Постанова 4854 № 420/3554/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3554/21 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №64657651, В С Т А Н О В И Л А : 10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.03.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64657651. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови та закрито провадження у справі № 420/3554/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови. Стягнуто з бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням в частині стягнення судових витрат, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення в частині стягнення судового збору скасувати та прийняти нове, яким стягнути на користь позивача 50% сплаченого судового збору. Зокрема апелянт зазначає, що в разі відмови від позову, на користь позивача стягується з відповідача 50% понесених судових витрат, що передбачено ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір". Крім того апелянт зазначив про відсутність доказів щодо фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу. Не погодившись з прийнятим рішенням в частині стягнення судових витрат, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення в частині зменшення витрат на правову допомогу скасувати та прийняти нове, яким відповідну заяву позивача задовольнити в повному обсязі. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив підстави відмови в задоволенні апеляційної скарги поданої ОСОБА_1 . Також відділ ДВС надав заперечення, в яких по суті не погоджується з витратами на правову допомогу позивача понесених в суді апеляційної інстанції із зазначенням про їх необґрунтованість, неспівмірність та безпідставність. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; витребувано від Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії всіх матеріалів виконавчого провадження № 64657651. 19 березня 2021 року до суду від представника позивача Руссу А.П. надійшло клопотання про відмову від позову, оскільки постановою відповідача від 17.03.2021 самостійно скасовано спірну постанову про відкриття виконавчого провадження. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення на його користь 908 грн сплаченого судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що в разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, всі понесені позивачем у справі витрати присуджуються до стягнення з відповідача. Зменшуючи суму витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь ОСОБА_1 до 2000,00 грн, суд першої інстанції виходив з неспівмірності заявлених позивачем витрат. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом. Право позивача відмовитись від позову передбачено ст.189 КАС України. За приписами ч.3 наведеної статті, про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Відповідно до ст.140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом 10 березня 2021 року, ОСОБА_1 просила скасувати постанову відповідача від 01.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64657651. Оскаржена постанова самостійно скасована державним виконавцем постановою лише 17 березня 2021 року, тобто після звернення ОСОБА_1 з даною позовною заявою. Саме зазначена обставина і слугувала підставою для відмови ОСОБА_1 від цього позову. З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про присудження з відповідача витрат, здійснених на оплату судового збору у повному обсязі, а саме 908 грн, керуючись при цьому положеннями статті 140 КАС України. Факт скасування спірної постанови про відкриття виконавчого з ініціативи відповідача безпосередньо після відкриття провадження у цій справі, можливо розцінювати як задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 320/4885/20 від 14 грудня 2020 року. Доводи апеляційної скарги органу ДВС, що відповідно приписів ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає 50 відсотків сплаченого нею судового збору, судова колегія не приймає до уваги, з огляду на таке. Дійсно, ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що в разі відмови від позову судом вирішується питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Однак ст.140 КАС України встановлено спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України. Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові по справі № 200/6826/20-а від 03 лютого 2021 року. Щодо стягнення на користь позивача 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне. Згідно договору №34 від 02 березня 2021 року, клієнт (позивач) доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнтові професійну правничу допомогу по повному представництву її інтересів в Одеському окружному адміністративному суді та іншу правничу допомогу щодо оскарження постанови Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ №64657651 від 01.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до рахунку на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 10 березня 2021 року, почасова ставка адвоката становить 1000,00 гривень, загальний обсяг витраченого адвокатом часу на виконання умов Договору №34 від 02 березня 2021 року становить 14 годин. Таким чином, за виконану роботу клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду у розмірі 14000,00 гривень. В матеріалах справи також наявні копія акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.03.2021 року, детальний опис робіт та розрахункову квитанцію №6 від 19.03.2021 року на загальну суму 14 000 грн (а.с. 27,32-39). Оцінивши вищевказані докази та доводи органу ДВС про безпідставність вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія вважає останні помилковими та такими, що спростовуються зазначеними доказами. Крім того, слід врахувати позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 по справі №280/2635/20, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На думку суду, судом першої інстанції вірно, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, складності справи та складності виконаної адвокатом роботи, зменшено їх розмір та стягнуто з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача 2000,00 гривень у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Викладені в апеляційній скарзі доводи представника ОСОБА_1 , що суд з власної ініціативи позбавлений права зменшувати розмір витрат на правову допомогу, а також посилання на відповідну практику Верховного Суду судова колегія не враховує через наявність в даних правовідносинах виключних обставин. Слід зазначити, що представником позивача ОСОБА_2 подано до суду ряд ідентичних по змісту та суті позовних заяв, зокрема, по справам: №420/3567/21, №420/3556/21, №420/3565/21, №420/3554/21, щодо оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження, в рамках розгляду яких Одеським окружним адміністративним судом закрито провадження через відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). При цьому, ОСОБА_2 по зазначеним справам щоразу заявлялися вимоги щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн, розрахунок яких здійснювався виходячи з кількості витрачених адвокатом годин та ціни кожної години роботи в розмірі 1000 грн (14 год.* на 1000,00 грн). Підтвердженням зазначеному слугували: 1. в справі №420/3567/21 договір №29 від 02 березня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, акт прийому-передач виконаних робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, рахунок на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 10 березня 2021 року розрахункова квитанція №11 від 19 березня 2021 року; 2. в справі №420/3556/21 договір №36 від 02 березня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, акт прийому-передач виконаних робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, рахунок на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 10 березня 2021 року розрахункова квитанція №4 від 19 березня 2021 року; 3. в справі №420/3565/21 договір №27 від 02 березня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, акт прийому-передач виконаних робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, рахунок на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 10 березня 2021 року розрахункова квитанція №9 від 19 березня 2021 року; 4. в справі №420/3554/21 договір №34 від 02 березня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, акт прийому-передач виконаних робіт (наданих послуг) від 10 березня 2021 року, рахунок на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 10 березня 2021 року розрахункова квитанція №6 від 19 березня 2021 року. У вказаних справах на користь позивача судом першої інстанції стягнуто витрати на правову допомогу у наступному розмірі, зокрема: 1500,00 грн, 500,00 грн, 1500,00 грн, 2000,00 грн, виходячи із принципів співмірності щодо складності справи, розумності та реальності витраченого часу на виконання відповідних робіт. На думку судової колегії, позивач, в тому числі, несе відповідальність за належне доведення реальності понесених витрат на правову допомогу, що здійснюється шляхом надання до суду відповідних доказів обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розмір гонорару тощо. В рамках даної справи №420/3554/21 ОСОБА_1 даний обов`язок виконано, проте з урахуванням обставин тотожності заяв про стягнення витрат на правову допомогу у вищевказаних справах сума витрат саме 14 000,00 грн явно не є обґрунтованою та співмірною предмету позовних вимог, що виключає можливість суду щодо задоволення вимог у її стягнення навіть з урахуванням відсутності заперечень відповідача. Крім того, відповідач при реалізації права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції фактично заявив про необґрунтованість понесених позивачем витрат на правову допомогу, проте через відсутність детальної аргументації своїх доводів це не стало підставою для повної відмови ОСОБА_1 у стягненні відповідних витрат. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано ст.140 КАС України та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у повному обсязі та 2000,00 грн витрат на правничу допомогу. Щодо понесених ОСОБА_1 судових витрат при зверненні до суду з апеляційною скаргою, то судова колегія не вбачає підстав для задоволення заяви про їх розподіл, оскільки надані апелянтом докази, а саме розрахункова квитанція від 17.05.2021 № 35 свідчить про надання апелянту тих самих послуг, що і при подачі позовної заяви: послуга № 1 здійснення побачення з клієнтом і збір доказів, необхідних для підготовки позовної заяви 6 годин; послуга № 2 підготовка позову щодо оскарження в суді вищенаведеної бездіяльності державного виконавця 8 годин (а.с.97). За таких умов, зазначена розрахункова квитанція не є належним доказом сплати послуг адвокату за складання та подання апеляційної скарги. При цьому, судова колегія враховує, що орган ДВС заперечував щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 140, 287, 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Другого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко