Постанова 4851 № 552/1438/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 р. Справа № 552/1438/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Яковенко Н.Л., м. Полтава, по справі № 552/1438/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі по тексту Держекоінспекція у Харківській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення № 08-11/70 від 15.09.2020, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Ястребовим П.С.; - провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, визначеного ст. 188-5 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.09.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Ястребовим П.С. протиправно винесено № 08-11/70 постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення № 001424 від 15.09.2020 складений зі спливом строку, встановленого 254 КУпАП, а адміністративне стягнення застосоване з порушенням строків, визначених у ст. 38 КУпАП, при цьому до відповідальності за невиконання припису №88/02-21 від 17.10.2018 притягнуто особу, яка не наділена організаційно-розпорядчими функціями щодо виконання цього припису, тобто не є суб`єктом відповідальності за правопорушення, визначене ст.188-5 КУпАП. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.03.2021 по справі № 522/1438/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.04.2021 по справі № 522/1438/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05.04.2021 по справі № 522/1438/21 скасувати, ухвалити рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що про притягнення його до відповідальності він дійсно дізнався 15.09.2020, однак про порушення свого права, оскільки не є відповідальною особою за правопорушення, передбачене ст.188-5 КУпАП, дізнався 18.03.2021 під час щотижневої наради у директора ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна». Апелянт наголосив, що суд першої інстанції не врахував обставини, зазначені в позовній заяві та в заяві про поновлення строку на звернення з позовом щодо дистанційного виконання позивачем своїх посадових обов`язків, оскільки є інвалідом 2-ї групи (ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС) та є особою найбільш схильною до захворювання на COVID-19 в складній формі, у зв`язку з чим був фактично позбавлений будь-яких позаслужбових контактів зі своїми колегами, а тому не міг обговорити з ними питання притягнення його до адміністративної відповідальності у вересні 2020 року, проконсультуватися щодо правомірності таких дій. Вважає, що судом першої інстанції не вивчалося та не розглядалося по суті клопотання про поновлення строку для звернення до суду з позовом по справі № 552/1438/21, а висновки про відсутність для поновлення процесуального строку базуються на відомостях, отриманих суддею з іншої справи №552/1281/21, про які позивач не зазначав та які жодним чином не впливають на вирішення клопотання у справі №552/1438/21. Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки наведені позивачем доводи та документи не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист, у зв`язку з чим вважає, що позивачем порушено строк на подання позовної заяви з неповажних причин. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі від 29.03.2021, оскільки наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, належного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку позивачем не надано, а відтак, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами першої, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. За визначенням ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. На виконання ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За приписами п.1, п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до з ч.ч.1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті). В силу прписів ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Колегія суддів зазначає, що предметом даного позову є постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення № 08-11/70 від 15.09.2020, яка винесена державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державноїа екологічної інспекції у Харківській області Ястребовим П.С. Позивач зазначив, що з оскаржуваною постановою був ознайомлений 15.09.2020, що підтверджується його особистим підписом у зазначеній постанови про її отримання; також не заперечується, що штраф, визначений оскаржуваною постановою, сплачено ОСОБА_1 22.09.2020. Колегія суддів зазначає, що саме з моменту отримання оскаржуваної постанови позивач повинен був дізнатися про порушення його прав та інтересів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, з огляду на приписи статей 122, 286 КАС України. Проте, за захистом свого порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду 23 березня 2021 року, тобто поза межами десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 286 КАС України. У зв`язку з подачею позову поза межами десятиденного строку звернення до суду, судом першої інстанції вірно залишено без руху позовну заяву та надано 10-денний строк для усунення недоліків. На виконання вимог вказаної ухвали суду представником позивача надано до суду заяву, в якій позивач просив поновити строк звернення до суду з даним позовом. Пояснив, що про порушення свого права дізнався не 15.09.2020, а 18.03.2021 під час щотижневої наради у директора ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», оскільки під час такої наради довідався про те, що відповідальною особою за виконання припису Держекоінспекції у Харківській області №88/02-21 від 17.10.2018 є перший заступник директора ОСОБА_2 , а не він, оскільки саме на нього наказом №735/1 від 22.10.2018 покладено обов`язок виконання вказаного припису. На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду надано: копію протоколу щотижневої наради від 18.03.2021; копію наказу № 735/1 від 22.10.2018; копію посадової інструкції керівника групи з охорони праці, навколишнього середовища, протипожежної безпеки і надзвичайних ситуацій від 30.08.2018. Також зазначив, що підтвердити вказані факти можуть працівники ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», які були присутні під час проведення директором товариства щотижневої наради від 18.03.2021, як свідки. Також у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 повідомив суд, що у період з 01.08.2020 по цей час виконує свої посадової обов`язки дистанційно, адже за станом здоров`я значний ризик першочергового захворювання на СOVID-19 (інвалідність 2 група внаслідок аварії на ЧАЕС). Крім того, з 23.11.2020 по 03.12.2020 перебував на амбулаторному лікуванні у Амбулаторії загальної практики сімейної медицини №

5. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Аналіз зазначеної норми дає підстави колегії суддів дійти висновку, що строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пов`язаний саме з датою винесення та/чи набрання такою постановою законної сили. Оскаржуваною постановою № 08-11/70 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 15.09.2020, про що, як сам позивач зазначає, йому відомо саме з цієї дати. Твердження позивача про відсутність обізнаності про порушення його прав до 18.03.2021, тобто дати, коли дізнався про відповідальну особу за виконанням припису Держекоінспекції в Харківській області №88/02-21 від 17.10.2018, не спростовують того, що саме з 15.09.2020 він знав про притягнення його до адміністративної відповідальності. Слід відмітити, що відповідно до протоколу Держекоінспекції в Харківській області №001424 від 15.09.2020, в якому відображено зміст правопорушення, позивач у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її зауваження до змісту протоколу чи мотиви відмови від підписання» вказав, що з протоколом згоден з відповідним підписом. Отже, на час притягнення до адміністративної відповідальності позивач усвідомлював суть вчиненого правопорушення та відповідальність, передбачену ст. 188-5 КУпАП, про що свідчить також сплачений ОСОБА_1 22.09.2020 штраф. До суду першої та апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження доводів позивача про вчинення на нього інспектором ОСОБА_3 психологічного тиску під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів зазначає, що дистанційне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, у зв`язку з виданням наказу від 31.07.2020 № 387-к, не може вважитись належним доказом поважності причин пропуску строків на оскарження постанови від 15.09.2021 про накладення адміністративного стягнення, оскільки позивачем не наведено жодних обставин, які б унеможливлювали звернутися до суду у десятиденний строк. Щодо посилань позивача на перебування на амбулаторному лікуванні з 23.11.2020 по 03.12.2020 колегія суддів зазначає, що листок непрацездатності Серії АЛД № 206177 не може вважатись належним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова складена більш ніж за два місяці до дня відкриття такого лікарняного, а тому до вказаної події такий строк вже було пропущено позивачем. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 18.03.2021, оскільки фактичні обставини, які свідчать про обізнаність позивача, мали місце ще у вересні 2020 року. Жодних об`єктивних обставин, які б були непереборними, не залежали від волі позивача та завадили позивачу звернутися до суду з позовом про оскарження постанови №08-11/70 від 15.09.2020 у строк, встановлений законом, позивачем не наведено ані в позовній заяві, ані у заяві про поновлення строку звернення до суду, ані в апеляційній скарзі. У розумінні ч.8 ст.169 КАС України повернення судом позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду з таким позовом, однак, не звільняє позивача від обов`язку доведення поважності причин пропуску строку на звернення до суду. Отже, колегія суддів вважає, що дану позовну заяву подано позивачем з пропуском десятиденного строку, встановленого ч.2 ст.286 КАС України, а поважності причин пропуску цього строку не наведено. У заяві позивача, поданій 05.04.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, поважних причин пропуску строку на звернення до суду також не викладено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ст.ст.122, 123, ч.4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05.04.2021 по справі № 552/1438/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова