Ухвала КАС ВС № 640/827/20

УХВАЛА 27 вересня 2021 року м. Київ справа № 640/827/20 адміністративне провадження № К/9901/28603/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 640/827/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №2 від 13 грудня 2019 року № 31 про неуспішне проходження нею атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2158ц про звільнення її із займаної посади та поновити в органах прокуратури; - поновити її на посаді на посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України, перейменованої з 02 січня 2020 року на Офіс Генерального прокурора з 26 грудня 2019 року; - поновити її на посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Офісу Генерального прокурора з 02 січня 2020 року; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26 грудня 2019 року по день ухвалення рішення у справі; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на її користь вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку. 01 грудня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 від 13 грудня 2019 року № 31 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2158ц про звільнення позивача з посади начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури України в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 грудня 2019 року по день ухвалення рішення у справі у розмірі 1431 546,48 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. 01 квітня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення вихідної допомоги та задоволено позов цій частині, а резолютивну частину змінено шляхом викладення абзацу четвертого його резолютивної частини у наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року залишено без змін. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 04 серпня 2021 року. 13 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання та документа про сплату судового збору у відповідному розмірі. 30 серпня 2021 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду надійшло платіжне доручення про сплату судового збору у відповідному розмірі та заява про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку Офіс Генерального прокурора зазначає, що касаційна скарга подана повторно після її повернення, що не позбавляє права звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду. Крім того, вказує, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень. Враховуючи викладене, відповідач вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити такий строк. Верховний Суд вважає, що наведене скаржником розуміння норм КАС України щодо строку на повторне звернення до суду з касаційною скаргою ґрунтується на власному розумінні норм процесуального права. При цьому, в ухвалі від 13 липня 2021 Верховний Суд зазначив, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Однак, скаржник не навів об`єктивних перешкод для приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України у більш стислі строки, враховуючи, що Верховний Суд в ухвалі від 26 травня 2021 року (К/9901/16510/21) надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Повторно касаційну скаргу у цій справі направлено засобами поштового зв`язку лише 02 серпня 2021, тобто більше ніж через два місяці з дня отримання копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги, а її обґрунтування є майже ідентичним до касаційної скарги, яка подавалася вперше, тобто яка так і не відповідає роз`ясненням, наданим Верховним Судом щодо обов`язкових умов, які повинні зазначатися у касаційній скарзі при оскарженні судових рішень на підставі частини четвертої статті 328 КАС України. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Суд наголошує, що подача касаційної скарги через 4 місяців після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов`язків. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Інші підстави для поновлення строку відповідачем не зазначені. Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи, що Офісом Генерального прокурора не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відрядженням судді Уханенка С. А., розгляд цієї скарги відбувся після його виходу на роботу. На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №540/2821/19. Відмовити Офісу Генерального прокурора строку в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 640/827/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 640/827/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді Н. А. Данилевич С. А. Уханенко