Ухвала КАС ВС № 640/20633/21

УХВАЛА 05 грудня 2022 року м. Київ справа № 640/20633/21 адміністративне провадження № К/990/31701/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/20633/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги, починаючи з 25 грудня 2019 року по день фактичного розрахунку - 09 червня 2021 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року позов задоволено частково: стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 25 грудня 2019 року по 09 червня 2021 року у розмірі 298 953,20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року - змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином: "Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 грудня 2019 року по 09 червня 2021 року в сумі 34 458,14 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року - залишено без змін. Ухвалами Верховного Суду від 31 серпня, 04 жовтня та 01 листопада 2022 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/20633/21 були повернуті скаржнику, оскільки заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 15 листопада 2022 року до Верховного Суду вчергове надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/20633/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення статей 116, 117 та 235 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 15.06.2022 у справі № 280/880/21, від 05.08.2020 у справі №686/20491/18 та Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12633/19. Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Водночас Суд критично оцінює посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 235 та 117 КЗпП України, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 280/880/21, від 05.08.2020 у справі №686/20491/18 та Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, оскільки правовідносини у цих справах та справі №640/20633/21 не є подібними. Так, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги, яка була присуджена позивачу судовим рішенням від 01 грудня 2020 року у справі №640/827/20. Водночас у справі №280/880/21 предметом спору було стягнення вихідної допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення. У справі №686/20491 предметом спору було стягнення компенсації за вимушений прогул через невчасне повернення трудової книжки з дня звільнення 26 лютого 2018 року по день повернення трудової книжки 30 травня 2018 року в сумі 29 142,81 грн; середнього заробітку за час затримки належних при звільненні сум за період із 30 травня 2018 року до 01 вересня 2018 року в сумі 27 315,09 грн; заборгованості з оплати днів тимчасової непрацездатності в сумі 1 100,79 грн; заборгованості, яка утворилася внаслідок невиплати заробітної плати, невиплати авансів в узгодженому при прийомі розмірі на роботу з 12 жовтня 2017 року по день звільнення 26 лютого 2018 року в сумі 11 830,15 грн; компенсації за невикористану відпустку з 12 жовтня 2017 року (дата прийняття на роботу) до 30 травня 2018 року (день повернення трудової книжки) у сумі 4 744,34 грн. У справі №755/12623/19 предметом спору було стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Разом з цим, Судом установлено, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не застосовували положення статті 235 КЗпП України, що свідчить про необґрунтованість доводів скаржника про одночасне застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм статей 117 та 235 КЗпП України. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Судом установлено, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. У зв`язку із цим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання судових рішень вирішенню не підлягають. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/20633/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська