Постанова 4855 № 620/380/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/380/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванівської сільської ради, в якому просив: - визнати протиправними - бездіяльність Іванівської сільської ради з не розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2019 та причини відмови в її розгляді, надані позивачу у відповідях №1015 від 18.07.2019 та №1275 від 13.09.2019; - зобов`язати Іванівську сільську раду: розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2019 та прийняти рішення такого змісту «надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області, згідно з наданими графічними матеріалами в межах ділянки (масиву) кадастровий номер 7425582800:05:000:6017 орієнтовною площею 19979,09 кв.м. для ведення особистого селянського господарства»; - стягнути з відповідача 100000 грн на відшодування моральної шкоди. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - повернуто позивачу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року та направити позовну заяву для розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду щодо спливу строку позовної давності ґрунтується на припущеннях, не доведених матеріалами справи, оскільки жодних рішень на заяви позивача від 16.07.2019 та від 16.08.2019 відповідачем прийнято не було. Відтак, початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду починається з 16.08.2019, відповідно закінчення строку позовної давності спливає 16.02.2020 та звільняє позивача від виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху. Окрім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на «розрахунки», «міркування» та інші «докази» у позовній заяві, які свідчать про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 100000 грн. Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2020 року позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: визнати протиправними - бездіяльність Іванівської сільської ради з не розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2019 та причини відмови в її розгляді, надані позивачу у відповідях №1015 від 18.07.2019 та №1275 від 13.09.2019; зобов`язати Іванівську сільську раду: розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2019 та прийняти рішення такого змісту «надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області, згідно з наданими графічними матеріалами в межах ділянки (масиву) кадастровий номер 7425582800:05:000:6017 орієнтовною площею 19979,09 кв.м. для ведення особистого селянського господарства»; стягнути з відповідача 100000 грн на відшодування моральної шкоди. Залишаючи дану позовну заяву без руху, ухвалою від 03 лютого 2020 року суд першої інстанції виходив з того, що: 1) позивач про порушення своїх прав дізнався з відповіді відповідача № 1015 від 18.07.2019, (наступна відповідь Іванівської сільської ради від 13.09.2019 № 1275 надана позивачу з питання, викладеного у листі від 11.07.2019), але до суду звернувся 22.01.2020, тобто з пропуском строку, визначеного частиною другою ст. 122 КАС України, не надавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; 2) позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, втім до позовної заяви не надає обґрунтований розрахунок суми, яку просить стягнути, не зазначає з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір такої шкоди та якими доказами це підтверджується. Вказаною ухвалою надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення такої ухвали для усунення зазначених недоліків. Ухвала від 03.02.2020 була направлена на адресу позивача, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1 та отримана останнім 05.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 10 лютого 2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про порушення і відвід судді, в якій останній заявив судді Соломко І.І. відвід. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року заяву про відвід судді Соломко І.І. повернуто заявнику без розгляду. У подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 05.02.2020, проте у встановлений строк, з урахуванням строку для поштового обігу, недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, що свідчить про наявність підстав для повернення такої позовної заяви. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Тобто, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин. За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для повернення позовної заяви, яку було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160-161 КАС України є неусунення вказаних судом недоліків у визначений судом строк. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції послався на те, що позовна заява подана з пропуском строку, визначеного частиною другою ст. 122 КАС України, без надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, та у матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок заподіяної моральної шкоди. Колегія суддів наголошує на тому, що пропуск строку звернення до адміністративного суду не є невідповідністю позовної заяви вимогам статей 160-161 КАС України, які встановлюють вимоги виключно до форми та змісту позову. Порядок дій суду у випадку пропуску строку звернення до адміністративного суду на стадії вирішення питання можливості відкриття провадження у справі, врегульовано статтею 123 КАС України. Так, у силу вимог частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Таким чином, у разі подання особою позову після закінчення строків звернення до адміністративного суду без заяви про поновлення пропущеного строку, такий позов підлягає залишенню без руху в порядку статті 123 КАС України. У такому випадку суд не встановлює строк на подання заяви про поновлення строку, оскільки такий строк закріплено нормами КАС України та він складає десять днів. Не зважаючи на вказані обставини, судом першої інстанції було надано позивачу строк для усунення недоліків терміном лише п`ять днів. З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 05.02.2020. Тобто, згідно вимог ухвали від 03.02.2020 останнім днем для усунення скаржником недоліків апеляційної скарги було 10 лютого 2020 року. При цьому, суд враховує, що 10.02.2020 за вх. №3314/20 Чернігівським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про порушення та відвід судді Соломко І.І., в якій ОСОБА_1 наголосив на тому, що суд протиправно обмежив його право на усунення недоліків шляхом подачі заяви та відповідних обґрунтувань пропуску строку на звернення до суду протягом протягом п`яти днів замість десяти днів, закріплених статтею 123 КАС України. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви встановлених ухвалою від 03.02.2020 є передчасним. Разом з тим, суд не вбачає підстав для направлення справи на продовження розгляду в іншому складі суду, оскільки вказані дії не входять до повноважень суду апеляційної інстанції, згідно приписів КАС України. Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - скасувати, а справу № 620/380/20 направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук