Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/2821/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2821/19 Головуючий в І інстанції: Василяка Д.К. Дата та місце ухвалення рішення: 23.06.2020 р. м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. за участю секретаря - Філімоненка А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі та різниці у середньому заробітку за час затримки виконання судового рішення після підвищення оплати праці, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України, в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі із розрахунку 737,59 грн. за кожен робочий день за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 року у розмірі 36141,91 грн.; невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 року та яка не стягнута за рішеннями судів у інших судових справах, а саме: за період з 02.06.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 5807,97 грн. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів, за період з 01.01.2019 року по 06.11.2019 року у розмірі 8336,61 грн. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів, встановити судовий контролю за виконанням рішення суду, стягнути судові витрати. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року позов задоволено частково та з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.07.2020 року стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 36141,91 грн. за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 року, з відрахуванням до бюджету обов`язкових платежів. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця, що встановлено з 02.06.2018 року та яка не стягнута за період з 02.06.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 5807,97 грн., з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів, за період з 01.01.2019 року по 06.11.2019 року в розмірі 8336,61 грн., з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 року № 1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 року № 3088/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 27.05.2016 року за власним бажанням, відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу». Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі № 821/858/16 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3088/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області», наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 1244/1 від 27.05.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 27.05.2016 року та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880 грн. Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання, 07.12.2016 року було видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено Мінюст України. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 2140/1510/18 від 12.11.2018 року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 23.11.2016 року по 31.07.2018 року в сумі 183957,76 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року у справі № 540/654/19 стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 73319,68 грн. за період з 01.08.2018 року по 31.03.2019 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 року, у справі № 540/954/19 стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення: за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року в розмірі 35509,20 грн., з відрахуванням до сплати податків та зборів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року у справі № 540/1642/19 стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі із розрахунку 439,04 грн. за кожен робочий день з урахуванням різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01.04.2019 року по 05.11.2019 року у сумі 9351,67 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів, а також невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення за період з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року у сумі 38499,17 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів. Наказом ГТУЮ у Херсонській області від 20.01.2020 року ОСОБА_1 оголошено наказ Міністерства юстиції України від 13.01.2020 року № 177/к «Про поновлення», в якому п. 2 зазначено: вважати ОСОБА_1 таким, що фактично приступив до роботи з 20.01.2020 року, п. 3 - скасовано наказ ГТУЮ у Херсонській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 27.05.2016 року № 1244/1. Наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2020 року № 605/к ОСОБА_1 присвоєно черговий 5 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 02.06.2018 року. Так, з урахуванням вищевикладеного, позивач зазначає, що середній заробіток та невиплачена різниця у середньому заробітку після його коригування в сторону збільшення стягнуті судами по 06.11.2019 року включно, з урахуванням поновлення його на роботі 20.01.2020 року, позивач знову звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а також про стягнення невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 07.11.2019 року по 19.01.2020 року. Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано фактично 20.01.2020 року, а тому, позивач має право, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (абзац 1 статті 1 Кодексу законів про працю України). Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до частини сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з пунктом 10 Порядку № 100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку № 100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно зі статтею статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, стаття 236 Кодексу законів про працю України передбачає обов`язок роботодавця, у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, виплатити працівнику середній заробіток за час затримки. Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення з`ясуванню підлягає період цієї затримки, який обраховується від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі; та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Ці правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постановах від 27 листопада 2019 року (справа №802/1183/16-а) та від 05 березня 2020 року (справа № 280/360/19). В цій справі суд першої інстанції встановив, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконана фактично 20.01.2020 року. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах підтверджено обставину затримки виконання судового рішення і позивач має право, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, на виплату середнього заробітку за час затримки його виконання. Також суд першої інстанції вірно врахував, що в період невиконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулися зміни в законодавстві стосовно розміру окладу та структури заробітної плати позивача, а також вірно врахував присвоєння позивачу чергового 5 рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 02.06.2018 року, у зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням приписів Порядку № 100, здійснив обрахунок середнього заробітку, який належить стягнути на користь позивача, в тому числі, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Посилання апелянта на те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судом першої інстанції не було враховано, що після звільнення позивач був працевлаштований і отримував певний дохід, колегія суддів відхиляє, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та доводи апелянта щодо необхідності зменшення суми такого заробітку на суму заробітної плати, отриманої позивачем протягом періоду невиконання рішення суду про поновлення на посаді, вже були неодноразово предметом розгляду інших судових справ та рішення судів на користь позивача залишені без змін Верховним Судом, зокрема, у справах №№ 2140/1510/18, 821/858/16, 540/954/19. При цьому, у справі № 2140/1510/18 Верховний Суд вказав на те, що стаття 236 КЗпП, так само як і стаття 235 КЗпП, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, може бути зменшена. Верховний Суд зазначив, що доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу. З огляду на те, що КЗпП таких положень уже не містить, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи відповідача в цій частині не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в цій справі. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді позивача може бути стягнута з Міністерства юстиції України, оскільки саме на Міністерство юстиції України покладено обов`язок винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Херсонській області. При цьому, доходячи вказаного висновку та відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що питання щодо стягнення з Міністерства юстиції України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на посаді вже було предметом розгляду у інших справах та у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 540/654/19 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 може бути стягнута лише з Міністерства юстиції України, оскільки відповідно до пункту 9 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, начальники Головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем Міністерства юстиції України, тобто саме на Міністерство юстиції України покладено обов`язок винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Херсонській області. Колегія суддів зазначає, що вказане рішення Верховного Суду прийнято між тими самими сторонами та з того самого предмету спору, хоч і за інший період, а тому, в обов`язковому порядку висновки наведеного рішення Верховного Суду підлягають врахуванню при розгляді даної справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 01.02.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька