Постанова 4851 № 953/3969/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 р. Справа № 953/3969/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: П`янової Я.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Лисиченко С.М., м. Харків, повний текст складено 13.05.25 по справі № 953/3969/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просив суд: - постанову № 6043 відповідача від 21 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити. До позовної заяви позивачем долучено заяву про поновлення строку звернення до суду із позовом, в якій ОСОБА_1 просив суд першої інстанції поновити строк для подачі позовної заяви про скасування постанови № 6043 про адміністративне правопорушення. В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що 31.03.2025 звернувся до адвоката за юридичною консультацією для оскарження спірної постанови. Через посилені обстріли у період спливу строку звернення до суду із позовом позивач був вимушений терміново вивезти сім`ю з міста, що унеможливило своєчасне підписання договору із адвокатом. Разом з цим, 24.04.2025, одразу після повернення до міста, ОСОБА_1 сплатив адвокатські послуги з метою написання позову та вже 25.04.2025 звернувся до суду із позовом про оскарження спірної постанови. З огляду на вказане, просив суд не допустити ситуацію позбавлення особи права доступу до правосуддя, уникнути надмірного формалізму та поновити строк на звернення до суду із позовом. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2025 по справі № 953/3969/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишено без руху. Роз`яснено позивачу, що він має право в десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також докази поважності причин пропуску такого строку. Роз`яснено, якщо заяву не буде подано позивачем у зазначений строк або вказані ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, позовна заява буде повернена позивачу. Повідомлено, що після усунення недоліків позовної заяви, документи до суду необхідно направляти із зазначенням номеру судової справи № 953/3969/25 та прізвища судді, який постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Залишаючи позовну заяву позивача без руху, суд першої інстанції, з огляду на те, що позивачем та його представником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що у ОСОБА_1 були об`єктивні перешкоди для звернення до суду з метою оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності у строк, визначений процесуальним законом, тобто починаючи з 22.03.2025 по 31.03.2025 включно, дійшов висновку про необґрунтованість заяви про поновлення строку і відсутність підстав для її задоволення. На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції від 28.04.2025, позивачем 08.05.2025 подано заяву про усунення недоліків, в якій останній просив суд поновити ОСОБА_1 строк для подачі позовної заяви про скасування постанови № 6043 про адміністративне правопорушення. В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначив, що копію оскаржуваної постанови було отримано позивачем 21.03.2025, тобто у п`ятницю, останній робочий день тижня. В усній формі позивач звернувся до працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання протоколу, у відповідь на що йому було сказано приходити «з понеділка». Так, ОСОБА_1 неодноразово приходив до відповідача на прийом, з метою отримати протокол про адміністративне правопорушення та зібрати інші необхідні докази. Вже 31.03.2025 позивач звернувся до адвоката, що підтверджується ордером, однак, через посилені обстріли був вимушений покинути місто, щоб вивести сім`ю у безпечне місце, у зв`язку з чим не встиг сплатити судовий збір та послуги адвоката, та, як наслідок, пропустив строк звернення до суду з позовом. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 по справі № 953/3969/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернуто позивачу. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції визнати причини для поновлення строку звернення до суду поважними, скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 та передати справу на розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву, так як позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із поважних причин, що протиправно залишено поза увагою суду першої інстанції. Наполягав, що ОСОБА_1 31.03.2025 звернувся за допомогою до адвоката, що підтверджується ордером, а при першій же можливості сплатив судовий збір, і повернувшись до м. Харкова одразу підписав договір про надання правової допомоги та оплатив юридичні послуги, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору та свідчить про наявність наміру з оскарження спірної постанови шляхом звернення до суду з позовною заявою. Звернув увагу, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 прийнято постанову №6043 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Копію постанови № 6043 від 21.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав 21.03.2025. Адміністративний позов ОСОБА_1 подано адвокатом Дмитрієвим Ф. І. в системі «Електронний суд» 25.04.2025, тобто майже через місяць із дня ухвалення постанови № 6043 від 21.03.2025. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для застосування до позовної заяви ОСОБА_1 приписів частини 2 статті 123 КАС України, оскільки позивачем та його представником не доведено, що протягом розумного строку Кривобік Ю. В. вживались заходи, спрямовані на подання до суду позову про оскарження постанови, однак з незалежних від нього, об`єктивних причин у визначений строк (протягом 10 днів з дня прийняття постанови) він позбавлений був можливості звернутись до суду. Судом визнано неспроможними посилання представника позивача в обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду на те, що через посилені обстріли ОСОБА_1 вимушений був терміново вивезти дружину та своїх двох дітей у безпечніше місце проживання, через що не встиг сплатити адвокатські послуги та судовий збір вчасно, у зв`язку з чим з поважних причин пропустив строк для звернення до суду, як такі, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. За визначенням, наведеним у частині 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. На виконання частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За приписами пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. На виконання положень частин 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Так, предметом спору до даній справі є постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6043 від 21 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП України, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу сумою 17000 грн. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. Колегія суддів наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 - 23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Так, частина 1 статті 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 цієї статті визначено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Приписами статті 285 КУпАП, яка регулює оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. «Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція № 3) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Відповідно до пункту 14 Інструкції № 3, постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі коли постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у разі її невручення правопорушнику під розписку, така постанова має бути направлена особі поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року (справа № 290/606/23) звернув увагу на те, що під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, підлягає з`ясуванню дата отримання цієї постанови. Такий правовий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 31.01.2020 в справі №755/7433/19, від 25.02.2021 у справі №953/2781/20. Як стверджує позивач, копія оскаржуваної постанови отримана ним 21.03.2025. Зазначене підтверджується підписом позивача на копії спірної постанови, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 5 зворот). Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків, строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення розпочав свій перебіг для позивача 21.03.2025 - дня отримання спірної постанови та завершився 31.03.2025. Разом з цим, до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_1 звернувся 25.04.2025, тобто з порушенням 10 денного строку звернення до суду з цим позовом. Водночас, поважних причин пропуску строку звернення до суду з дня отримання спірної постанови (21.03.2025) та невчинення активних дій щодо її оскарження до 25.04.2025 позивачем взагалі не наведено. Доводи позивача про звернення 31.03.2025 до адвоката, тобто в останній день спливу строку звернення до суду із позовом, жодним чином не обґрунтовують наявність непереборних обставин, що унеможливили скористатись правовою допомогою у період з 21.03.2025 по 31.03.2025, тобто, протягом встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом. Є такими, що не підтверджені жодними доказами і твердження про неможливість своєчасного звернення до суду із позовом внаслідок військових дій та виїзд за межі міста. Також, підлягають відхиленню доводи ОСОБА_1 про те, що останній неодноразово приходив до відповідача на прийом, з метою отримати протокол про адміністративне правопорушення та зібрати інші необхідні докази, позаяк, окрім спірної постанови, матеріали справи не містять ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані будь-яких інших доказів, отриманням яких позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне подання позовної заяви протягом 10 днів починаючи з 21.03.2025, та не пояснюють причин не звернення до суду раніше ніж 25.04.2025, а тому колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених позивачем причин та відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків. Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, у тому числі процесуальних строків її подачі. За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 пропущено десятиденний строк звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами, не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позовної заяви положень частини 2 статті 123 КАС України та відповідно повернення такої позовної заяви. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 по справі № 953/3969/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.В. П`янова С.П. Жигилій