Постанова 4855 № 640/1183/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1183/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Беспалова О.О. Парінова А.Б. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу № КВ1855/1322/АВ/НП/СПТД/ФС-695 від 13 грудня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не отримано жодних документів, що стосуються інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . Зазначено, що позивач не здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , а здійснює її за іншою адресою - АДРЕСА_2 , тому він не міг допускати або не допускати працівників Головного управління Держпраці у Київській області для проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що в оскаржуваній постанові відсутня будь-яка конкретика щодо обставин не допуску, зокрема, не зазначено дату, час, інші ідентифікуючі ознаки цих подій, в тому числі якою особою та/або особами було вчинено такі дій, в чому виражено це недопущення тощо. За таких обставин, на думку ФОП ОСОБА_1 , відповідач не встановив сам факт порушення, який став підставою для застосування штрафу, а саме створення перешкод при приведенні інспекційного відвідування саме позивачем. Також ФОП ОСОБА_1 вказує на порушення пункту 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №509, а також про невірне застосування відповідачем підстави для відповідальності. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року даний адміністративний позов - задоволено в повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірну постанову прийнято правомірно. Зазначено, що направлення та вимога про надання документів були направлені на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 , а не отримання таких документів позивачем виходить за межі компетенції Головного управління Держпраці у Київській області. Вказано на правомірність накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки, а також про правомірність застосування штрафу на підставі абзацу 7 частини 2 статті 256 Кодексу законів про працю України. Зауважено, що договір комерційної концесії не є реєстраційним документом та не може бути доказом того, що позивач здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, в Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509 відсутні вимоги щодо обов`язкової участі суб`єкта господарювання та/або його представника у розгляді справи про накладення штрафу. Позивач подав відзив на вказану апеляційну скаргу, де зазначив про її безпідставність та необґрунтованість, наполягав на законності оскаржуваного рішення, просив залишити його в силі. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ №5523 «Про проведення інспекційного відвідувань ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 ТОВ «ЗООЛЮКС»» (далі - наказ №5523). 04 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області видано направлення №1855 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , яке дійсне з 06 листопада 2019 року по 19 листопада 2019 року. 06 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області сформовано вимогу про надання документів №1855, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати з 11 год. 00 хв. 06 листопада 2019 року по 11 год. 00 хв. 15 листопада 2019 року документи, необхідні для інспекційного відвідування, згідно переліку. 19 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області складено акт №КВ1855/1322/АВ/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із не наданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця: приміщення ветеринарної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 ; не надання на ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/ відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завіреним об`єктом відвідування копій або витягів згідно вимоги №1855 від 06 листопада 2019 року; ненадання керівником, працівниками об`єкта відвідування усних та/або письмових пояснень з питань, що стосуються законодавством про працю; відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю згідно вимоги №1855 від 06 листопада 2019 року. Листом від 06 грудня 2019 року №43/1/19/21071 позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз.7 ч.2 статті 256 Кодексу законів про працю. Надалі, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абз.7 ч.2 статті 265 Кодексу законів про працю України Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1855/1322/АВ/НП/СПТД/ФС-695 від 13 грудня 2019 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 417 300, 00 грн. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Обговорюючи правомірність такої відмови, колегія суддів зазначає наступне. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Статтею 1 Закону № 877 визначені терміни, зокрема: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до ч.4,5 статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. За нормами статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється (ч.1). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (ч. 2). Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (ч.3). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається (ч.4). Зокрема, у абз.1 та 2 статті 11 вказаного Закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом. Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з п.7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84 (далі - Положення № 84), Головне управління Держпраці у Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Згідно пп.5 п.4 Положення № 84 Управління Держпраці згідно покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Відповідно до пп.50 п.4 Положення № 84 Управління Держпраці накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 2 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Згідно п. 2 Порядку № 295 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту. Підпунктом 3 п.5 Порядку №823 визначено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Відповідно до п. 8 Порядку №823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Пунктом 9 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису. За п. 11 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п. 12 Порядку №823). Згідно п. 16-18 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Таким чином, з наведених норм вбачається, що інспекційні відвідування проводяться, серед іншого, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. У разі невиконання об`єктом вимоги інспектора праці надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою, який надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів, а на час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509 (надалі - Порядок №509). Згідно п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідно до п. 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Згідно п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. Таким чином, штрафи накладаються на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. При цьому, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зокрема, акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. Тобто, після отримання уповноваженою особою акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування розпочинається 45-денний строк для розгляду справи про накладення штрафу. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, відповідачем сформовано вимогу від 06 листопада 2019 року про надання документів №1855, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати з 11 год. 00 хв. 06 листопада 2019 року до 11 год. 00 хв. 15 листопада 2019 року документи, необхідні для інспекційного відвідування згідно переліку, яка скерована позивачу 07 листопада 2019 року на юридичну адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказану вимогу позивачем не отримано, поштовий конверт повернувся до відповідача 11 грудня 2019 року. Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 06 листопада 2019 року по 05 грудня 2019 року перебував за кордоном. Тобто, фактично вимогу від 06 листопада 2019 року про надання документів №1855 ФОП ОСОБА_1 мав можливість отримати лише з 05 грудня 2019 року, що виключає фізичну можливість її виконання у строк до 15 листопада 2019 року. Натомість, всупереч п.18 Порядку №823 відповідачем повторної вимоги із зазначенням строку поновлення та/або надання документів не приймалось, зупинення строків інспекційного відвідування не здійснювалось. Причин такої бездіяльності відповідач не вказав, пояснень з даного приводу не навів. Також судом першої інстанції вірно встановлено, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 №КВ1855/1322/АВ/НП складений 19 листопада 2019 року. Вказаний акт скерований відповідачем засобами поштового зв`язку, однак поштовий конверт повернувся відправнику 23 грудня 2019 року. Тобто, при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено вимоги п.3 Порядку №509, адже справу про накладення штрафу розглянуто до отримання уповноваженою посадовою особою акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без належної перевірки обставин отримання вимоги від 06 листопада 2019 року про надання документів №1855, підтвердження обставин отримання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, за відсутності формування повторної вимоги із зазначенням строку поновлення та/або надання документів, та, як наслідок, зупинення строків інспекційного відвідування. Таким чином, судом не встановлено обставин створення позивачем перешкод у проведенні відповідачем відносно нього інспекційного відвідування, зокрема, умисного ненадання Головному управлінню Держпраці у Київській області документів, необхідних для проведення відповідного інспекційного заходу та відсутність документів, як таких, оскільки станом на час складення акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування вимога від 06 листопада 2019 року про надання документів №1855 ФОП ОСОБА_1 отримана не була, як і не був отриманий такий акт станом на час прийняття оскаржуваного рішення. Також слід зазначити, що інспекційне відвідування здійснювалось відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Між тим, юридичною адресою позивача є: АДРЕСА_3 . Згідно договору комерційної концесії від 10 січня .2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує комплекс прав, комерційного досвіду та ділової репутації виключно у торговому залі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За позицією відповідача, договір комерційної концесії не є реєстраційним документом та не може бути доказом того, що на момент здійснення інспекційного відвідування позивач здійснював свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, апелянт жодним чином не довів правомірність своїх дій та рішень, оскільки не підтвердив здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за адресною: АДРЕСА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідачем не надано жодних пояснень щодо того, на підставі яких даних встановлено фактичне здійснення господарської діяльності позивачем за вказаною адресою. Тобто, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин безпосереднього недопуску ФОП ОСОБА_1 відповідача до здійснення інспекційного відвідування. Крім того, згідно відеофіксації працівники відповідача мали доступ до приміщення, у тому числі, здійснювали огляд виробничих приміщень. При цьому, з відеофіксації неможливо встановити, що об`єкт відвідування за адресою: АДРЕСА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » використовується для провадження діяльності саме ФОП ОСОБА_1 . Між тим, з відеофіксації вбачається, що працівники були в приміщенні, встановлювали осіб, фіксували ініціали. За таких обставин, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, стверджувати, що позивач створював перешкоди або не допустив відповідача до проведення інспекційного відвідування, не вбачається за можливе. Відповідно, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності. Враховуючи вищенаведені норми закону, та обставини, що встановлені та підтверджені відповідними доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, оскільки не допуск позивачем до перевірки відповідача без жодним чином не доведено. Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, апеляційний суд вважає, що всі аргументи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.О. Беспалов А.Б. Парінов