та постанови від 03.02.2021р. Постанова державного виконавця від 24.02.21р. в скарзі вказана вже як наслідок винесення подання від 28.01.21р. та постанови від 03.02.21р. Вважає, що у випадку, якщо суд встановить наявність протиправних дій щодо винесення подання від 28.01.21р. та постанови від 03.02.21р., як наслідок необхідно також скасовувати і постанову від 24.02.21р., - як протиправний наслідок вчинених дій. У раніше розглянутій скарзі через відсутність інформації, не вказувалось на оскарження подання від 28.01.2021р. та постанови від 03.02.2021р. Однак, зі змісту тієї скарги вбачається, що одним із обґрунтуванням скарги якраз і було посилання на здійснену процедуру передачі зведеного виконавчого провадження і норми, які були порушені в зв`язку із цим. Однак, на думку апелянта, судом першої інстанції це питання взагалі не досліджувались, як, в принципі і інше обґрунтування скарги. Та обставина, що на ухвалу по розгляду скарги на постанову від 24.02.21р. не була подана апеляційна скарга, - взагалі не свідчить про те, що скаржник з нею погодився. Тільки в зв`язку із тим, що через відсутність у скаржника усієї інформації була оскаржена лише одна постанова від 24.02.21р. (тільки її було отримано у простій поштовій кореспонденції), - ним одночасно не оскаржувались інші документи, які наразі оскаржуються. Таким чином, з метою дійсного та належного судового захисту, з процесуальної економії часу і з огляду на можливе встановлення судом протиправності винесення подання від 28.01.2021р. та постанови від 03.02.2021р., як наслідок має бути здійснено скасування постанови від 24.02.21р., тому виникає необхідність у поновленні строку оскарження постанови від 24.02.21р. Від АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач заперечує проти наведених ОСОБА_2 обґрунтувань, оскільки у своїй скарзі від 27.05.2021 на дії органів, що здійснюють примусове виконання рішень боржник ОСОБА_2 , зокрема, просив суд поновити строк на оскарження постанови про прийняття виконавчого провадження №55539269 від 24.02.2021 винесену головним державним виконавцем Кусовим Юрієм Сергійовичем та скасувати її. В той же час в провадженні Миколаївського апеляційного суду перебуває справа №487/5353/16-ц, провадження №22-ц/812/2047/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.09.2021, якою відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_2 на дії органів примусового виконання однією з вимог якої є визнання неправомірною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ГІМРМЮ (м. Одеса) Кусова Ю.С. про прийняття виконавчого провадження № 55539269 від 24.02.2021. Таким чином, прохання апелянта щодо поновлення строку на оскарження постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМРМЮ (м. Одеса) Кусова Ю.С. про прийняття виконавчого провадження № 55539269 від 24.02.2021 є недоцільним. Постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМРМЮ (м. Одеса) Кусова Ю.С. про прийняття виконавчого провадження № 55539269 24.02.2021 вже оскаржена апелянтом. Посилаючись на викладене, просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року - без змін. Від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Посилаються на те, що ОСОБА_2 вже звертався до суду зі скаргою на постанову від 24.02.2021р., про існування якої дізнався 31 березня 2021р. Просять апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року - без змін. В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги. Представники стягувача ОСОБА_3 не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду- без змін, надавши пояснення аналогічні змісту відзиву на апеляційну скаргу. Представник відділу примусового виконання рішень- Максімова О.О. не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду- без змін. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Ухвала суду зазначеним вимогам закону відповідає. Так, відмовляючи в поновленні строку на оскарження постанови від 24.02.2021 року про прийняття виконавчого провадження №55539269, суд першої інстанції виходив із того, що 02.04.2021 року ОСОБА_2 вже звертався до Заводського районного суду м. Миколаєва зі скаргою на дії державного виконавця, де просив визнати неправомірними дії державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусова Юрія Сергійовича щодо винесення постанови про прийняття виконавчого провадження №55539269 від 24.02.2021 року. У вказаній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що про існування постанови від 24.02.2021 року про прийняття виконавчого провадження №55539269 він дізнався 31.03.2021 року. Тобто на час звернення до суду з аналогічною скаргою 02.04.2021 року, ОСОБА_2 вже було відомо про існування оскаржуваної постанови від 24.02.2021 року. За такого, посилання ОСОБА_2 в своїй скарзі на те, що про існування даної постанови він дізнався 18.05.2021 року є безпідставними, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність поважних причин пропуску строку оскарження постанови від 24.02.2021 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Оскільки про існування постанови від 24.02.2021 року про прийняття виконавчого провадження №55539269 ОСОБА_2 стало відомо ще 31.03.2021 року., то його посилання як на підставу для поновлення строку на її апеляційне оскарження на те, що про існування вказаної постанови йому стало відомо 18 травня 2021р. є безпідставним. Також матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 вже скористався своїм правом на оскарження даної постанови у встановлений законом строк. Посилання на доцільність повторного перегляду постанови від 24.02.2021р. та у зв`язку з цим поновлення строку на її апеляційне оскарження з метою дійсного та належного судового захисту, з процесуальної економії часу і з огляду на можливе встановлення судом протиправності винесення подання від 28.01.2021р. та постанови від 03.02.2021р., та як наслідок скасування постанови від 24.02.21р., ґрунтується на припущеннях та не є достатньою причиною для поновлення строку на оскарження постанови від 24.02.2021р. Отже, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року.