Постанова 4824 № 487/2192/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 487/2192/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14052/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Тиха О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 09 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусова Юрія Сергійовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», - В С ТА Н О В И В : В квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця посилаючись в обґрунтування на те, що передача виконавчого провадження №53798688 від 24.02.2021 року з одного органу державної виконавчої служби до іншого була здійснена без достатніх правових підстав, які передбачені ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Зазначав, що про прийняту постанову орган ДВС його належним чином не повідомляв, а направив постанову простим поштовим відправленням. В оскаржуваній постанові стягувачем зазначене ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», проте він як боржник не отримував ані від державного виконавця, ані від суду рішень про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Крім того, зазначає, що відповідно до Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії, розпочаті в межах виконавчого провадження в період дії попереднього Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, мають бути завершені в порядку, передбаченому цим Законом, а отже, оскільки відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не розпочинав виконання рішення Євпаторійського міського суду, на підставі якого 20.07.2012 видано виконавчий лист № 2/0106/1124/12, то й не має їх продовжувати. У зв`язку з наведеним просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кусова Ю.С. щодо винесення постанови про прийняття виконавчого провадження №53798688 від 24.02.2021, зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вжити заходів до головного державного виконавця Кусова Ю.С. щодо усунення ним порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» шляхом передачі виконавчого провадження №53798688 до Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для подальшого виконання. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусова Ю.С. залишено без задоволення. Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги в повному обсязі вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в постанові державного виконавця від 24.02.2021року відсутня будь-яка інформація, за якою можливо ідентифікувати весь шлях передачі виконавчого провадження, а лише зазначено про передачу з Заводського відділу ДВС для подальшого виконання у відділ примусового виконання. Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі констатував лише календарні дати і процедуру, яка була здійснена органами ДВС, проте, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст скарги, в якій заявник непогоджується з наявністю самих обставин здійснення передачі, а також те, що в постанові від 24.02.2021 року не вказана інформація щодо передачі виконавчого провадження в порядку ст.25 Закону України «Про виконавче провадження». Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи в задоволені скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що винесення постанови про прийняття виконавчого провадження №53798688 від 24.02.2021 року є правомірним, вчинене у межах наданих державному виконавцю повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження, у зв`язку з чим скарга є необґрунтованою. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень. Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону №1404-VІІІ). Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги,суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України). Судом встановлено, що 20.06.2017 постановою старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Чертковим О.О. відкрито виконавче провадження № 53798688 щодо примусового виконання виконавчого листа Євпаторійського міського суду від 20.07.2012 по справі № 2/0106/1124/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованості за договором кредиту в сумі 177253,58 грн. 23.02.2018 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Буділовською О.О. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_2, у зведене виконавче провадження ВП 55878192, до складу якого увійшло також виконавче провадження № 53798688. 02.05.2019 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Буділовською О.О. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.07.2018, якою замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ КБ «Правекс-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». 03.02.2021 заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Чубаревим О.О., за результатами розгляду подання начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчука С.М. від 29.01.2021 за №7755/107-36/9, винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження, відповідно до якої матеріали зведеного виконавчого провадження за №56215892 про стягнення коштів з ОСОБА_2 , до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження №53798688, доручено передати до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Вказана постанова мотивована тим, що зведене виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 є складним у виконанні. 08.02.2021 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буділовською О.О. винесено постанову про передачу виконавчого провадження №53798688 до відділу ПВР УЗПВР у Миколаївській області на підставі ч.4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII та у порядку розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5). 24.02.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусовим Ю.С.винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №53798688 на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Відповідно до частини 3 статті 25 Закону №1404-VІІІ у разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого. Тобто, для передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого мають існувати наступні умови: відводи (самовідводи) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявність інших обставин, що ускладнюють виконання рішення. Частиною 4 статті 25 Закону № 1404-VIII визначено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 1 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за №2832/5, далі - Інструкція), питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу, примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу). Державний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження постанови, зазначеної у абзаці третьому цього пункту, винести постанову про передачу виконавчого документа та направити виконавчий документ до відповідного органу державної виконавчої служби. У відповідності до пункту 2 розділу V Інструкції виконавець, якому передано виконавчий документ, виносить постанову про прийняття до виконання виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа. Оскільки рішення про передачу виконавчого провадження №53798688 для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (постанова заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Чубаревим О.О. від 03 лютого 2021 року), то головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусов Ю.С., приймаючи оскаржувану боржником постанову від 24 лютого 2021 року про прийняття виконавчого провадження № 53798688, діяв в межах своїх повноважень, на підставі та у відповідності вимог статті 25 Закону № 1404-VІІІ та наведених положень Інструкції. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 дії та постанову заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ЧубареваО.О. не оскаржував. Щодо доводів скаржника про необхідність завершення вчинення виконавчих дій, що розпочаті у порядку Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (чинного до 04 жовтня 2016 року) у порядку цього ж закону, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області не розпочинав виконання зазначеного судового рішення, а відтак і не має його продовжувати, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів виконавчого провадження №53798688 його було відкрито державним виконавцем 20.06.2017 року, тобто в період дії Закону № 1404-VІІІ, відтак, відсутні підстави для застосування положень Закону № 606-ХІV відносно порядку вчинення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що в оскаржуваній постанові від 24 лютого 2021 року відсутня інформація, за якою можливо ідентифікувати шлях передачі виконавчого провадження, оскільки наявність таких відомостей Законом та підзаконними актами не вимагається. Також колегія суддів звертає увагу, що у апеляційній скарзі відсутні будь-які аргументи про те, яким чином оскаржувана постанова порушила законні права та інтереси боржника у виконавчому провадженні. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм діючого законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року -залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлений 10 листопада 2021 року. Головуючий Судді