Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/9442/21

Справа № 127/9442/21 Провадження № 33/801/491/2021 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач: Шемета Т. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Присяжнюком Олександром Григоровичем, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 173-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. на користь держави. В Постанові суду зазначено, що 01.03.2021 року по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою. Не погоджуючись із такою постановою суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Присяжнюка О. В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року і закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що в Протоколі про адміністративне правопорушення не вказано час вчинення такого правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції не мав права перекваліфіковувати дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Зазначає, що ні у Протоколі, ні у Постанові суду першої інстанції не зазначено, які саме дії в частині фізичного насильства вчинив ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 . Звертає увагу, що між ним та ОСОБА_2 існують неприязні відносини з приводу позбавлення його батьківства відносно його доньки, також між ними наявний спір щодо житлового будинку, в якому вони проживають. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Присяжнюк О. В. підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав. ОСОБА_1 пояснив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не визнає. Потерпіла ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо перекваліфікації інкримінованого правопорушення з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП апеляційний суд зазначає наступне. Дійсно у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 564527 ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 ст. 173-2 КУпАП. Проте, як вірно встановлено міським судом, постановою Вінницького апеляційного суду від 05.01.2021 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2020 року скасовано, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки кваліфікація дій особи за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП можлива за умови, що дії передбачені ч. 1 цієї статті вчиненні повторно впродовж року, тому суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, дійшов вірного висновку про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173 -2 КУпАП та вірно перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є допустимим, не погіршує становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Стосовно твердження ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, на що суд першої інстанції уваги не звернув слід зазначити наступне. В оскаржуваній постанові зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №564527 від 06.03.2021року, терміновим заборонним приписом, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.03.2021р., протоколом прийняття заяви про вччнене кримінальне правопорушення від 01.03.2021р., поясненнями ОСОБА_3 від 01.03.2021р., поясненнями наданими в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (психолог), яка в судовому засідання пояснила, що неповнолітня ОСОБА_6 відчуває страх та боязнь з боку батька ОСОБА_1 . Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду обставин, що виразилося у формі нецензурної лайки, образ та погроз фізичною розправою стосовно ОСОБА_2 , які могли завдати шкоду психічному здоров`ю потерпілої, - є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підтверджуються наведеними у постанові доказами, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, терміновим заборонним приписом, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.03.2021р., протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.03.2021р., поясненнях потерпілої та свідків, допитаних у суді першої інстанції. Судом першої інстанції дано належну оцінку сукупності доказів, що узгоджуються між собою та підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження, є його власним баченням того, що сталося. Об`єктивних підстав ставити під сумнів висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. Отже апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану його адвокатом Присяжнюком О. В., слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Присяжнюком Олександром Григоровичем, залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. М. Шемета