Ухвала КАС ВС № 540/2821/19

УХВАЛА 14 червня 2021 року м. Київ справа № 540/2821/19 адміністративне провадження № К/9901/19174/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №540/2821/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі та різниці у середньому заробітку за час затримки виконання судового рішення після підвищення оплати праці, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України, у якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі із розрахунку 737,59 грн. за кожен робочий день за період з 07 листопада 2019 року по 19 січня 2020 року у розмірі 36141,91 грн.; невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02 червня 2018 року та яка не стягнута за рішеннями судів у інших судових справах, а саме: за період з 02 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 5807,97 грн. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів, за період з 01 січня 2019 року по 06 листопада 2019 року у розмірі 8336,61 грн. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, стягнути судові витрати. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, позов задоволено частково та з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 липня 2020 року стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 36141,91 грн. за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 07 листопада 2019 року по 19 січня 2020 року, з відрахуванням до бюджету обов`язкових платежів. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02 червня 2018 року та яка не стягнута за період з 02 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 5807,97 грн., з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів, за період з 01 січня 2019 року по 06 листопада 2019 року в розмірі 8336,61 грн., з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство юстиції України звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Ухвалами Верховного Cуду від 02 березня 2021 року, від 29 березня 2021 року та 22 квітня 2021 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України повернуто скаржнику, у зв`язку із відсутністю підстав касаційного оскарження. 19 травня 2021 року Міністерством юстиції України подано до Верховного Суду касаційну скаргу. У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у справах №814/709/16 від 11 квітня 2018 року, №813/6551/15 від 11 липня 2018 року, №805/5097/15-а від 14 березня 2018 року, №340/41/17 від 22 листопада 2018 року, №805/5003/15-а від 12 грудня 2018 року. Суд вважає за необхідне зазначити, що оцінка вищевказаним постановам Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, уже надавалась в ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року про повернення касаційної скарги. Верховний Суд зазначив, що останні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України, висловлені в постанові від 16 квітня 2020 року у справі №540/654/19 та від 12 серпня 2020 року у справі №2140/1510/18. Відповідно до зазначених правових висновків стаття 236 КЗпП України, так само як і стаття 235 КЗпП України, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, може бути зменшена. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення заробітної плати. Тобто, як зазначає скаржник, судами передніх інстанцій не було враховано постанову Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №804/3000/18, постанову від 24 квітня 2020 року у справі №815/5976/14, постанову від 14 травня 2020 року у справі №805/4031/17-а. Однак, у постановах Верховного Суду у вищезазначених справах досліджувалось питання щодо звільнення позивачів у зв`язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Верховний Суд, проаналізувавши вказану підставу касаційного оскарження прийшов до висновку, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №804/3000/18, постанову від 24 квітня 2020 року у справі №815/5976/14, постанову від 14 травня 2020 року у справі №805/4031/17-а, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставним. Оцінка зазначеним підставам також була надана в ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року про повернення касаційної скарги. Також скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а саме - посилається на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Однак, у випадку посилання на статтю 353 КАС України, вона має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, та за умови обґрунтованості такої підстави. Разом з тим, скаржником не доведена наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини 4 статті 328 КАС України. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №540/2821/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі та різниці у середньому заробітку за час затримки виконання судового рішення після підвищення оплати праці - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська