Постанова КАС ВС № 821/858/16

ПОСТАНОВА Іменем України 05 вересня 2019 року Київ справа №821/858/16 адміністративне провадження №К/9901/12767/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М., розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, прийняту у складі колегії суддів: Романішина В.Л. (головуючий), Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І. І. Суть спору

1. У червні 2016 року позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: 1.1.- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №3088/к про звільнення з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1 ; 1.2.- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 27.05.2016 №1244/1 «Про звільнення ОСОБА_1 »; 1.3.- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 27.05.2016; 1.4.- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37757 грн 44 коп. та витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката в сумі 3000 грн.

2. Позов обґрунтовував тим, що оскільки в поданій ним в квітні 2016 року заяві про звільнення, яка написана під моральним тиском керівника кадрового персоналу Міністерства юстиції України, відсутнє посилання на конкретну дату звільнення, то сама по собі згода відповідача задовольнити заяву працівника не може розцінюватись як наявність взаємної домовленості. В зв`язку з наведеним накази від від 26.05.2016 №3088/к та від 27.05.2016 №1244/1 про звільнення на підставі такої заяви є протиправними та підлягають скасуванню. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 01.04.2009 по 25.05.2015 ОСОБА_1 працював на посаді начальника Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку та був звільнений з займаної посади у зв`язку з переведенням до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, відповідно до пункту п`ятого статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

4. Наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, із збереженням 9 рангу державного службовця, в порядку переведення, як такого, що успішно пройшов стажування, з випробувальним терміном шість місяців.

5. Наказом Міністерства юстиції України від 23.05.2016 №2917/к ОСОБА_1 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 01.05.2016.

6. Наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №3088/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 27.05.2016 за власним бажанням відповідно до частини другої статті 86 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). 7. 27.05.2016 в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області прийнято наказ №1244/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким оголошено наказ Міністерства юстиції України від 23.05.2016 №2917/к.

8. Позивач не погодившись з наказами Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №3088/к та Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 27.05.2016 №1244/1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 в задоволенні позову відмовлено.

10. Цей суд дійшов висновку, що оскільки законом не встановлено форми угоди сторін про припинення трудового договору, то така згода може бути виражена як у письмовій формі з посиланням на дату або подію, так і в усній формі, а досягнення згоди між сторонами трудового договору є достатньою підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

11. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.11.2016 рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив повністю.

12. Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що основними умовами угоди про припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону України «Про державну службу» є строк, з якого припиняється державна служба. Визначення дати звільнення за угодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених частиною другою статті 86 Закону № 889-VIII. Відсутність належного волевиявлення не дає підстав для висновку про наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення державної служби саме за угодою сторін. Визначення дати звільнення є обов`язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб`єктом призначення, оскільки при наявності лише заяви про звільнення за угодою сторін та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, правові підстави для такого звільнення за угодою сторін відсутні. IV. Касаційне оскарження

13. У касаційні скарзі відповідач зазначає, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильній правовій оцінці обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

14. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що незазначення ОСОБА_1 у заяві про звільнення календарної дати, з якої його повинно бути звільнено не свідчить про недосягнення угоди сторін про звільнення з підстав невизначення між собою строку припинення державної служби.

15. У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

16. Вказує, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на підставі наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №3088/к та наказу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 27.05.2016 №1244/1 є протиправним, оскільки між позивачем та Міністерством юстиції України не було досягнуто взаємної домовленості щодо дати звільнення позивача, а також не було волевиявлення позивача на припинення трудового договору в момент видачі наказу про його звільнення. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Правовий статус державного службовця, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

18. Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

19. Пункт 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачає, що державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

20. Відповідно до статті 86 Закону № 889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

21. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

22. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю. VI. Позиція Верховного Суду

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. Правовий статус державного службовця, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

25. Пункт 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачає, що державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

26. Підстава припинення державної служби за угодою сторін визначена частиною другою статті 86 Закону України «Про державну службу». Такою підставою є домовленість державного службовця із суб`єктом призначення про певний строк звільнення. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення державної служби за угодою сторін або відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє суб`єкта призначення права на звільнення державного службовця за угодою сторін.

27. При домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону України «Про державну службу» (за угодою сторін) державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб`єкта призначення.

28. Зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставин випливає, що в заяві ОСОБА_1 просить звільнити його відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» в день досягнення взаємної домовленості. При цьому, в заяві відсутня вказівка на певний строк його звільнення.

29. Слід також зазначити, що в заяві позивача щодо звільнення відсутнє волевиявлення на звільнення в день отримання згоди суб`єкта призначення на звільнення за угодою сторін.

30. Натомість, скаржниками не наведено жодних доводів, які б вказували на наявність волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення саме 27.05.2016.

31. Вказівка в заяві про звільнення на «день досягнення взаємної домовленості» вказує на необхідність наявності подальшої домовленості між державним службовцем та суб`єктом призначення щодо певного строку звільнення, який може бути визначено шляхом зазначення відповідної календарної дати або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

32. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 803/497/18.

33. При таких обставинах Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що між сторонами не було узгоджено його дати звільнення.

34. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

36. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. VII. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

39. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №821/858/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко