Постанова 4854 № 420/13180/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13180/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року по справі №420/13180/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОД778/2021/АВ/П/ТД-ФС від 08.10.2020 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем складено направлення на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та вимогу про надання документів у яких зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків, який не належить останньому. У направленні не вказана підстава проведення інспекційного відвідування, а під час здійснення державного заходу не надано копії наказу керівника про проведення інспекційного відвідування. Захід відповідачем здійснювався за відсутності позивача або уповноваженої ним особи. Позивач не був повідомлений про одержання документів уповноваженою особою відповідача для розгляду справи про накладення штрафу, а в оскаржуваній постанові невірно зазначена дата набрання її законної сили. Окрім цього позивач вказує, що інспектором праці було виявлено п`ять осіб, які начебто були допущені до роботи без оформлення трудових відносин, однак це не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що з чотирма вказаними у оскаржуваному рішенні особами, у нього були укладені трудові договори. ОСОБА_2 на момент проведення інспекційного відвідування у позивача не працював, а перебував на території закладу не виконуючи ніяких при цьому функцій працівника, разом зі своєю дружиною, яка працює у ФОП ОСОБА_1 . ДПС не надала контролюючому органу відомості щодо чотирьох працівників у зв`язку з тим, що бухгалтером не було своєчасно подане повідомлення про працевлаштування цих осіб, за що не передбачена відповідальність ч.2 ст.265 КЗпП України. За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 10 лютого 2021 прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, зазначене призвело до невірного вирішення справи по суті. Також скаржник зазначає, використання форми вимоги про надання документів, припису про усунення виявлених порушень, що містить посилання на нормативно-правовий акт, який визнано в судовому порядку нечинним, на думку останнього є протиправним. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача щодо не надсилання останньому повідомлення про передачу справи на розгляд та постанови про накладення штрафу. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держпраці в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін. В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, Головним управлінням Держпраці в Одеській області видано Наказ № 2366 від 03.09.2020 року про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , який здійснює господарську діяльність на пляжному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені п.п.3.1, п.п.3.9, п.п.3.10 розділу 3 частин І Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017року (Т.1 а.с.163). Як убачається з Наказу Головного управління Держпраці в Одеській області № 2366 від 03.09.2020 року, підставою для його прийняття слугувала службова записка головного державного інспектора Івасюк О.А. від 03.09.2019 року щодо інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, зокрема з питань виявлення неоформлених трудових відносин.(Т.1 а.с.160-161) Згідно із вказаним Наказом № 2366 від 03.09.2020 року видано направлення № 15/01-29-1871 від 03.09.2020 року на здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в термін з 04.09.2020 року по 17.09.2020 року (включно) на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823.(Т.1 а.с.164) 04 вересня 2020 року інспекторами праці було здійснено виїзд за адресою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та складено вимогу про надання документів №ОД778/2021/ПН, якою зобов`язано позивача у строк до 14 год 00 хв 09 вересня 2020 року надати для огляду оригінали та завірені належним чином копії документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування (Т.1 а.с.165-166). Зазначену Вимогу отримала 04.09.2020 року працівник ОСОБА_3 , та як убачається зі змісту позовної заяви, ФОП ОСОБА_1 її отримав 08.09.2020 року. 08.09.2020 року на виконання Вимоги позивачем були надані виписка з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію; копія паспорту громадянина України, ідентифікаційний код; письмові пояснення; повідомлення про прийняття працівників на роботу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 22.06.2020 року та ОСОБА_2 , ОСОБА_7 від 25.06.2020 року; Квитанцію №2; Договір суборенди нежитлового приміщення. (Т.1 а.с.235,237) У письмових поясненнях позивач зазначив, що працівники, яких зафіксовано під час інспекційного відвідування, а саме офіціанти, касир, повара та інші перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8 . Крім того, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення кафе для здійснення підприємницької діяльності з організації громадського харчування на строк з 01.06.2020 по 30.09.2020 року. (Т.1 а.с.211). За результатами відвідування 17.09.2020 року головними державними інспекторами відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_9 , Чістіковим А.В., Барським В.О. складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ОД778/2021/АВ. Згідно до вказаного Акту, у ході відвідування було встановлено правопорушення ФОП ОСОБА_1 вимог приписів ч.1 ст. 21 КЗпП, ч.3 ст.24 КЗпП та Постанови Кабіну Міністрів України №413, а саме: Підприємець допустив до роботи без оформлення трудового договору 5 осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , бармена ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , офіціанта ОСОБА_12 . 21.09.2020 року позивачем подано до Головного управління Держпраці в Одеській області Зауваження до акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ОД778/2021/АВ.(Т.1 а.с.25-26) 23.09.2020 року інспектором праці Головного управління Держпраці в Одеській області Івасюк О.А. винесено Припис про усунення виявлених порушень № ОД778/2021/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування. (Т.1 а.с.185). Позивачем було направлено на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області та Державної служби України з питань праці скаргу на зазначений Припис від 01.10.2020 року, яка за результатами адміністративного оскарження залишена без задоволення. 21.09.2020 року головним державним інспектором Івасюк О.А. на ім`я першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. подано службову записку з проханням прийняти до розгляду справу про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП (Т.1 а.с.194). 22.09.2020 року відповідачем направлено рекомендованим листом на адресу позивача Повідомлення про розгляд справи щодо наявності підстав для накладення штрафу №15/01-33-9255 (Т.1 а.с.196-197). 08.10.2019 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. винесено Постанову №ОД778/2021/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 250 000 грн. (Т.1 а.с.200-207). Вищевказана Постанова була направлена позивачу разом з рекомендованим листом, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. (Т.1 а.с.208-209). Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законом. Фактичний допуск позивачем до роботи п`ятьох працівників без оформлення трудових договорів на час проведення державного заходу доведений відповідачем належними та допустимими доказами, а тому Головним управлінням Держпраці в Одеській області правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно із частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (далі - Закон №877-V). Статтею 2 Закону №877-V, серед іншого, передбачено що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Порядок №823). Приписами пункту 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, які проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. За змістом пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо не оформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин. Підпунктами 1, 3, 6 пункту 10 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Згідно до пунктів 15, 17, 18, 19 Порядку №823 копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Нормами ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Згідно із ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З аналізу наведених норм убачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством. Зокрема, абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України, є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій. Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, обов`язок доведення порушення відповідним суб`єктом господарювання вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України, статтею 77 КАС України покладено на Управління Держпраці в Одеській області, як суб`єкта владних повноважень, який заперечує проти заявленого позову. Колегія суддів зазначає, оскільки перешкод у проведенні інспекційного відвідування не було, предметом розгляду у цій справі є факт того чи дійсно ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи на пляжному комплексі «CubaBeachClub» п`ятьох працівників без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу. При цьому факт здійснення такої роботи повинен фіксуватися належними та допустимими способами та засобами, які б дали можливість беззаперечно встановити допуск певної ідентифікованої особи до виконання роботи без укладення трудового договору. З досліджених апеляційним судом результатів фіксування проведення інспекційного відвідування, засобами відеотехніки, які містяться на диску, наявного в матеріалах справи з`ясовано наступне. Під час проведення державного заходу за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на пляжному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зафіксовано 5 осіб, які виконували певні посадові обов`язки в інтересах Підприємця, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , бармен ОСОБА_10 , бармен ОСОБА_13 , офіціант ОСОБА_12 . Позивач не заперечує факту присутності вказаних осіб під час проведення інспекційного відвідування, за місцем провадження його господарської діяльності. Однак, стосовно перебування ОСОБА_2 на території пляжного комплексу, як працівника, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що вказана особа на момент проведення інспекційного відвідування у нього не працював, а перебував на території закладу не виконуючи ніяких при цьому функцій працівника, разом зі своєю дружиною, яка працює адміністратором пляжного комплексу. Разом з цим, судова колегія звертає увагу, згідно до наданих усних пояснень осіб, які зафіксовані засобами відеотехніки, з`ясовано, що перелічені вище особи були прийняті на роботу на різні посади до ФОП ОСОБА_1 та допущені до роботи. Також вони підтвердили укладання трудових договорів з роботодавцем. Крім того, у своїх поясненнях бармен ОСОБА_10 ( ОСОБА_14 ) повідомив, що ОСОБА_2 є його керівником. Як зазначено в Акті інспекційного відвідування, згідно до наданих позивачем документів в ході інспекційного відвідування факту перебування у трудових відносинах зазначених осіб з Підприємцем відповідачем встановлено не було. Окремо колегія суддів наголошує, що однією з ключових, законодавчо визначених цілей здійснення заходів перевірки суб`єктів господарювання на дотримання вимог щодо офіційного оформлення працівників (окрім безпосереднього захисту їх прав), є здійснення вказаними працівниками належних відрахувань у визначені державні фонди з отриманої заробітної плати. Матеріали справи містять Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 за серпень 2020 року, відповідно до таблиці 5 якого, зазначено про початок трудових відносин у серпні 2020 року позивача з ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . (Т.1 а.с.130-134) При цьому, апеляційний суд враховує, що зазначений Звіт був сформований 20.09.2021 року, тобто після фактичного допуску зазначених осіб до роботи на пляжному комплексі та закінчення інспекційного відвідування. Посилання скаржника про те, що на початку інспекційного відвідування направлення не було вручено особі, яка була уповноважена ФОП ОСОБА_1 , а сама перевірка розпочиналася та поводилася без участі позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки інспекційне відвідування проведено за участі ОСОБА_3 (адміністратор пляжного комплексу), якій вручено направлення на проведення перевірки та вимогу про надання документів. В апеляційній скарзі, скаржник посилається на протиправність наказу, направлення на проведення інспекційного відвідування та вимоги про надання документів з огляду на невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 . Також вказує, що у формі вказаних документів міститься посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, який визнано в судовому порядку нечинним. З цього приводу суд апеляційної інстанції вказує, що приписами чинного законодавства не встановлено обов`язкового реквізиту «реєстраційний номер облікової картки платника податків» у перелічених вище документах. Судова колегія звертає увагу, що зі змісту вказаних документів можливо ідентифікувати особу, стосовно якої винесено ці документи. Зазначений факт може свідчити лише про допущення помилки посадовими особами органу під час їх складання і не може слугувати самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Як убачається з матеріалів справи, під час проведення державного заходу позивачем не подавались зауваження або скарги щодо безпідставності призначення та проведення перевірки. Лише після закінчення проведення інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 були подані відповідні зауваження та скарги, які за результатами їх розгляду залишені без задоволення. Разом з цим, судова колегія зазначає, що посилання скаржника на можливі процедурні порушення при здійсненні інспекційного відвідування не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення. Посилання скаржника щодо не повідомлення останнього про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення і не направлення постанови про накладення штрафу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи містять докази направлення рекомендованим листом зазначеного Повідомлення від 22.09.2020 року № №15/01-33-9255 та Постанови від 08.10.2020 року (Т.1 а.с.196-197, а.с.208-209). Згідно до положень Порядку № 509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Тобто вимоги п.3,4 Порядку № 509 щодо направлення у строки зазначених документів, ГУ Держпраці в Одеській області виконано. Окрім цього, стосовно витребування додаткових доказів про невручення вище зазначеного повідомлення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до ч.1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, учасники по справі надають суду з дотриманням ст.ст. 72-76 та 77 КАС України усі можливі належні, достовірні та достатні докази в обґрунтування своїх правових позицій, які можуть бути досліджені судом під час вирішення публічно-правового спору, за виключенням ненадання таких доказів з підстав визначених ст. 78 КАС України. Матеріали справи свідчать, що скаржник заявляв відповідне клопотання про витруювання доказів у суді першої інстанції, однак, у зв`язку з тим, що у зазначеному клопотанні відсутня інформація щодо заходів, яких особа вжила для отримання цього доказу та не наведено про неможливість самостійного подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього, судом відмовлено у його задоволенні. В апеляційній скарзі зазначено, що 18.02.2021 року позивачем поданий запит до ПАТ «Укрпошта» щодо отримання відомостей про не вручення поштового відправлення № 6502034343745 від 08.10.2020 року. Однак, до апеляційного суду не надано відомостей стосовно неможливості отримання відповіді від ПАТ «Укрпошта» на зазначений запит. До того ж, судова колегія вказує, що вимоги Порядку № 509 не покладають обов`язку для суб`єкта владних повноважень встановлення факту вручення Повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а тому наявність в матеріалах справи такого повідомлення у жодному разі не впливає на висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, з урахуванням яких судом вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Апеляційний суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення,тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року по справі №420/13180/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.