Постанова 4854 № 420/3556/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3556/21 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Другого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за участю третьої особи - Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А : 10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.03.21 про відкриття виконавчого провадження № 64657609. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови. Провадження у справі № 420/3556/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови закрито. Стягнуто з бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням в частині стягнення судових витрат, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення в частині стягнення судового збору скасувати та прийняти нове, яким стягнути на користь позивача 50% сплаченого судового збору. Зокрема апелянт зазначає, що в разі відмови від позову, на користь позивача стягується з відповідача 50% понесених судових витрат, що передбачено ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір". Крім того апелянт зазначив про відсутність доказів щодо фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі;; витребувано від Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії всіх матеріалів виконавчого провадження № 64657609 щодо примусового виконання постанови про стягнення штрафу у справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент патрульної поліції. 19 березня 2021 року до суду від представника позивача Руссу А.П. надійшло клопотання про відмову від позову, оскільки постановою відповідача від 16.03.2021 самостійно скасовано спірну постанову про відкриття виконавчого провадження. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення на його користь 908 грн сплаченого судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що в разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, всі понесені позивачем у справі витрати присуджуються до стягнення з відповідача. Зменшуючи суму витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь ОСОБА_1 до 500 грн, суд першої інстанції виходив з неспівмірності заявлених позивачем витрат. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом. Право позивача відмовитись від позову передбачено ст.189 КАС України. За приписами ч.3 наведеної статті, про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Відповідно до ст.140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом 10 березня 2021 року, ОСОБА_1 просила скасувати постанову відповідача від 01.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64657609. Оскаржена постанова самостійно скасована державним виконавцем постановою лише 16 березня 2021 року, тобто після звернення ОСОБА_1 з даною позовною заявою. Саме зазначена обставина і слугувала підставою для відмови ОСОБА_1 від цього позову. З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про присудження з відповідача витрат, здійснених на оплату судового збору у повному обсязі, а саме 908 грн, керуючись при цьому положеннями статті 140 КАС України. Факт скасування спірної постанови про відкриття виконавчого з ініціативи відповідача безпосередньо після відкриття провадження у цій справі, можливо розцінювати як задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 320/4885/20 від 14 грудня 2020 року. Доводи апеляційної скарги, що відповідно приписів ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає 50 відсотків сплаченого нею судового збору, судова колегія не приймає до уваги, з огляду на таке. Дійсно, ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що в разі відмови від позову судом вирішується питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Однак ст.140 КАС України встановлено спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України. Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові по справі № 200/6826/20-а від 03 лютого 2021 року. Щодо стягнення на користь позивача 500 грн витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне. Згідно договору №36 від 02 березня 2021 року, клієнт (позивач) доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнтові професійну правничу допомогу по повному представництву її інтересів в Одеському окружному адміністративному суді та іншу правничу допомогу щодо оскарження постанови Другого Приморського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ №64657609 від 01.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до рахунку на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 10 березня 2021 року, почасова ставка адвоката становить 1000,00 гривень, загальний обсяг витраченого адвокатом часу на виконання умов Договору №36 від 02 березня 2021 року становить 14 годин. Таким чином, за виконану роботу клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду у розмірі 14000,00 гривень. В матеріалах справи також наявні копія акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.03.2021 року, детальний опис робіт та розрахункову квитанцію №4 від 19.03.2021 року на загальну суму 14 000 грн. Судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, складності справи та складності виконаної адвокатом роботи, зменшено їх розмір та стягнуто з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача 500,00 гривень у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано ст.140 КАС України та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у повному обсязі та 500 грн витрат на правничу допомогу. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 140, 287, 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Другого приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)- залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко